Справа № 483/289/20
Провадження № 2/483/333/2020
24 червня 2020 року м.Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Куцарова В.І.,
за участю секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,
представника позивача - адвоката Татарінова В.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 25 червня 2019 року о 14 год. 50 хв. відповідачка ОСОБА_2 , здійснюючи рух автодорогою Т І5-07 Миколаїв-Кам'янка-Очаків на 3 км+300 м, керувала транспортним засобом "Ford" номерний знак НОМЕР_1 , при цьому, в порушення вимог п.п.2.3 "б" та 13.1 Правил дорожнього руху України, не
дотримавшись безпечної дистанції та не будучи уважною, здійснила зіткнення з
транспортним засобом "Nissan" номерний знак НОМЕР_2 під керуванням
ОСОБА_3 внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні
пошкодження. Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від
13.11.2019 року по справі №483/1616/19 ОСОБА_2 визнано винною
у вчинені правопорушення, що передбачено ст. 124 КУпАП. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18.12.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року - без змін. Транспортний засіб "Nissan X-Trail", який отримав механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить йому на праві власності. Внаслідок ДТП автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень та вартість відновлювального ремонту складає 195 562,51 грн. про що 02.09.2019 року складено висновок №19-737 експертного автотовварознавчого дослідження транспортного засобу, проведеного Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України. Цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрAT «Українська пожежно-страхова компанія» відповідно до страхового полісу ОСЦПВВНТЗ №АМ8354431 термін дії з 01.12.2018 року по 30.11.2019 рік, ліміт відповідальності страховика (страхова сума) за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн., розмір франшизи 2000 грн. Страхова компанія ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відповідно до страхового полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ8354431 зобов'язана виплатити позивачу страхову суму за шкоду заподіяну майну у розмірі 98 000 грн. (100 000 грн. ліміт відповідальності страховика - 2000 грн. франшизи = 98 000 грн.). При цьому, вищезазначений розмір страхового відшкодування (98 000 грн.) не покриває фактичний розмір матеріального збитку нанесеного позивачу в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідачки, який становить 195 562,51 грн. Зважаючи на вищевикладене відповідачка повинна відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 97 562,51 грн. (195 562,51 грн. розмір шкоди - 98 000 грн. страхова виплата = 97 562,51 гри.). А також відшкодувати витрати на проведення експертного автотовварознавчого дослідження транспортного засобу у розмірі 3202,8 грн.
Крім матеріальної шкоди позивачу заподіяно моральну шкоду, яка виражається в тому, що він постійно перебуває у стані психічного дискомфорту. Так під час настання дорожньо-транспортної пригоди він також перебував в салоні транспортного засобу і окрім сильного душевного потрясіння (стресу) отримав також і тілесні ушкодження у зв'язку з чим змушений був звернутися до лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва, де була надана медична допомога та рекомендоване амбулаторне лікування. У зв'язку із отриманням сильного душевного потрясіння у нього погіршився загальний стан здоров'я та загострилися старі хвороби. На сьогоднішній день значні фізичні та психологічні сили були затрачені та продовжують витрачатися на проведення експертиз, транспортування автомобілю для їх проведення, зняття та ремонт пошкоджених деталей автомобіля, чекання часу проведення ремонту який до речі до сьогоднішнього дня до кінця не зроблений через відсутність коштів на його проведення (Страхова компанія кошти до сьогоднішнього дня не виплатила, відповідачка відмовляється від сплати коштів за заподіяні матеріальні збитки). При цьому, з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди минуло вже більше семи місяців і весь цей час він не має можливості користуватися своїм транспортним засобом. Сильних душевних страждань та порушення звичайного способу життя завдавали також і інші обставини пов'язані із настанням дорожньо-транспортної пригоди: це виклик для надання пояснень в рамках досудового розслідування внесеного в ЄРДР №12019150260000352 від 25.06.2019 року до слідчого СВ Миколаївського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Кукіна В.В.; розгляд справи №483/1616/19 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, що передбачено ст. 124 КУпАП; звернення до страхової компанії для виплати коштів за страховий випадок; звернення до суду щодо стягнення збитків з відповідача. Внаслідок порушення прав, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та порушенні звичайного способу життя яку він оцінює в 50000 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП 100765,31 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн. та судові витрати.
Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив про їх задоволення. Крім того, зазначив, що протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення, ним буде подано розрахунок витрат, пов'язаних з прибуттям до суду.
Відповідачка у судові засідання 13 квітня 2020 року, 07 травня 2020 року, 27 травня 2020 року, 11 червня 2020 року та 24 червня 2020 року не з'явилася. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. В матеріалах справи містяться її заяви від 07 травня 2020 року (а.с.65), 26 травня 2020 року (а.с.73), 10 червня 2020 року (а.с.81) та 23 червня 2020 року у яких вона просила про відкладення розгляду з посиланням на запровадження в України з 12 березня 2020 року карантину через спалах корона вірусу, які подані особисто відповідачкою до канцелярії Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в день розгляду справи, або напередодні. Вказане свідчить про обізнаність відповідачки про розгляд справи та можливість уникнути або затягнути процес.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду представника позивача суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року, яку постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишено без змін, підтверджується, що ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зокрема, постановою суду встановлено, що ОСОБА_2 , 25 червня 2019 року о 14 год. 50 хв., здійснюючи рух автодорогою Т15-07 Миколаїв-Кам'янка-Очаків на 3 км+300 м, керувала транспортним засобом "Ford", номерний знак НОМЕР_1 , при цьому, в порушення вимог п.п.2.3 "б" та 13.1 Правил дорожнього руху України, не
дотримавшись безпечної дистанції та не будучи уважною, здійснила зіткнення з
транспортним засобом "Nissan", номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням
ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження(а.с.9, 10-12).
Транспортний засіб "Nissan X-Trail", який отримав механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить позивачеві ОСОБА_1 на праві власності (а.с.33).
Внаслідок винних дій відповідачки автомобілю позивача були спричинені механічні ушкодження.
Вартість матеріальної шкоди спричиненої автомобілю позивача, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 19-737 від 02 вересня 2019 року, склала 195562, 51 грн.
Згідно копії страхового полісу АМ /8354431 на момент ДТП відповідно до Закону «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Страховою компанією ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія".
Відповідно до роз'яснень, які викладені у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно з ч.6 ст. 82 ЦК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З виписки по находженням по картці, наданої ПАТ КБ "ПриватБанк", вбачається, що 15 січня 2020 року від ПрАТ УПСК здійснено переказ коштів в сумі 98000 грн. на карту ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, оскільки шкода, завдана автомобілю ОСОБА_1 спричинена з вини відповідачки ОСОБА_2 , то вона має бути нею відшкодована в сумі, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка становить 97562,51 грн.
Тому позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на його користь матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, підлягають задоволенню.
Крім того, підлягають стягненню з відповідачки витрати на проведення експертного авто товарознавчого дослідження транспортного засобу в сумі 3202,80 грн.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн., то суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно ч. 4 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
Суд не бере до уваги доводи позивача, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких був змушений звернутися до лікарні швидкої медичної допомоги де була надана допомога та рекомендоване амбулаторне лікування, оскільки жодним належним та допустимим доказів вказана обставина не підтверджена. Крім того, суд не приймає твердження позивача, викладені у позові про те, що на час звернення до суду з позовом, страхова компанія не виплатила кошти, оскільки дана обставина спростовується випискою по находженням по картці, наданої ПАТ КБ "ПриватБанк", з якої вбачається, що 15 січня 2020 року від ПрАТ УПСК здійснено переказ коштів в сумі 98000 грн. на карту ОСОБА_1 .
Згідно п. 5 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 цієї постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Саме позивач має довести наявність усіх вищевказаних обставин для вирішення питання про наявність та розмір моральної шкоди.
Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, вважає, що позивачеві дійсно завдана моральна шкода у зв'язку з пошкодженням належного йому автомобіля. Разом з тим, виходячи з характеру моральної шкоди, глибини і тяжкості моральних страждань позивача, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2000 гривень.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1, 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Позивачем надано суду договір про надання професійної правничої допомоги № 05/20 від 22 січня 2020 року; акт здачі-приймання наданих послуг, у якому зазначено перелік наданих юридичних послуг адвокатом; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 21 лютого 2020 року про сплату коштів в сумі 11334 грн.; копію свідоцтва адвоката Серія МК № 001557; копію ордеру серії ВЕ № 1010473 від 21 лютого 2020 року.
Відтак, враховуючи, що позивач підтвердив, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 11334 грн.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі 12, 13, 89, 95, 141, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок шкоди заподіяної внаслідок ДТП 100765 (сто тисяч сімсот шістдесят п'ять) гривень 31 копійку, у тому числі: спричинена матеріальна шкода в розмірі 97562 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот шістдесят дві) гривні 51 копійка; витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження транспортного засобу в розмірі 3202 (три тисячі двісті дві) гривні 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 9821 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять одну) гривню 24 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної си ли, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 30 червня 2020 року.
Головуючий