Справа №487/1093/20
Провадження №1-кс/487/3967/20
24.06.2020 Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Прокурора третього відділу третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12016160330002076 від 11.12.2016 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.ч.4,5 ст.185 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст. 191 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.382, ч.1 ст.396 КК України, -
16.06.2020 року Прокурор третього відділу третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на автомобіля марки «Renault Trafic» державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .
Підставою для внесення клопотання стало те, що автомобіль має істотне значення для досудового розслідування та може бути використаний як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони на користування, розпорядження цим майном призведе до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі. Крім того метою накладення арешту є забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації майна та збереження зазначеного вище автомобіля у кримінальному провадженні, призначення та проведення необхідних судово-експертних досліджень.
Прокурор до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, клопотання підтримує.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Cлідчим відділом прокуратури Одеської області проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42019000000000164.
В рамках вказаного кримінального провадження отримано ухвали Приморського районного суду м. Одеси про тимчасовий доступ до морських контейнерів № ZCSU 9028760, № DRYU 4558971 та № ZCSU 9032204
Тимчасовим доступом у вказаних морських контейнерах виявлено дитячі іграшки, а саме: ляльки, машинки, розкраски, рюкзаки, машинки на радіо керуванні, іграшки для малолітніх дітей, самокати та ін.).
У вантажному контейнері № CXDU 2215159 знаходились двоколісні гіроскутери.
У вантажному контейнері № ECMU 9869857 виявлено валізи різного розміру та рюкзаки (Adidas, Nike, Vans та Converse).
Всі виявлені товари та речі розвантажено на складі розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 55, та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «Укрхліббуд1» ОСОБА_8
12 квітня 2019 року від ОСОБА_8 отримано повідомлення про те що вказані товари викрадено зі складських приміщень невстановленими особами.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 15:30 години 11.04.2019 року до 10:00 години 12.04.2019 року невідомі особи, шляхом демонтажу навісних замків від двох складських приміщень ТОВ «Укрхліббуд1», скоїли крадіжку зазначених вище товарів на складські приміщення розташовані за адресою: вул.Аеропортівська, 8, м.Одеса, які орендував ОСОБА_5 .
За таких обставин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.28 ч.5 ст.191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 користується автомобілем марки «RenaultTrafic» д.н.з. НОМЕР_2 , який зареєстрований за його дружиною ОСОБА_7 .
На думку досудового розслідування, за допомогою вказаного автомобіля ОСОБА_5 розвозив раніше викрадений товар (іграшки, рюкзаки та гіроскутери) покупцям.
Посилаючись на те, що автомобіль має істотне значення для досудового розслідування та може бути використаний як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та з метою забезпечення можливої конфіскації та уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі відчуження майна, а також недопущення його відчуження частинами та попередження знищення, прокурор просить накласти арешт на автомобіль марки «Renault Trafic» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, із змісту клопотання, матеріалів провадження, встановлено, що органом досудового слідства не доведено існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.
Матеріали клопотання не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. theUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Проте такого в судовому засіданні не встановлено.
Крім того прокурором не надано належних доказів, підтверджуючих той факт, що автомобіль марки «Renault Trafic» д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований саме за ОСОБА_7 .
Таким чином, встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання Прокурора третього відділу третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12016160330002076 від 11.12.2016 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.ч.4,5 ст.185 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст. 191 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.382, ч.1 ст.396 КК України- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1