Справа № 953/10208/20
н/п 2-з/953/132/20
"30" червня 2020 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Колесник С.А., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики,
В провадження Київського районного суду м. Харкова перебуває позовна заява про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 6295, 39 доларів США.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що між позивач та відповідачем був укладений договір позики на загальну суму 6000 доларів США. На підтвердження цього відповідачем було складено та передано позивачеві дві розписки, в яких він зазначив, що зобов'язується повернути зазначену грошову суму до 31.10.2018 року незалежно від будь-яких обставин. Позивач вказав, що відповідач до 31.10.2018 року суму позики не повернув, на день звернення до суду з позовом відповідач гроші не повернув, зустрічей з позивачем уникає.
26.06.2020 року у провадження суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на Ѕ частку у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
В обґрунтування зазначеної заяви представника позивача посилається на те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, оскільки під час розгляду справи відповідач може приховати своє майно. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Позивачеві відомо, що відповідачу належить на праві власності Ѕ частки у квартирі АДРЕСА_1 .
У зв'язку із чим просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частку у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заява позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на необхідність забезпечення основного завдання правосуддя ефективного поновлення в правах. Так, в п. 9 рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 КСУ зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.
Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».
Отже, виходячи з об'єкту, щодо якого позивач просить забезпечити позов на час розгляду справи, суд, дослідивши матеріали справи, що підтверджують право власності відповідача на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно зі статтею 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії щодо майна, що належить відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.
Вказаний вид забезпечення на переконання суду є співмірними із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви.
Обраний судом вид забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує прав юридичної особи, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153,157 ЦПК України,-
Заяву позивача представника позивача про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження зазначеного нерухомого майна у будь-який спосіб, а саме: Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала про забезпечення позову набирає чинності з моменту її підписання суддею, строк пред'явлення до примусового виконання ухвали становить три роки та обчислюється з наступного дня після її прийняття.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її складання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суддя Колесник С.А.