01 липня 2020 року м. Рівне №460/2878/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у правомірному визначенні розміру пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплачувати пенсію за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати в народному господарстві по Україні за 2017-2019 роки відповідно до Закону України «Про державну службу» з моменту звернення - 03.07.2019.
Заяви по суті справи.
Позивач в позовній заяві зазначає, що з 02.07.2007 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згодом позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». З березня 2019 року позивача переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивач вважає, що має право на пенсію з застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. При цьому, позивач зсилається на частину другу статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як підставу для перерахунку його пенсії. Тому, позивач просить суд провести перерахунок та виплачувати пенсію за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати в народному господарстві по Україні за 2017-2019 роки з моменту звернення - 03.07.2019.
Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що з 18.01.2019 позивача на підставі його заяви переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому, позивач не має право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з застосуванням показника середньої заробітної плати в народному господарстві по Україні за 2017-2019 роки.
Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Головуюча суддя з 18.05.2020 по 30.06.2020 перебувала у відпустці.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 02.07.2007 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Матеріалами справи підтверджується, що з 03.07.2007 позивач отримував пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу».
З 18 січня 2019 року позивач подала заяву до органу Пенсійного фонду України про перехід на інший вид пенсії, тому ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 1 березня 2019 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» автоматизованим способом проведений перерахунок пенсії позивача.
На звернення позивача щодо умов його пенсійного забезпечення, відповідач листом від 24 січня 2020 року за № Т-6502/07.1-59 повідомив останньому про відсутність підстав для здійснення перерахунку розміру пенсійної виплати з врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки. Таке рішення відповідач обґрунтовував тим, що позивач вже реалізував своє право на призначення пенсії за віком, оскільки у відповідності до пункту 13 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії) з 15 лютого 2011 року йому була призначена пенсія за віком на умовах, визначених Законом України «Про державну службу». Тому, відповідач стверджував, що підстави для обчислення пенсії позивача з 1 березня 2019 року з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки відсутні.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій та рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії державного службовця) встановлювала, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За правилами статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
В свою чергу, приписами частини першої статті 45 Закону № 1058 встановлено, що:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
В силу вимог частини другої статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст цих норм свідчить на користь того, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються положеннями Закону № 1058, а саме: 1) пенсії за віком; 2) пенсії по інвалідності; 3) пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Натомість, у випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно з Законом України «Про державну службу», то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки за таких обставин мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року по справі № 21-612а14.
Також, у постановах від 10 квітня 2019 року по справі № 211/1898/17 та від 10 липня 2018 року по справі №520/6808/17 Верховний Суд зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058 регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.
Як свідчать матеріали справи, до 18 січня 2019 року позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом № 1058.
Отже, у даному випадку переведення з 18 січня 2019 року позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 відбулося за його заявою. Тому, переведення не можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, тобто позивачу призначено іншу пенсію за іншим законом, а тому при обчисленні розміру пенсійної виплати має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону № 1058).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 465/5246/17, постанові від 23 жовтня 2018 року по справі № 334/2653/17, постанові від 13 грудня 2018 року по справі № 185/860/17, постанові від 6 лютого 2019 року по справі № 333/1856/17, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленій у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 876/5312/17, якщо особі, яка отримувала пенсію за іншим Законом, призначається пенсія згідно з Законом № 1058, показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058.
В силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, судом встановлено, що призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 позивачу було здійснено вперше.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058 заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відтак, з 18 січня 2019 року відповідач повинен був обчислювати розмір пенсійної виплати позивача, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки, тобто показник середньої заробітної плати мав враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідач, перевівши позивача на інший вид пенсії, а саме: пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 без врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки порушив його права та охоронювані законом інтереси, які підлягають судовому захисту.
Доводи відповідача про те, що позивач вже отримував пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу», а тому призначення пенсії за віком у відповідності Закону № 1058 слід розглядати як переведення з одного виду пенсії на інший, суд відхиляє як такі, що суперечать вимогам чинного пенсійного законодавства.
Натомість, суд стверджує, що в даному випадку пенсія за віком на підставі Закону № 1058 буде вважатися такою, що призначена позивачу вперше, так як до січня 2019 року позивач отримував пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу».
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення.
За наведених обставин, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
При цьому, суд зазначає, що фактично позов обгрунтовано посиланням позивача на частину другу статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як підставу для перерахунку його пенсії, призначеної згідно з вказаним законом. З такою ж заявою позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, на що отримав відмову.
Однак, в прохальній частині позивач зсилається на Закон України «Про державну службу», що судом вважається як описка.
Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача провести розрахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначенням пенсії відповідного виду пенсії, а саме за 2016-2018 роки, починаючи з моменту такого призначення 18 січня 2019 року.
Тому, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена сума судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 30.04.2020 №0.0.1692635812.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні розрахунку пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення такого виду пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення такого виду пенсії, а саме за 2016-2018 роки, починаючи з моменту її призначення - 18 січня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 01 липня 2020 року.
Суддя К.М. Недашківська