Справа № 420/3120/20
30 червня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 19351,29 грн.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 19351,29 грн.;
- виплату індексації грошового забезпечення здійснити на картковий рахунок позивача за наступними реквізитами: одержувач - позивач; рахунок - НОМЕР_2 ; IBAN - НОМЕР_3 ; банк одержувача - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна; призначення платежу - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Ухвалою суду від 15.04.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:
- ОСОБА_1 до 30.09.2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 Військово-Морських Сил Збройних Сил України, при цьому на грошовому забезпеченні перебував при військовій частині НОМЕР_1 , де йому нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 30.09.2019 № 191 виключений зі списків військової частини НОМЕР_5 та всіх видів забезпечення і вибув до нового місця проходження військової служби військової частин НОМЕР_6 ;
- за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_5 , військовою частиною НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, що підтверджується листом військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2020 № 380;
- 6 лютого 2020 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з приводу врегулювання питання надання довідки про розмір належної та невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. 21 лютого 2020 року військова частина НОМЕР_1 своїм листом від 21.01.2020 № 379 надала відповідь на звернення, з якої слідувало, що: “Відповідно до листа Директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 вих. № 248/3/9/1/2, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (із змінами), індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження, а отже, за період 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, індексація грошового забезпечення не нараховувалася, та зазначена довідка не може бути надана”;
- що стосується індексації грошового забезпечення, починаючи з березня 2018 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, пунктом 5 Порядку визначено, що у місяці в якому відбулося підвищення посадових окладів, значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків (базовий місяць). Фактично вказаним листом від 21.02.2020 № 379 військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні звернення від 06.02.2020, у виплаті індексації грошового забезпечення та наданні інформації щодо розміру належної та невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- як вбачається з листа від 21.02.2020 № 379, наданого військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу індексація грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року не проводилася та не виплачувалася, а з березня 2018 року було підвищено посадовий оклад та оклад за військовим званням відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;
- на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації не можуть бути прийняті до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому Законом порядку;
- аналіз нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті;
- щодо посилань відповідача на роз'яснення Директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, позивач зауважує, що своїм листом Директор Департаменту фінансів зазначив, що відповідно до статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до частини шостої статі 5, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі про індексацію йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що у нього гроші на індексацію заробітної плати відсутні. Тобто, сума індексація грошового забезпечення відповідно до Закону про індексацію, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті;
- правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі № 825/1987/17;
- відсутність бюджетного фінансування індексації, на яку, в своєму листі від 21.02.2020 № 379 посилається військова частина НОМЕР_1 , на обов'язок відповідача її нараховувати та виплачувати не впливає;
- посилання відповідача на роз'яснення Директора Департаменту фінансів підлягають відхиленню, оскільки вони носять рекомендаційний характер;
- не нарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправними. Вищевказана бездіяльність відповідача порушує право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018. Враховуючи відмову відповідача надати довідку щодо розміру належної та невиплаченої позивачу індексації, мною було проведено розрахунок розміру індексації за вказаний період за допомогою наявного у вільному доступі калькулятора українського бухгалтерського порталу Дебет-Кредит (https://dtkt.com.ua/). При обчисленні розміру індексації враховувалось: 1) дата призначення мене на займану посаду, з якої не змінювався розмір посадового окладу - 17.10.2014, базовий місяць виплати індексації - квітень 2015 року; 2) дані виписки по картці/рахунку НОМЕР_7 за період 01.01.2016 - 31.03.2018, виданої АТ “УКРСИББАНК”;
- розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, яка належить до виплати позивачу і обрахована за допомогою калькулятора українського бухгалтерського порталу Дебет-Кредит https://dtkt.com.ua/ у додатку 6. Виписка АТ “УКРСИББАНК” за картковими рахунками ОСОБА_1 у додатку 7. Фактичний розмір належної та невиплаченої мені індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року складає 19 351,29 грн. без урахуванням зняття військового збору у розмірі 1,5 %;
- з метою організації виконання законів України “Про Державний бюджет на 2017 рік”, “Про Державний бюджет на 2018 рік” та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” і забезпечення ефективного та економного використання бюджетних коштів, своєчасної виплати військовослужбовцям належних видів грошового забезпечення у Міністерстві оборони у 2016 - 2018 роках видавалися наступні накази: у 2016 році - наказ Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 “Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016 році”; у 2017 році - наказ Міністерства оборони України від 09.02.2017 № 88 “Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік”; у 2018 році - наказ Міністерства оборони України від 15.02.2018 № 65 “Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік”. Зазначені накази є основними нормативно-правовими актами, що регламентували бюджетну політику Міністерства оборони України в зазначених роках. Відповідно до зазначених наказів Міністерства оборони України: у 2016 році - пункт 6 “Виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснювати відповідно до вимог законодавства України”; у 2017 році - абзац другий пункт 10 “Нарахування та виплату індексації здійснювати відповідно до вимог законодавства України”; у 2018 році - абзац другий пункт 10 “Нарахування та виплату індексації здійснювати відповідно до вимог законодавства України”.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:
- Командування військової частини НОМЕР_1 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами. На цей час у зв'язку зі збройною агресією проти України з боку Російської Федерації в країні діє особливий період. У державі склалася складна фінансово-економічна ситуація. Оскільки Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції;
- відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 (зі змінами) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України;
- відповідно до пункту 7 роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення, що також має своє підтвердження у роз'ясненнях Мінсоцполітики щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, а саме: роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №78/0/66-17; роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 №10685/0/14 - 15/10 (на вих. №248/3/9/3/202 від 08.07.2015). Лише в роз'ясненні Департаменту фінансів № 248/1485 від 26.03.2018 було зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. Також зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було;
- у зв'язку з дією особливого періоду та в результаті необхідності утримання понаднормової чисельності військовослужбовців, збільшення розмірів грошового забезпечення в Міноборони уже в жовтні 2016 року не було забезпечено фінансовим ресурсом для виплати особовому складу грошового забезпечення, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції;
- за ініціативою Кабінету Міністрів України Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», яким на 3,8 млрд. грн. збільшено видатки для виплати грошового забезпечення військовослужбовців у встановлених розмірах (при заявленій додатковій потребі в 4,9 млрд. грн.). У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців у 2016 році у Міноборони не було;
- у бюджетному запиті Міністерства оборони України на 2017 рік потреба за фондом оплати праці становила 42,2 млрд. грн., у Державному Бюджеті України на 2017 рік затверджено видатки в сумі 35,0 млрд. грн. Різниця в сумі 7,2 млрд. грн. Могла бути спрямована на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців, однак фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення у 2017 році у Міноборони не залишилось;
- соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було. На підтвердження цього у відповідача наявні копії роз'яснень Міністерства соціальної політики України щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а також джерел для його фінансування: роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 №10685/0/14 - 15/10 (на вих. № 248/3/9/3/202 від 08.07.2015); роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 № 252/10/136-16; роз'яснення Міністерства соціальної політики України вхідний Міністерства оборони України від 08.08.2017 № 13700/з; роз'яснення Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/1485 від 26.03.2018; роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016;
- індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 не є протиправною, як це зазначає позивач;
- щодо самої суми, яку позивач сам розрахував за допомогою українського бухгалтерського порталу Дебет-Кредит, то позивачем не надано жодних доказів, що розмір його посадового окладу не змінювався з квітня 2015 року і чому цей місяць ним було враховано як базовий місяць, при проведенні розрахунку;
- згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, відсутні будь-які підстави для взяття до уваги розрахунку позивача, при вирішенні справи по суті.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно з Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 30.09.2019 року № 191 (а.с.12), наказано, зокрема:
- капітана 1 рангу ОСОБА_1 , начальника відділу обробки інформації оборонного планування управління оборонного планування штабу військової частини НОМЕР_5 , призначеного наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 серпня 2019 року № 400 начальником науково-дослідного відділу проблем РХБЗ та морської екології, інженерного, радіоелектронного забезпечення і радіоелектронної боротьби - заступником начальника науково-дослідного управління розвитку системи оперативного (бойового) забезпечення Військово-Морських Сил військової частини НОМЕР_6 , ВОС - 1005002, вважати таким, що 30 вересня 2019 року вибув до військової частини НОМЕР_6 (м. Одеса) для подальшого проходження військової служби. З 30 вересня 2019 року виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_5 , зняти зі всіх видів забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 ;
- щорічна чергова відпустка за 2019 рік часткового використана - 35 діб;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік відповідно до наказу Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260 отримав;
- матеріальну допомогу за 2019 рік відповідно до наказу Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260 не отримував;
- виплатити надбавку за особливості проходження служби за період з 01 по 30 вересня 2019 року у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- виплатити премію за період з 01 по 30 вересня 2019 року у розмірі 35% від посадового окладу.
Позивачем до відповідача подано звернення від 06.02.2020 року (а.с.13), в якому позивач поросив надати інформацію про наступне:
- чи виплачувалась йому під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року індексація його грошового забезпечення;
- якщо виплачувалась - то за який період та у якому розмірі (надати довідку розрахунок);
- якщо не виплачувалась - то у зв'язку з чим така виплата не проводилась;
- якщо не виплачувалась просив провести розрахунок та виплату йому заборгованості індексації.
Листом від 21.02.2020 року № 379 (а.с.14) відповідач на звернення позивача повідомив, зокрема, про те, що:
- відповідно до листа Директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 року вих. № 248/3/9/1/2, у зв'язку із несенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження, а, отже, за вказаний період, індексація грошового забезпечення не нараховувалась, та зазначена довідка не може бути надана;
- у зв'язку з набранням чинності з 1 березня 2018 року Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», значення індексу споживчих цін за березень 2018 року становить 1 (або 100%).
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частинами 1, 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
В свою чергу суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Посилання відповідача, як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України з січня 2016 року по січень 2018 року у Міністерства оборони України не було, тощо - є необґрунтованими.
Так, положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано належних доказів відсутності фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення, а також не надано доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 23.03.2002 № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Щодо посилань відповідача та доданих до відзиву роз'яснень: Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14 - 15/10 (на вих. № 248/3/9/3/202 від 08.07.2015), від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 08.08.2017 № 13700/з та № 78/0/66-17; Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/1485 від 26.03.2018, № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016, то суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами та мають лише та виключно рекомендаційний характер. Відповідач повинен діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.
З огляду на зазначене, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за заявлений у позові період є протиправною.
Щодо позовних вимог позивача в частині: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу у розмірі 19351,29 грн.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 19351,29 грн.; виплату індексації грошового забезпечення здійснити на картковий рахунок позивача за наступними реквізитами: одержувач - позивач; рахунок - НОМЕР_2 ; IBAN - НОМЕР_3 ; банк одержувача - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна; призначення платежу - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , - слід зазначити таке.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому суд також звертає увагу позивача на частину 1 статті 9 Закону № 1282-XII, якою передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання.
Тобто, здійснення індексації грошових доходів позивача входить до повноважень відповідача у вищенаведеному законодавчо встановленому порядку. А позивачем до позову додано самостійно здійснені розрахунки індексації його грошових доходів.
Проте, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення саме у певному розмірі - 19351,29 грн. та у певному порядку (на картковий рахунок за певними реквізитами) - не були предметом звернення позивача та відмови відповідача у його задоволенні. Відповідно, у суду не має підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року саме у розмірі 19351,29 грн. та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у певному розмірі та порядку (на картковий рахунок за певними реквізитами).
Наведені обставини входять до питання подальшої реалізації прав позивача на підставі рішення суду про: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Спірність у зазначених правовідносинах між сторонами ще не виникла.
Відповідно, захист прав та інтересів на майбутнє, про який заявлено у зазначеній частині вимог позивача, є неприпустимим, тому вимоги позивача у зазначеній частині не підлягають задоволенню.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- адміністративний позов - підлягає задоволенню частково у встановлений судом спосіб;
- визнати бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року такою, що допущена відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для допущення бездіяльності; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця бездіяльність, тому вона є - протиправною;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу у розмірі 19351,29 грн.; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 19351,29 грн.; виплату індексації грошового забезпечення здійснити на картковий рахунок позивача за наступними реквізитами: одержувач - позивач; рахунок - НОМЕР_2 ; IBAN - НОМЕР_3 ; банк одержувача - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна; призначення платежу - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , - немає.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
.