Справа №521/13223/16-ц
Провадження №6/521/297/20
30.06.2020 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.
секретаря судового засідання - Петренчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі заяву Одеського науково-дослідного експертно-кримінального центру Міністерства внутрішніх справ про поворот виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб - представницького органу працівників Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, директора Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України - Костіна Олега Юрійовича, про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними та їх скасування, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
13.05.2020 року юрисконсульт Одеського науково-дослідного експертно-кримінального центру Міністерства внутрішніх справ - Фролова І.О. звернулася до суду з заявою про поворот виконання рішення суду, в якій просила суд: вирішити питання про поворот виконання рішення Малиновського районного суду від 14.11.2016 року у справі №521/13223/16-ц та стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь державного бюджету України через Одеський науково-дослідний експертно-кримінальний центр МВС 45 563 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 72 копійки; видати виконавчий лист за судовим рішенням про поворот виконання.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Малиновського суду м. Одеси від 14.11.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, скасовані накази № 61 від 10.05.2016 року та №83 від 30.05.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлено на посаді та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 56352,62 грн. та 500 грн. моральної шкоди.
В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місячного платежу допустити негайне виконання судового рішення. По виконавчому листу б/н від 14.11.2016 (виконавче провадження №52913663 від 17.11.2016) ОСОБА_1 було негайно сплачено 10016,69 грн. (платіжне доручення №564 від 18.11.2016 року) середньої заробітної плати в межах одного місячного платежу, з урахуванням утриманих податків та зборів, та поновлено на посаді. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2017 року рішення Малиновського суду м. Одеси від 14.11.2016 року залишено без змін. По виконавчому листу № 521/13233/16-п від 23.02.2017 року за вимогою державного виконавця №В-30/6878 від 20.03.2017 року ОСОБА_1 було сплачено 35547,03 грн. середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу та моральну шкоду (платіжне доручення №103 від 06.03.2017 року), з урахуванням утриманих податків та зборів. Постановою Верховного суду від 20.02.2019 року рішення Малиновського районного суду від 14.11.2016 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2017 року скасовані, справа повернута на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02.07.2019 року у задоволенні позовної заяви позивача до Одеського НДЕКЦ МВС відмовлено повністю. Постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2020 року позовні вимоги задоволені частково, а саме скасований наказ №61 від 10.05.2016 року, в іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.07.2019 року залишено без змін, однак питання про поворот виконання рішення вирішено не було.
Разом на користь ОСОБА_1 , за виконавчими листами, виданими на виконання рішення суду від 14.11.2016 року, Одеським НДЕКЦ МВС на користь ОСОБА_1 сплачено 45 563,72 грн. Заявник вважає, що рішення від 14.11.2016 року було обґрунтоване на завідомо неправдивих відомостях, а тому юрисконсульт Одеського науково-дослідного експертно-кримінального центру Міністерства внутрішніх справ - ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про поворот виконання рішення суду.
Представник Одеського науково-дослідного експертно-кримінального центру Міністерства внутрішніх справ в судовому засіданні просив задовольнити заяву.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення заяви, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
Відповідно до ч. 5 ст. 444 ЦПК України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Згідно з п. 9 ст.444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як зазначено у ч. 2 ст. 445 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
За змістом ч. 1 ст. 239 КЗпП України, у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського суду м. Одеси від 14.11.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, скасовані накази №61 від 10.05.2016 року та №83 від 30.05.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлено на посаді та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 56352,62 грн. та 500 грн. моральної шкоди. В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місячного платежу допущено негайне виконання судового рішення.
Рішення Малиновського суду м. Одеси від 14.11.2016 року, обґрунтовувалось тим, що відповідно до наказів від 10.05.2016 року № 61, від 30.05.2016 року №83, позивачу необґрунтовано оголошено догану. Наказ від 30.05.2016 року №83 підлягає скасуванню з підстав необґрунтованості накладення стягнення у вигляді догани та з підстав пропуску строку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Судом не вдалося встановити, який саме дисциплінарний проступок став підставою для звільнення. Суд першої інстанції у рішенні від 14.11.2016 року, зазначив, що під час ухвалення наказу про звільнення позивача, стороною відповідача порушено вимоги 7.2.4 колективного договору, укладеним між ОНЕДЕКЦ та представницьким органом ОНДЕКЦ на 2016 рік, що привело до порушення процедури звільнення.
По виконавчому листу від 14.11.2016 року, виконавче провадження №52913663 від 17.11.2016 року, ОСОБА_1 було негайно сплачено 10016,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №564 від 18.11.2016 року, середньої заробітної плати в межах одного місячного платежу, з урахуванням утриманих податків та зборів, та поновлено на посаді.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2017 року рішення Малиновського суду м. Одеси від 14.11.2016 року залишено без змін.
По виконавчому листу № 521/13233/16-п від 23.02.2017 року за вимогою державного виконавця №В-30/6878 від 20.03.2017 року ОСОБА_1 було сплачено 35547,03 грн. середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу та моральну шкоду, що підтверджується платіжним дорученням №103 від 06.03.2017 року, з урахуванням утриманих податків та зборів.
Постановою Верховного суду від 20.02.2019 року рішення Малиновського районного суду від 14.11.2016 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2017 року скасовані, справа повернута на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховним судом зазначено, що суди зробили передчасні висновки, оскільки під час розгляду справи не досліджено належним чином ряд доказів, що мали істотне значення для вирішення спору по суті.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02.07.2019 року у задоволенні позовної заяви позивача до Одеського НДЕКЦ МВС відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2020 року позовні вимоги задоволені частково, а саме: в частині відмови в задоволенні позовної заяви про визнання незаконним і скасування наказу №61 від 10.05.2016 року, скасовано, в іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.07.2019 року залишено без змін, однак питання про поворот виконання рішення вирішено не було.
Отже доводи представника боржника про те, що позивач обґрунтувала позовні вимоги завідомо неправдивими відомостями не є доведеним, оскільки скасовуючи рішення Малиновського районного суду від 14.11.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2017 року, касаційний суд не встановлював таких обставин, а виходив з того, що суди не виконали вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, неправильно витлумачили норми матеріального права, зробили передчасні висновки, оскільки під час розгляду справи не досліджено належним чином ряд доказів, що мали істотне значення для вирішення спору по суті.
Суд звертає увагу заявника, що рішення Малиновського районного суду від 14.11.2014 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2017 року були ухвалені з не додержанням норм матеріального та процесуального права, а не на підставі недостовірної інформації на не на підроблених документах, наданих суду ОСОБА_1 .
Так, відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові, який перебував у трудових відносинах з власником або уповноваженим ним органом та був звільнений, сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Таким чином, виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, випливає з трудових відносин працівника з власником або уповноваженим ним органом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що всі виплати, які були проведені згідно з рішенням Малиновського районного суду від 14.11.2014 року з Одеського науково-дослідного експертно-кримінального центру Міністерства внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 є виплатами, що випливають з трудових правовідносин, обставин, які б свідчили, що позивач обґрунтувала позовні вимоги завідомо неправдивими відомостями, в судовому засіданні не встановлено, тому поворот виконання вказаного рішення суду першої інстанції не допускається.
За таких обставин, в силу вимог ст. 445 ЦПК України та 239 КЗпП України, у задоволенні заяви Одеського науково-дослідного експертно-кримінального центру Міністерства внутрішніх справ про поворот виконання рішення суду необхідно відмовити.
Керуючись ст. 116, 117, 239, ст. ст. 259, 444 - 445, 260 - 261 ЦПК України, -
В задоволенні заяви Одеського науково-дослідного експертно-кримінального центру Міністерства внутрішніх справ про поворот виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб - представницького органу працівників Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, директора Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України - Костіна Олега Юрійовича, про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними та їх скасування, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 01.07.2020 року.
СУДДЯ: І.А.Бобуйок