01 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2232/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10992-СГ від 22 квітня 2020 року "Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5324282200:00:007:0061), орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту";
- зобов'язання протягом двох тижнів з моменту набрання рішення суду законної сили затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324282200:00:007:0061) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність /а.с. 1-11/.
Позов обґрунтований тим, що позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який був погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10 березня 2020 року за вих.№2883/82-20, а також здійснено реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 5324282200:00:007:0061. Позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу такої ділянки у власність. Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №10992-СГ від 22 квітня 2020 року "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що в проекті землеустрою необхідно уточнити дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель (земель історико-культурного призначення, об'єктів археології), водоохоронної зони, обмежень щодо використання земельної ділянки, а також в документації із землеустрою не враховані пропозиції, які зазначені у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: відповідно до даних Національної кадастрової системи частина земельної ділянки знаходиться в межах умовно прибережно-захисної смуги. З вказаним наказом позивач не погоджується та вважає його протиправним, оскільки відповідно до положень частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідач після отримання погодженого проекту землеустрою зобов'язаний був прийняти рішення про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, та не наділений повноваженням відмовляти у такому затвердженні та переданні земельної ділянки у власність. З огляду на те, що наданий позивачем проект землеустрою погоджений у встановленому законодавством порядку та земельній ділянці присвоєний кадастровий номер і вона внесена до Державного земельного кадастру, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо прийняття іншого рішення, ніж рішення про затвердження проекту землеустрою.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 70-76/ зазначив, що позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за результатами розгляду якого було прийнято наказ №10992-СГ від 22 квітня 2020 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою. Підставою для відмови стала необхідність уточнити дані в проекті землеустрою щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель (земель історико-культурного призначення, об'єктів археології), водоохоронної зони, обмежень щодо використання земельної ділянки, а також в документації із землеустрою не враховані пропозиції, які зазначені у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: відповідно до даних Національної кадастрової системи частина земельної ділянки знаходиться в межах умовно прибережно-захисної смуги. Оскільки представлений на розгляд проект землеустрою не відповідає вимогам законодавства, він не підлягає затвердженню. Підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відсутні, оскільки такі повноваження належать до дискреційних повноважень відповідача.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 02 квітня 2020 року (вх.№М-8972/0/25-20 від 06 квітня 2020 року) /а.с. 79/, в якому просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324282200:00:007:0061) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передати земельну ділянку у приватну власність.
До вказаної заяви додала проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 13-54, 79/.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №10992-СГ від 22 квітня 2020 року "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" /а.с. 77-78/ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 2,00 га з кадастровим номером 5324282200:00:007:0061 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: статтею 58 Земельного кодексу України та статтею 87 Водного кодексу України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Відомості про обмеження використання земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та вносяться до Державного земельного кадастру. Державний кадастровий реєстратор присвоює земельній ділянці, що реєструється, кадастровий номер та виготовляє витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Витяг з Державного земельного кадастру, який надається для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей, є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коди згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом). Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки, встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі, виготовлення кадастрового плану. В проекті землеустрою необхідно уточнити дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель (земель історико-культурного призначення, наявність (відсутність) об'єктів археології), водоохоронної зони, обмежень щодо використання земельної ділянки. Крім того, в документації із землеустрою не враховані пропозиції, які зазначені у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: відповідно до даних Національної кадастрової системи частина земельної ділянки знаходиться в межах умовно прибережно-захисної смуги.
Не погодившись із наказом відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та наданні такої земельної ділянки у власність, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері набуття права власності на землю, у тому числі через проведення земельних торгів, врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами шостою - восьмою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частиною шостою цієї статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.
У постановах від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18 та від 30 серпня 2018 року у справі №817/586/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.
За приписами частин дев'ятої - десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
З аналізу положень частини дев'ятої статті 118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов'язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 Земельного кодексу України не містить.
Оскільки на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області позивачем подано погоджений висновком №2883/82-20 від 10 березня 2020 року /а.с. 54/ проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5324282200:00:007:0061), то висунення відповідачем зауважень до такого проекту землеустрою та зазначення в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою обставини необхідності уточнити дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель (земель історико-культурного призначення, наявність (відсутність) об'єктів археології); водоохоронної зони; обмежень щодо використання земельної ділянки, не відповідає правильному застосуванню положень статті 118 ЗК України.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 5324282200:00:007:0061 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 березня 2020 року НВ-5315930682020, який надавався позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області разом із проектом землеустрою /а.с. 13-16/.
Отже, реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, а відтак про безпідставність мотиву відповідача щодо необхідності уточнити в проекті землеустрою дані віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель (земель історико-культурного призначення, наявність (відсутність) об'єктів археології), водоохоронної зони, обмежень щодо використання земельної ділянки згідно зі статтею 58 Земельного кодексу України та статтею 87 Водного кодексу України.
Наведеним суд відхиляє мотив відповідача стосовно невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.
Також суд враховує ту обставину, що у погодженому проекті землеустрою міститься перелік обмежень щодо використання земельної ділянки від 28 лютого 2020 року №41 /а.с. 36/, за змістом якого спірна земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель, не входить до водоохоронної зони, не містить інших обмежень щодо її використання, а тому посилання відповідача на те, що земельна ділянка частково належить до земель водного фонду, судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №10992-СГ від 22 квітня 2020 року не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині позовних вимог слід задовольнити.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324282200:00:007:0061) у власність, суд виходить з наступного.
Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки та передати її у власність.
Виходячи із фактичних обставин у справі, приписів частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України та правового висновку Верховного Суду, суд доходить висновку, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними та у відповідача є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити вищевказану вимогу позивача та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5324282200:00:007:0061), яка розташована за межами населених пунктів на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, та передачу земельної ділянки у власність позивача.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відносно вимоги позивача про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність саме протягом двох тижнів з моменту набрання рішенням законної сили, то суд розцінює це як клопотання про вжиття заходу судового контролю.
З цього приводу суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на те, що застосування заходу судового контролю є правом, а не обов'язком суду, підстав для задоволення вищевказаного клопотання позивача суд не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №10196 від 04 травня 2020 року /а.с. 63/.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10992-СГ від 22 квітня 2020 року "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки (кадастровий номер 5324282200:00:007:0061) площею 2,00 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, та передати цю земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк