Справа № 420/2727/20
23 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,
за участю
від позивача: ОСОБА_1 , - за ордером
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним рішення №155250006375 від 12.02.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду 31 березня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним рішення №155250006375 від 12.02.2020 року щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язання зарахувати до страхового стажу роботи, необхідного для призначення пенсії по інвалідності періоди роботи в кооперативі «Буревісник» з 01.06.1988 року по 03.03.1989 року та на фабриці «Ремвзуття» з 01.04.1989 року по 03.01.1997 року та призначити пенсію з 25.11.2019 року.
Ухвалою від 29 квітня 2020 року після усунення недоліків, що зумовили залишення позову без руху, цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача складає лише 05 років 01 місяць та є меншим за необхідний - 13 років.
Однак, позивач вважає, що відповідач протиправно не врахував до страхового стажу періоди роботи з 01.06.1988 року по 03.03.1989 року на посаді робітника в кооперативі «Буревісник», оскільки в трудовій книжці наявне необумовлене виправлення в даті прийняття на роботу та період роботи з 01.04.1989 року по 03.01.1997 року на посадах учня машиніста, бригадира взуттьовика на фабриці «Ремвзуття», оскільки на печатці організацій відсутній код ЄДРПОУ.
Позивач вважає, що єдиним документом, який підтверджує стаж роботи конкретної особи є трудова книжка та відповідно до записів у трудовій книжці позивача БТ- НОМЕР_2 8555767, позивач з 01.06.1988 року на підставі договору №6 від 01.06.1988 року був прийнятий робітником до кооперативу «Буревісник», де пропрацював до 03.03.1989 року та був звільнений за наказом від 03.03.1989 року № 4, вказані записи виконано без перекреслень, закреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідні дати, завірені підписом та печаткою роботодавця, а тому трудовою книжкою підтверджено період роботи позивача у кооперативі «Буревісник».
Також, позивач зазначив, що відповідно до записів у трудовій книжці БТ-І №8555767, позивач з 01.04.1989 року по 03.01.1997 року працював на посаді учня машиніста, бригадира, взуттьовика на фабриці «Ремвзуття», вказані записи виконано без перекреслень, закреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідні дати, завірені підписом та печаткою роботодавця.
Відсутність коду ЄДРПОУ на печатці організації не означає недостовірність запису, адже яким чином здійснюється запис про звільнення, яка печатка ставиться при цьому - це компетенція роботодавця.
Таким чином, позивач вважає, що має належним чином оформлену трудову книжку, є інвалідом, тому всі періоди трудового стажу мають бути враховані відповідачем, що дасть право позивачу на призначення пенсії за віком.
У встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вхід. №19033/20 від 18.05.2020 року).
Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволені позову повністю, посилаючись на те, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 та п.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж позивача складає 05 років 01 місць, при необхідному 13 років.
Так, відповідач зазначив, що позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.06.1988 року по 03.03.1989 року на посаді робітника в кооперативі «Буревісник», оскільки у трудовій книжці наявне необумовлене виправлення в даті прийняття на роботу; з 01.04.1989 року по 03.01.1997 року на посадах учня машиніста, бригадира, взуттьовика на фабриці «Ремвзуття», оскільки на печатці код ЄДРПОУ відсутній, так як при вирішенні питання зарахування до страхового стажу періоду роботи особи на підприємстві, запис про звільнення з якого внесено до трудової книжки та засвідчено печаткою УРСР, працівник органу Пенсійного фонду України насамперед перевіряє відповідність внесених записів про прийняття та звільнення з Підприємства вимогам Інструкції №58, а також з'ясовує факт наявності/відсутності реєстрації підприємства, посадова особа якого скріпила запис про звільнення з роботи печаткою колишньої Української РСР як суб'єкта господарювання.
Позивач не подав відповідь на відзив.
На виконання ухвали відповідачем надано суду належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
На судовому засіданні від 10.06.2020 року заслухані пояснення позивача та його представника, та відкладено розгляд справи на 23.06.2020 року з метою отримання від сторін додаткові докази у справі, а саме: зобов'язано відповідача надати суду архівні довідки, надані позивачем та запропоновано позивачу надати докази вжиття заходів для підтвердження трудового стажу.
Позивач та представник позивача на відкритому судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.
На пропозицію суду представником позивача надано архівну довідку Департаменту архівної справи та діловодства від 18.06.2020 року № 2291-11.1-34.
Представник відповідача на судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить розпис представника у розписці (на судове засідання від 10.06.2020 року та від 23.06.2020 року), про причини нез'явлення суд не повідомив.
На вимогу суду відповідачем надана заява від 22.06.2020 року, в якій повідомлено, що позивач не подавав до Головного управління архівну довідку відносно фабрики «Ремвзуття».
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення позивача, його представника, вивчивши відзив на позовну заяву, докази, якими вони обґрунтовані, суд у справі встановив такі факти та обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 (а.с. 4).
Позивач має третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №720105 (а.с.11).
Відповідно до записів у трудовій книжці БТ-1 №8555767, ОСОБА_2 у період з 12.09.1983 року по 08.12.1983 року працював в карамельному цеху слюсарем в Одеському об'єднанні кондитерської промисловості; з 25.01.1984 року по 07.02.1984 року працював слюсарем ОПО «Одестеплопостач»; у період з 01.06.1988 року по 03.03.1989 року працював в кооперативі «Буревісник»; у період з 01.04.1989 року по 03.01.1997 року працював учнем машиніста на фабриці «Ремобувь»; з 03.10.2017 року по 11.05.2019 року сторожем відділу охорони Одеського державного екологічного університету; з 16.05.2019 року по 02.07.2019 року працював сторожем охорони ПрАТ ВО «Одеського консервного заводу»; з 05.07.2019 року по 08.08.2019 року працював контролером КПП ТОВ Завод «Полімер»; з 01.09.2019 року сторожем в Одеській загальноосвітній школі №51 (а.с.9-10).
Матеріалами справи підтверджено, що 07.02.2020 року, реєстраційний номер 1504 позивач звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії до ГУПФУ в Одеській області, в якій просив призначити пенсію по інвалідності. До заяви додано: виписку з акту огляду МСЕК, диплом про навчання, трудова книжка, ІПН, паспорт, посвідка (а.с.38).
Матеріалами справи підтверджено, що 12.02.2020 року ГУПФУ в Одеській області прийнято рішення №155250006375 про відмову у призначенні пенсії, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 32 та п.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи, яким установлено інвалідність мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю 2 та 3 груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно- 13 років, страховий стаж роботи позивача складає 05 років 01 місяць. Відмовляючи у призначенні пенсії, пенсійний орган зазначив, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.1988 року по 03.03.1989 року на посаді робітника в кооперативі «Буревісник», оскільки у трудовій книжці наявне необумовлене виправлення в даті прийняття на роботу; з 01.04.1989 року по 03.01.1997 року на посадах учня машиніста, бригадира, взуттьовика на фабриці «Ремвзуття», оскільки на печатці код ЄДРПОУ відсутній (а.с.36).
Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що позивачу повернуто оригінали документів та у розписки - повідомлення наведений перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії: довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року, заяви про спосіб виплати пенсії, документи про стаж роботи: 01.06.1988 року - 03.03.1989 року; 01.04.1989 року по 03.01.1997 року.
В ході розгляду справи представником позивача надано архівну довідку Департаменту архівної справи та діловодства від 18.06.2020 року № 2291-11.1-34, з якої вбачається, що від кооператива «Буревестник» та фабрики «Ремобувь» на зберігання до департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради документи з кадрових питань (особового складу) не надходили.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, обставини справи, що мають значення для розгляду та вирішення справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.
Так, суд встановив, та як зазначив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, що під час призначення пенсії відповідачем не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.06.1988 року по 03.03.1989 року на посаді робітника в кооперативі «Буревісник», оскільки у трудовій книжці наявне необумовлене виправлення в даті прийняття на роботу; з 01.04.1989 року по 03.01.1997 року на посадах учня машиніста, бригадира, взуттьовика на фабриці «Ремвзуття», оскільки на печатці код ЄДРПОУ відсутній.
Суд вважає зазначений висновок пенсійного органу передчасним, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.8 Закону України № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 цього Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Згідно з ч. 2 цієї статті закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою вказаної статті закону встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами 1-2 статті 30 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Частиною 2 статті 32 Закону № 1058-IV встановлено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу встановлена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №720105 від 25.11.2019 року (а.с.11).
На дату звернення із заявою про призначення пенсії від 07.02.2020 року позивач має 55 років.
Відповідач вважає, що страховий стаж позивача складає 05 років 01 місяць, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону № 1058-IV.
Оцінюючи наведені сторонами докази, суд виходить із того, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до п. 11 цієї Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 цієї Інструкції встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2. 4 цієї Інструкції встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, із наведених норм права випливає, що трудова книжка заповнюється роботодавцем та на працівника не покладений обов'язок перевірки правильності заповнення трудової книжки та він не відповідає за правильність записів у трудовій книжці.
Так, суд встановив, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.1988 року по 03.03.1989 року на посаді робітника в кооперативі «Буревісник», оскільки у трудовій книжці наявне необумовлене виправлення в даті прийняття на роботу.
Судом досліджена копія трудової книжки ОСОБА_2 , яка містить записи про періоди роботи позивача, та суд встановив, що вказаний запис є чітким, ясними та не містить явних виправлень, які викликали сумнів у достовірності вказаної записи.
Крім того, суд враховує, що вказаний запис, як то передбачено Інструкціями № 162 та №58, скріплений печаткою.
Період роботи позивача з 01.04.1989 року по 03.01.1997 року на посадах учня машиніста, бригадира, взуттьовика на фабриці «Ремвзуття» не врахований пенсійним органом, оскільки на печатці код ЄДРПОУ відсутній.
Але, як вже суд встановив, працівник не може нести відповідальність та мати певні негативні наслідки через не дотримання роботодавцем вимог законодавства та невірного заповнення трудової книжки.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не враховані наведені періоди роботи позивача до страхового стажу безпідставно, без належного обґрунтування.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктом 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Таким чином, наведеними нормами права передбачено право пенсійного органу на перевірку наданих пенсіонером документів для їх підтвердження.
Однак, суд встановив, що ГУПФУ в Одеській області не зверталось до підприємств, в яких працював позивач або до архівної установи для підтвердження відомостей щодо роботи позивача в Кооперативі «Буревісник» та на фабриці «Ремобувь».
У свою чергу, в ході розгляду справи, суд встановив, що відповідно до листа Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 18.06.2020 року вих. №2291-11.1-34 у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що документи з кадрових питань (особового складу) кооперативу «Беревісник» та фабрики «Ремобувь» на зберігання до департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради не надходили та їх місцезнаходження не відоме, яка не була врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.
Також суд враховує, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що вказані записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладені встановлені та з'ясовані обставини, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250006375 від 12.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії прийнято не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Тому суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250006375 від 12.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії є правомірними та належать задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання зарахувати до страхового стажу роботи, необхідного для призначення пенсії по інвалідності періоди роботи ОСОБА_2 з 01.06.1988 року по 03.03.1989 року в кооперативі «Буревісник» та у період з 01.04.1989 року по 03.01.1997 року на фабриці «Ремобувь» та призначити пенсію з 25.11.2019, суд зазначає, що у задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки вони є передчасними.
Як встановлено судом, приймаючи оскаржуване рішення №155250006375 від 12.02.2020 року відповідач не вжив всіх необхідних заходів для перевірки змісту та оформлення наданих позивачем документів, зокрема, ГУПФУ в Одеській області не зверталось до підприємств, в яких працював позивач або до архівної установи для підтвердження відомостей щодо роботи позивача в Кооперативі «Буревісник» та на фабриці «Ремобувь», не враховані всі обставини у справі, що привело до прийняття необґрунтованого рішення.
Тому, з огляду на дискрецію повноважень відповідача у сфері пенсійного забезпечення, в тому числі, щодо зарахування стажу для призначення пенсії та безпосередньо призначення пенсії, суд вважає, що у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
У свою чергу, керуючись правом, передбаченим ч. 2 ст. 9 КАС України щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає, що належним способом відновлення прав та інтересів позивача є висновок суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно розглянути заяву ОСОБА_2 №1504 від 07.02.2020 року про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тому, враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що основну позовну вимогу задоволено судом, з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань належать стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 840,40 грн., сплачений позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним рішення №155250006375 від 12.02.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) №155250006375 від 12.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м Одеса, вул. Канатна, 83) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) №1504 від 07.02.2020 року про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) на користь ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 30» червня 2020 року.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.