Справа № 478/604/19 Провадження № 2/478/14/2020
01 липня 2020 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в смт. Казанка, в залі судових засідань № 4 Казанківського районного суду Миколаївської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,
До Казанківського районного суду Миколаївської області звернулася ОСОБА_2 , з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідач уклали договір купівлі - продажу житлового будинку, згідно умов якого сторони досягли згоди щодо продажу належного позивачу житлового будинку відповідачу. Ціна житлового будинку склала 272000,00 грн., що еквівалентно 10000 доларам США.
На виконання умов вказаного договору, позивач отримав від відповідача 200000,00 грн., а також розписку, згідно якої відповідач зобов'язався сплатити позивачу ще 72000,00 грн. за придбаний будинок.
Оскільки свої зобов'язання відповідач не виконав, та не сплатив в добровільному порядку позивачу 72000,00 грн. за придбаний у неї будинок, позивач звернулась до суду, де просила стягнути на її користь з відповідача 72000,00 грн. за розпискою від 24.04.2017 року та покласти на нього судові витрати.
Ухвалою суду від 02.05.2019 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судовий розгляд.
Ухвалою суду від 01.07.2019 року провадження у справі було зупинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, оскільки судом було встановлено, що відповідач перебував у складі Збройних Сил України та залучений до проведення антитерористичної операції.
Ухвалою суду від 13.04.2020 року провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання.
На запит суду, командир військової частини НОМЕР_1 надав суду витяг з наказу від 10.06.2020 року № 110, згідно якого ОСОБА_3 вибув зі складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у складі оперативно-тактичного угруповання «Схід» до смт. Чорноморського Одеської області.
Таким чином, судовий розгляд справи проведено, у зв'язку з тим, що причини, які зобов'язували суд зупинити судовий розгляд відпали.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу житлового будинку та розпискою в сумі 72000,00 грн. Судові витрати просив покласти на відповідача.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явились. Повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду належним чином.
Інтереси позивача, представлено в судовому засіданні його представником, адвокатом Ляшенком М.Д.
Відповідач не повідомив про причини своєї неявки, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання шляхом оголошення.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку, що неявка в судове засідання позивача та відповідача не перешкоджають розгляду справи.
Таким чином, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов'язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов'язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним використанням процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов'язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов'язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення підстав позову покладається на позивача. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу заявлених позовних вимог щодо стягнення кошів, посилалася на те, що відповідач не провів з нею повного розрахунку за договором купівлі-продажу житлового будинку, вартість якого складала 272000,00 грн., що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовується дослідженими судом доказами, наданими сторонами в обґрунтування власних вимог та заперечень.
Так, відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частинами 2 та 3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Як було встановлено судом в ході судового розгляду, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку від 09.12.2016 року.
Згідно підпунктів 1.1, 1.3 пункту 1 договору, позивач продає відповідачу житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Вказаний житловий будинок належить позивачеві на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Пунктом 2 вказаного договору, сторонами було узгоджено ціну договору та порядок його розрахунків. Зокрема, з огляду на підпункти 2.1 та 2.2 продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчиняється за 200000,00 грн. Сторони попередньо домовились, що продаж житлового будинку вчиняється за 200000,00 грн., які відповідач зобов'язується сплатити позивачу із залученням коштів Спеціалізованої кредитно-фінансової господарської організації «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», шляхом перерахування цим фондом повної суми продажу на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 відкритий у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль».
Вказаний договір укладено в письмовій формі та зареєстровано нотаріусом в реєстрі за № 681.
Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_2 , відкритий на ім'я позивача, 16.02.2017 року на рахунок позивача надійшли грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. за договором купівлі-продажу від 09.12.2016 року.
Згідно заяви позивача від 24.04.2017 року, остання підтвердила факт одержання нею грошових коштів від відповідача та проведення повного розрахунку по договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.12.2016 року.
Отже, оцінюючи наведені докази у справі, суд приходить до висновку, що укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу житлового будинку передбачав обов'язки відповідача провести розрахунок перед позивачем за придбаний у нього житловий будинок. Сторонами було визначено вартість житлового будинку (ціну договору), яка складала 200000,00 грн. Будь-яких інших умов, зокрема щодо вартості житлового будинку, вказаним договором не передбачено.
Згідно виписки по рахунку та із заяви позивача, судом було встановлено, що за договором купівлі-продажу житлового будинку, відповідач провів повний розрахунок та позивач не мала до нього претензій, про що й підписала у заяві.
Таким чином, перед судом не доведено тих обставин, що між сторонами були домовленості щодо вартості житлового будинку в розмірі саме 272000,00 грн. З доказів наданих суду сторонами, суд не вбачає зобов'язань відповідача щодо сплати позивачу саме 272000,00 грн.
Що стосується посилання позивача та його представника на розписку відповідача, написану ним 24.04.2017 року згідно якої, останній зобов'язався виплатити позивачу 72000,00 грн. за купівлю житлового будинку, то суд не приймає її до уваги та вважає неналежним доказом у цій справі.
Так, за своєю суттю, розписка є документом, який, з одного боку, підтверджує, між іншим, факт отримання грошових коштів (боргове зобов'язання) та визначає обов'язок з їх повернення, та з іншого боку, підтверджує як укладення, так і умови договору.
З огляду на матеріали цивільної справи, зокрема договір купівлі - продажу житлового будинку, на підставі якого у сторін виникли зобов'язання, відповідач не має боргу перед позивачем, оскільки повною мірою виконав взяті на себе за договором зобов'язання, провівши повний розрахунок перед позивачем, про що остання написала відповідну заяву, визнавши факт повного розрахунку та відсутність будь-яких претензій до відповідача.
Отже, в даному випадку, сама по собі розписка не призводить до виникнення боргових зобов'язань у відповідача перед позивачем за договором купівлі - продажу житлового будинку.
За таких умов, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, через недоведеність позивачем невиконаного грошового зобов'язання перед ним з боку відповідача та взагалі наявності боргових зобов'язань у останнього.
В силу статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача слід віднести на його рахунок.
Керуючись ст.ст.10-13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення грошових коштів- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Перебіг строку на апеляційне оскарження розпочинається з наступного дня після офіційного оголошення про закінчення дії на території України карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2020 року
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області О.О.Томашевський