30 червня 2020 року м. Рівне №460/2929/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Л.А. Жуковської розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 №00004430504.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання вимог наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 12.03.2020 №771 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 " працівниками відповідача проведено перевірку в кафе за адресою: АДРЕСА_1 , де вона здійснює господарську діяльністю. За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 16.03.2020, відповідно до якого встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та/або зберігання, а саме: на момент перевірки в кафе ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відсутні документи на придбання наступних товарів згідно акту зняття залишків алкогольних напоїв від 16.03.2020 на суму 3185,00 грн. Не погодившись з висновками акта перевірки було подано заперечення на акт перевірки. Проте, за результатами розгляду поданих заперечень, висновки акта перевірки залишено без змін. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішенням протиправним, позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 21.05.2020 на 11:00год.
Відповідачем, у встановленні судом строки, подано відзив на позовну заяву з додатками (а.с.56-82). В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що не погодившись із висновками акта перевірки, позивачем подано заперечення на вказаний акт та на протокол про адміністративне правопорушення. До зазначених заперечень долучено документи на 13 арк., а саме: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та фіскальні чеки, однак, контролюючий орган наголошує, що такі не відповідають вимогам до первинних документів, встановленим ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: не містять такого обов'язкового реквізиту, як особистий підпис або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції отримувала доставлений товар (алкогольні напої). Вказує, що окрім зазначеного, документи долучені до заперечень не підтверджують в повному обсязі факту придбання товарів, що перелічені в акті зняття залишків алкогольних напоїв від 16.03.2020. Крім того, факт наявності видаткових накладних не підтверджує факту ведення позивачем обліку товарних запасів у встановленому порядку, що передбачено п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України. Будь-яких інших доказів ведення такого обліку (книги обліку доходів і витрат, тощо) позивачем не надано. Таким чином, висновки акта фактичної перевірки №573/17-00-05-04-13/2335220105 від 16.03.2020 позивачем не спростовано, відсутність зазначених порушень належними доказами не доведено. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 21.05.2020 розгляд справи відкладено до 28.05.2020 до 14:30год.
Ухвалою суду від 28.05.2020 вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
19.06.2020 позивачем подано пояснення, в яких підтверджено обставини викладенні в позовній заяві (а.с.91-96).
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, пояснення позивача та з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що з 12.04.2017 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець та з 12.04.2017 перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків. Основним видом діяльності є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10). Вказані обставини підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.7).
Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі направлень від 12.02.2020 №647/17-00-05-04-16 та №646/17-00-05-04-16 проведено фактичну перевірку кафе, розташованого за адресою: м.Радивилів, вул. Олександра Невського, 111 суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт (довідку) фактичної перевірки від 16.03.2020, бланк 000090, реєстраційний номер 573/17-00-05-04-13/2335220105 (далі - акт перевірки) (а.с.19-20, 59-60).
Під час перевірки встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР та ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.
До акта перевірки позивачем подано заперечення з додатками від 13.03.2020 (а.с.62-77).
За наслідками розгляду заперечень Головним управлінням ДПС у Рівненській області висновки акта перевірки залишено без змін (а.с.78-79).
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" від 03.04.2020 №00004430504, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені у розмірі 6370,00грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 №00004430504 протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).
Згідно з вимогами пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України).
Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п.44.7. ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).
Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Згідно з ст.20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Отже, суб'єкти господарювання зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Положення Закону №265/95-ВР не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов'язок суб'єктів господарювання вести такий облік.
За приписами п.177.10 п.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Відповідно до п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 за №481 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2013за № 1686/24218 (далі - Порядок) фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
У Книзі обліку доходів і витрат передбачено дев'ять граф, що підлягають заповненню.
Так, у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня (п.6 Порядку).
Тобто, облік товарних запасів повинен відображатися у графі 5 та 6 шляхом зазначення будь-якого первинного документа (в тому числі видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні) з кількісними та якісними характеристиками придбаних (отриманих для реалізації) товарів та їх вартість.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі -Закон №996-XIV).
Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено відсутність документів на придбання наступних товарів згідно акта зняття залишків алкогольних напоїв від 16.03.2020 на суму 3185,00грн.
У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач подано до суду та надано відповідачу одночасно з запереченнями на акт перевірки документи на товар (а.с.23-33, 64-76).
Проте, дослідивши надані позивачем видаткові накладні, акти надання послуг, товарно- транспортні накладні, суд зазначає, що такі не відповідають вимогам до первинних документів, встановленим ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, а саме: не містять такого обов'язкового реквізиту, як особистий підпис або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції - отримувала доставлений товар.
Отже, факт наявності видаткових накладних, актів надання послуг, товарно- транспортних накладних не підтверджує факту ведення позивачем обліку товарних запасів у встановленому порядку.
Таким чином, висновки акта фактичної перевірки щодо порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР та ст.44 Податкового кодексу України позивачем не спростовано, відсутність зазначених порушень належними та допустимими доказами не доведено.
Крім того, судом не беруться до уваги твердження позивача викладенні у позовній заяві щодо безпідставної відмови працівників ДПС долучати до матеріалів перевірки документів на придбання товарів згідно акту зняття залишків алкогольних напоїв від 16.03.2020 на суму 3185,00грн., оскільки відповідно до вимог п.44.7. ст.44 ПК України платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії документів. Проте, матеріали справи не містять доказів надіслання або надання документів на придбання товарів згідно акту зняття залишків алкогольних напоїв від 16.03.2020 до Головного управління ДПС в Рівненській області.
Водночас, суд зазначає, що акт перевірки підписано ОСОБА_2 16.03.2020 без зауважень до акта перевірки.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Рівненській області діяло на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідачем доказано правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, в той час порушення прав позивача, про захист яких вона просила в судовому порядку, не знайшло підтвердження в ході судового розгляду.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2020 №00004430504, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 30 червня 2020 року.
Суддя Л.А. Жуковська