01 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2267/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
04 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про:
- визнання протиправними дій Полтавського ОВК щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов'язків військової строкової служби;
- зобов'язання оформити та подати в Департамент фінансів Міністерства оборони України документи по нарахуванню і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 528600 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2020 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності. Листом від 20.02.2020 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив про те, що ОСОБА_1 документи подано за неналежністю та інвалідність ОСОБА_1 встановлена понад 3-місячний термін. На думку позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги з надуманих мотивів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
18.05.2020 відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що Міністерство оборони України відповідно до законодавства не є тим органом, до якого повинен був звертатися позивач за виплатою одноразової грошової допомоги, оскільки позивач проходив військову службу у військовій частині, яка входила до складу Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР. Вказував, що позивач звернувся із заявою у травні 2018 року, а повторно інвалідність йому встановлена 24.02.2005 року (первинно ще раніше) а тому він не має права на отримання допомоги. Звертав увагу на те, що на час встановлення інвалідності не було одноразової грошової допомоги, страхова сума виплачувалася НАСК "Оранта".
У відповіді на відзив позивач вказував на те, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0029073 повторно встановлено ІІ групу інвалідності з 16.03.2018, травма (довготривала дія іонізуючого випромінювання) пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (строкова військова служба 1980-1982 роки). Так як після оформлення інвалідності, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС позивач одноразової грошової допомоги не отримував, а інвалідність 2 групи від 16.03.2018 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в період з 05.05.1980 по 29.06.1982, тому на думку позивача, він має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 300-ратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Сторони у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, правом надати пояснення щодо позову не скористався.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 05.05.1980 по 29.06.1982, що підтверджується військовим квитком, копія витягу з якого наявна у матеріалах справи, у тому числі проходив дійсну військову строкову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.1980 по 28.06.1982 на посадах рядового і сержантського складу, що підтверджується копією довідки Центрального архіву внутрішніх військ МВС Росії вих. №П-3740 від 24.11.1999, наданою на анкету-запит Лубенського об'єднаного міського військового комісаріату Полтавської області від 08.10.1999 №4/1635.
Довідкою Лубенського районного військового комісаріату Полтавської області від 29.11.2017 №929 також підтверджено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 05.05.1980 по 29.06.1982 (у військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.1980 по 28.06.1982) та в період проходження служби у НОМЕР_2 перебував у відрядженні на полігоні вч НОМЕР_3 (м. Семипалатинськ).
Згідно довідки Лубенського об'єднаного міського військового комісаріату Полтавської області від 28.12.1999 №4/807, ОСОБА_1 був призваний на збори із числа військовозобов'язаних і знаходився в 30 км зоні відчуження в складі в/ч НОМЕР_4 (с. Савичі) з 01.06.1986 по 22.07.1986 на посаді стрілець і тримав дозу опромінення 23,03 р.
Відповідно до довідки МСЕ Серії 7-66 КА №0060107 ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 07.02.2002, захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.
Згідно довідки МСЕ Серії 7-66 ВЛ №0107062 ОСОБА_1 повторно встановлено ІІ групу інвалідності з 01.03.2005, захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.
У витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №436 від 15.02.2018) зазначено, що травма /довгострокова дія Іонізуючого випромінювання/ колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1961 року народження, що ускладнилась розвитком захворювань: «Дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст., зі стійким цефалгічним синдромом, вестибуло-анактичним синдромом, вегето-судинною дистонією. Вегетативна полінейропатія з сенситивними порушеннями. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 2, ризик іі. ІХС, стенокардія напруги ФК ІІ, кардіосклероз ателослеротичний СН І-ІІ ст.», що підтверджено медичними документами, - ТРАВМА /ДОВГОТРИВАЛА ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ/, ТАК. ПОВ'ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0029073 ОСОБА_1 повторно встановлено ІІ групу інвалідності з 16.03.2018, травма /довготривала дія іонізуючого випромінювання/, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
24.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до начальника Полтавського ОВК із заявою від 18.05.2018 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 2 групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, на який листом Полтавського ОВК від 29.05.2018 №12/1151 позивача повідомлено про відсутність у пакеті документів довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності вперше (надано документ про встановлення при черговому переогляді ІІ групи інвалідності з 01.03.2005) та довідки з районного УПСЗН за місцем проживання про виплату компенсаційних сум, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 надіслав до Полтавського ОВК листом від 14.07.2018 довідку МСЕ від 24.02.2005 та довідку №2106/01-20 від 09.07.2018 Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, який отримано ІНФОРМАЦІЯ_3 17.07.2018 за вх. 2971.
Листом Полтавського ОВК від 31.07.2018 №12/1756 позивача повідомлено про те, що враховуючи, що він звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 08.08.2018 безпосередньо до Міністерства оборони України, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з отриманням 2 групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.08.2018 №0290П-1240490 ОСОБА_1 надано відповідь, зокрема, повідомлено, що документи щодо призначення одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України військовий комісаріат за місцем проживання цих осіб, а також зазначено, що інвалідність внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, позивачу встановлена в 2018 році, тобто понад тримісячний строк після закінчення зборів (1986 рік).
Позивач вважаючи протиправними дії Міністерства оборони України, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 у справі №440/4004/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
07.02.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Полтавського ОВК, у якій просив оформити та подати в Департамент фінансів Міністерства оборони України документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.
Листом Полтавського ОВК від 20.02.2020 №12/579 позивача повідомлено про те, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги начальницькому складу органів внутрішніх справ України мають здійснюватися органами внутрішніх справ України. Крім того, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пп. 3 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Інвалідність ОСОБА_1 встановлено понад 3-місячний термін.
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності. А тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу групи інвалідності.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 (адміністративне провадження № К/9901/44751/18).
Як станом на дату встановлення позивачу інвалідності вперше ІІІ групи (07.02.2002), так і станом на дату встановлення позивачу повторно ІІ групи інвалідності (01.03.2005), у довідках МСЕК про встановлення інвалідності у яких зазначено, що захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, - діяв Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ в редакції Закону України від 20.12.2001 № 2905-III "Про Державний бюджет України на 2002 рік", Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488 /надалі - Умови/.
Так, статтею 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності, було передбачено: військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII було встановлено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до п. 1 Умов, які були чинні на дату встановлення позивачу інвалідності, державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.
Згідно з п.6 Умов Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті; б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв'язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.
Поряд з цим, відповідно до пункту 11 Порядку №975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
За змістом пункту 13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
З аналізу наведених норм слідує, що компетенцією відповідача є складення висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, а компетенцією Міністерства оборони України - прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Таким чином, відповідач не наділений повноваженнями приймати рішення по суті поданої заяви, а має лише скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги (можливості призначення та виплати такої допомоги) та направити його разом з поданими особою документами до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.08.2018 у справі № 750/5060/17 (реєстраційний номер в ЄРСР 75673655), від 22.08.2018 у справі №802/1966/17-а (реєстраційний номер в ЄРСР 76032752), від 18.10.2018 у справі №825/454/18 (реєстраційний номер в ЄРСР 77248396) та від 18.10.2018 у справі №825/1750/18 (реєстраційний номер в ЄРСР 77248279).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 16.03.2018, інвалідність якого настала внаслідок внаслідок травми (довготривала дія іонізуючого випромінювання), пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, і направленні такого висновку до Міністерства оборони України, відповідач діяв з порушенням наданих йому повноважень.
Щодо посилань відповідача на те, що Міністерство оборони України відповідно до законодавства не є тим органом, до якого повинен був звертатися позивач за виплатою одноразової грошової допомоги, то суд зауважує, що саме засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України підтверджено, що травма (довготривала дія іонізуючого випромінювання), так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про те, що на час встановлення позивачу інвалідності не було одноразової грошової допомоги, страхова сума виплачувалася НАСК "Оранта", однак, лист Полтавського ОВК від 20.02.2020 №12/579 таких обґрунтувань взагалі не містить.
Отже, має місце протиправна дія Полтавського ОВК, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність ІІ групи з 16.03.2018 внаслідок травми (довготривала дія іонізуючого випромінювання), пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а не протиправна відмова у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов'язків військової строкової служби.
Відтак, позовна вимога про визнання протиправними дій Полтавського ОВК щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов'язків військової строкової служби задоволенню не підлягає.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Полтавського ОВК, які полягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність ІІ групи з 16.03.2018 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", а також зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою КМУ від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Відтак, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ), третя особа: Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 2299035) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність ІІ групи з 16 березня 2018 року внаслідок травми (довготривала дія іонізуючого випромінювання), пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".
Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва