Справа № 953/4365/20
н/п 1-кп/953/716/20
"01" липня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, направлений прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220490002531 від 12.06.2018 за результатами досудового розслідування Київського ВП ГУ НП в Харківській області відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, -
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України розподілено судді ОСОБА_1 та призначено підготовче судове засідання .
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання, яке було підтримано обвинуваченим, про повернення даного обвинувального акту прокурору для усунення недоліків та приведення його у відповідність до вимог КПК України. При цьому, зазначивши мотиви свого клопотання, захисник вважав підставами для повернення даного обвинувального акту наступні недоліки:
1)обвинувальний акт не скріплено печаткою;
2) у примірнику обвинувального акту, який вручено стороні захисту, не міститься дати складання обвинувального акту в кінці та наявні виправлення в даті на його початку;
3) неправильно зазначена адреса проживання обвинуваченого;
4)об'єктивна сторона кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 є неконкретною, що порушує його право на захист, не зазначена форма вини обвинуваченого;
5) в обвинувальному акті стороною обвинувачення стверджується про скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення,однак таке твердження порушує принцип презумпції невинуватості, що вже зазначалось судом у попередній ухвалі про повернення обвинувального акту;
6) не зазначена форма вини обвинуваченого щодо кожної дії, якими виражається об'єктивна сторона
7) в обвинувальному акті не зазначені правові підстави для огляду автомобіля 11.06.2018 року;
8)слідчим невірно застосовані норми законодавства України, які регламентують порядок зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів військовослужбовцями;
9) в обвинувальному акті сторона обвинувачення посилається на докази, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду.
10) сторона обвинувачення відповідно до обвинувального акту посилається на висновок судово-балістичної експертизи № 423 від 15 серпня 2018 року та одночасно зазначає про те, що «експертизи по вказаному кримінальному провадженню не зазначалися» (аркуш З обвинувального акту, абзац 3 знизу);
11) в обвинувальному акті зазначено що даним кримінальним правопорушенням шкоди не завдано, тоді як відсутність шкоди виключає злочинність діяння.
12) обвинувальний акт затверджено за спливом строків досудового розслідування, направлено до суду за межами строків досудового розслідування,оскільки продовження строків досудового розслідування мало місце 13 вересня 2019 року до трьох місяців, тоді як обвинувальний акт направлено до суду 16.03.2020 року;
13) реєстр матеріалів досудового розслідування , який є додатком до обвинувального акту та його невід'ємною частиною, не відповідає вимогам КПК України, а саме не містить відомостей про заявлені клопотання та процесуальні рішення, які приймались по розгляду клопотань та з приводу зупинення досудового розслідування та повернення обвинувального акту;
14) з урахуванням поставленого діагнозу ОСОБА_4 «неуточнений психічний розлад» є підстави вважати останнього неосудним.
В підготовчому судовому засідання прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечував, вважаючи доводи необґрунтованими та безпідставними, оскільки:
1)чинним законодавством, а саме ст.291 КПК України не зазначено про необхідність засвідчення підпису прокурора шляхом проставлення печатки на обвинувальному акті;
2)обвинувальний акт на 4 аркуші містить пункт, де зазначені відомості про дату та місце складення та затвердження обвинувального акту, що також зазначено і на першому аркуші обвинувального акту
3)в обвинувальному акті правильно зазначена адреса проживання, а саме літера будинку, як це передбачено «Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»
4) обвинувальний акт відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України,
5)у відповідності до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим КПК України;
6)у обвинувальному акті неодноразово зазначено про умисел ОСОБА_4 на вчинення вказаного злочину, а на стор.3 обвинувального акту жирним шрифтом виділено узагальнення в якому також зазначено про умисел останнього;
7)в обвинувальному акті не повинні відображатися всі проведені процесуальні дії, які були проведені під час досудового розслідування кримінального провадження та докази;
8)захисник невірно трактує законодавство України і не розуміє, що військовослужбовці мають право використовувати зброю під час виконання службових обов'язків та під час приймання участі в проведенні антитерористичної операції. ОСОБА_4 під час перебування в м. Харкові не виконував службові обов'язки за межами військової частини та не перебував у зоні проведення антитерористичної операції;
9)у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті повинні міститься відомості про розмір витрат на залучення експерта(у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
10)в обвинувальному акті дотримано вимоги п. 8. ч. 2 ст. 291 КПК України та вказано про розмір витрат на залучення експерта;
11)у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті має бути зазначений розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В ході досудового розслідування будь-яких доказів щодо розміру шкоди завданої кримінальним правопорушенням не встановлено, про що зазначено в обвинувальному акті;
12)після виконання вимог ст. 290 КПК України строки досудового розслідування зупиняються, і сторонам кримінального провадження надається час для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження;
13)відповідно до п.3 ч.З ст.314 КПК, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені ч. 4 ст. 291 КПК, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору;
14)під час проведення досудового розслідування кримінального провадження було надіслано запити до психоневрологічного та наркологічного диспансерів, з яких надійшли відповіді, що ОСОБА_4 на обліках не перебуває, та за останні 5 років до медичних закладів за допомогою не звертався.
За вищевикладених обставин прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору та залишити його без розгляду.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12018220490002531 від 12.06.2018, дійшов висновку про наявність підстав для повернення обвинувального акта прокурору та задоволення клопотання сторони захисту з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Згідно ч.1,2,3 ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.337 КПК УКраїни передбачено, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
Таким чином, аналізуючи на даній стадії зазначені норми чинного КПК України та вимоги до обвинувального акту суд при ходить до висновку, що посилання сторони захисту на необхідність закріплення печаткою обвинувального акту не грунтуютьсчя на вимогах КПК України.
Обвинувальний акт відповідно до вимог ч.2 ст.291 КПК України повинен містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Дослідивши обвинувальний акт від 06.03.2020 року відносно ОСОБА_4 суд приходить до висновку, що дійсно він не містить всіх необхідних вимог, які передбачені в ст. 291 КПК України, а саме, перш за все викладене в акті обвинувачення є неконкретним, що порушує права обвинуваченого на належний захист від обвинувачення.
Так, формулювання обвинувачення повинно грунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо, а правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.
В даному обвинувальному акті від 06.03.2020 року (а.с. 4-7) є неточності стосовно дати вчинення інкримінованого х ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч.1 ст. 263 КК України (в один із днів червня 2018 року, тоді як його злочинна діяльність була припинена 11.06.2018 року), не вказано про мету вчинення, враховуючи службу у ЗСУ.
Також, суд погоджується з доводами захисту в тій частині, що по тексту обвинувального акту вказано, що ОСОБА_4 придбав та зберігав при собі боєприпаси, однак правова кваліфікація його дій вказана як незаконне придбання та зберігання, носіння, що також судом розцінюється як неконкретне обвинувачення та протиріччя обставин та кваліфікації дій, що викладені в акті.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Аналіз змісту указаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред'явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.
Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.
Розуміння поняття «формулювання обвинувачення» як складової частини обвинувального акта має визначатися у логічному зв'язку з положеннями ст. 373 КПК, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним».
Так, п. 2 ч. 3 ст. 373 КПК встановлено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
В порушення вищезазначених вимог закону в обвинувальному акті необхідні дані, які повинні бути зазначені відсутні, а наведені протирічать один одному, що свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення та порушує право обвинуваченого на захист та в подальшому позбавить суд можливості належним чином роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в його межах.
Згідно ч.1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз'яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.
Згідно вимог ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює обвинувальний вирок, в ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідно до вимог КК та КПК України.
Отже, розгляд справи без конкретного формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.
Так, відповідно до ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України , під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст.20 КПК України.
Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.
З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».
При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження.» (рішення: від 9 березня 2011 року у справі «Жупнік проти України», від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).
Відсутність в обвинувальному акті конкретного формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, може бути беззаперечною підставою для скасування вироку.
Як вказано в рішенні Європейського Суду з прав людини від 26.06.2008 року «Ващенко проти України» - «Обвинувачення для цілей п.1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карною та попереджувального характеру. (п.51).
З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.
Згідно ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту повинні бути додані: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
В той же час, в порушення вимог ст.ст. 109, 291 КПК України, в обвинувальному акті та долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не в повному обсязі зазначені відомості та процесуальні дії, проведені в ході досудового розслідування, а саме не вбачається відомостей щодо складення обвинувального акту в 2018 році, роз*яснення прав підозрюваному, відомостей про відкриття яких саме матеріалів кримінального провадження з конкретною вказівкою даних доказів, в тому числі і речових, даних про ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження з зазначенням яких саме та час ознайомлення, відсутні дані про заявлені клопотання та процесуальні рішення за результатами їх розгляду, процесуальні рішення за результатами огляду автомобіля та вилучення доказів.
Вимогами ст. 290 КПК України передбачено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Згідно вимог ч.12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має право допустити відомості, що містяться в них, як докази.
У реєстрі матеріалів кримінального досудового розслідування, який наданий до суду дані відомості щодо відкриття всіх доказів, в тому числі і речових відсутні.
Також, із обвинувального акту вбачається, що прокурор, зазначаючи правову кваліфікацію інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, заздалегідь, без вироку суду стверджує, що обвинувачений скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, що є безпідставним і недопустимим. При складанні обвинувального акту, з урахуванням принципу, визначеного ст. 17 КПК України, можливо вказувати тільки на те, що особа обвинувачується у вчиненні певного кримінального правопорушення.
Вказівка ж в обвинувальному акті на те, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушгення є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст. 6, 129 Конституції України, п. 2 ст. 311 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до вимог ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Всі ці обставини, стали підставою для постановлення 31.07.2019 р. суддею Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_6 ухвали про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню за №12018220490002531 від 12.06.2018 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України прокурору, який склав обвинувальний акт для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.
Однак, направлений до суду обвинувальний акт від 06.03.2020 р. містить порушення, які не були усунуті прокурором та зазначені судом вище.
Крім того, копія обвинувального акту, врученого ОСОБА_4 має виправлення щодо дати його складання. Також, суд приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності продовження строків досудового розслідування та направлення даного обвинувального акту до суду поза встановленими КПК України строками.
Усі ці обставини та порушення вимог КПК України, про які суд зазначає в ухвалі, свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не відповідає положенням закону, і обвинувачений у даному випадку буде позбавлений можливості належним чином підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції, в судовому засіданні, та є безумовною підставою для повернення акту прокурору для дооформлення на виконання вимог КПК України з дотриманням права обвинуваченого на захист.
Реалізуючи це право, суд наголошує, що на стадії підготовчого провадження не розглядали та не вирішувались питання щодо доведеності вини обвинуваченого та достатності зібраних для цього доказів, а також не вирішувалось та не з'ясовувалось наперед питання про кваліфікацію дій обвинуваченого. Суд лише констатував, що для вирішення цих питань в обвинувальному акті відсутні необхідні відомості, наявність яких вимагає КПК України, встановлені порушення права на захист обвинуваченого, а тому відповідно до ч.3 ст.314 КПК України повертає обвинувальний акт прокурору.
При цьому суд зазначає, що посилання захисту в клопотанні на те, що не було проведено досудове розслідування за вимогами ст. 503 КПК України і це є підставою для повернення акту суд вважає необґрунтованим та не приймає станом на теперішній час до уваги, оскільки до суду не були надані відомості про те, що дані про стан захворювання обвинуваченого ОСОБА_4 надавалися слідчому під час досудового розслідування. Однак, суд вказує, що дані обставини не позбавляють захисника подати відповідне клопотання під час дооформлення обвинувального акту.
Суд зазначає, що має виключний перелік повноважень, які можуть бути ним реалізовані в межах підготовчого розгляду справи, однак не вправі надавати юридичної оцінки зібраним по кримінальному провадженні доказам, їх достатності для доведеності винуватості обвинуваченого у інкримінованому останньому кримінальному правопорушенні, оскільки оцінку доказам та усім обставинам по кримінальному провадженні суд надає під час судового розгляду кримінального провадження по суті, на підставі їх об'єктивного, всебічного та повного дослідження у сукупності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220490002531 від 12.06.2018 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України - повернути прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі суду недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя Чередник