Справа № 487/4992/19
Провадження № 2/487/323/20
02.06.2020 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Карташевої Т.А.,
за участю секретаря Бурятинської В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-
01.07.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 50% вартості навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2018-2019 навчальному році, у сумі 4624,00 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що сторони перебували в шлюбі, який рішенням суду було розірвано. Від шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2019 року відповідач сплачує аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 14.11.2018 року і до досягнення дітьми повноліття. 29.08.2016 року старший син ОСОБА_3 розпочав навчання у «Малій Комп'ютерній Академії Шаг». Під час спільного проживання з відповідачем у шлюбі, оплата вартості навчання першого року проводилась з сімейного бюджету. Після розірвання шлюбу відповідач самостійно сплатив 50% вартості навчання за 2017 рік. На теперішній час старший син закінчив третій (заключний) рік навчання. Проте, повну вартість навчання за 2018-2019 начальний рік у сумі 9248,00 грн. сплатила позивачка. Відповідач матеріальної допомоги на оплату третього (заключного) року навчання сина позивачці не надавав, неодноразові звернення позивачки про солідарну участь у витратах на навчання сина проігнорував. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лобан О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримували в повному обсязі, наполягали на задоволенні позову, в подальшому до судового засідання не з'являлись, суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вавілов А.Є. до судового засідання не з'явились, суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Крім того, відповідач надав до суду письмові пояснення по справі, в яких позовні вимоги визнає частково, суду пояснює, що аліменти на утримання дітей сплачує щомісячно в розмірі, встановленому рішенням суду. Спочатку відповідач приймав участь у витратах на навчання старшого сина ОСОБА_3 , сплачуючи 50% вартості навчання. Однак, на даний час відповідач знову одружився та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За такого, вважає, що його матеріальний стан погіршився, тому він не може в повній мірі приймати участь у додаткових витратах на навчання сина ОСОБА_3 . На підставі викладеного просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з нього на користь позивачки додаткові витрати на навчання сина ОСОБА_3 в сумі 1000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини (далі - Конвенція ООН про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 18 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про витрати, яких фактично зазнала сторона, або які є передбачуваними витратами, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Отже, Сімейний кодекс України розмежовує стягнення аліментів на утримання дитини на загальних підставах, розмір яких визначається з урахуванням матеріального становища сторін, дитини та її здоров'я, та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, зумовлених особливими обставинами, зокрема викликаних її навчанням.
Судом встановлено, що до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.08.2017 року розірвано.
Від шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2019 року відповідач сплачує аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 14.11.2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
29.08.2016 року , під час перебування сторін у шлюбі, старший син ОСОБА_3 розпочав навчання у «Малій Комп'ютерній Академії Шаг» на підставі укладеного договору №081000374 від 29.08.2016 року. Вартість навчання визначається додатком №1 до договору та становить 8260,00 грн. за кожен рік навчання.
Під час спільного проживання у шлюбі, оплата вартості навчання за перший рік проводилась з сімейного бюджету. Після розірвання шлюбу відповідач самостійно сплатив 50% вартості навчання ОСОБА_3 за другий рік навчання.
На теперішній час ОСОБА_3 закінчив третій (заключний) рік навчання у «Малій Комп'ютерній Академії Шаг» та отримав диплом серії НОМЕР_9. Вартість навчання третього року відповідно до Додаткової угоди №1 до договору №081000374 від 29.08.2016 року склала 9248,00 грн.
Позивач самостійно сплатила повну вартість останнього року навчання старшого сина в сумі 9248,00 грн., що підтверджується Квитанцією №34522919 від 17.08.2018 року.
Відповідно до листа Миколаївського управління ГУ ДФС у Миколаївській області №386/9/14-29-50-08-01-12 від 27.05.2020 року, загальна сума доходу ОСОБА_2 за звітний 2019 рік складає 40425,00 грн.
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області №31/14-3375 від 30.10.2019 року, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів та РПС «Автомобіль» за громадянином ОСОБА_2 зареєстрований причіп ПП 2.8, номер шасі НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 .
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 24.02.2018 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Від вказаного шлюбу відповідач має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 17.09.2018 року.
Проте, враховуючи, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, розмір отриманого ним доходу, виходячи з принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо своєї дитини, суд вважає, що наявність у відповідача інших утриманців не звільняє його від обов'язку приймати участь у додаткових витратах на дитину в повному розмірі.
Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача Ѕ частини понесених нею додаткових витрат на навчання сина, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з відповідача на її користь підлягає стягненню Ѕ частина суми додаткових витрати на дитину, підтверджених документально, що складає 4624,00 грн.
Окрім того, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК, ст. 185 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% вартості навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2018-2019 навчальному році, в сумі 4624,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.06.2020.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 .
Суддя Т.А.Карташева