30 червня 2020 р. № 400/1723/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Управління обслуговування громадян в особі Вознесенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр), вул. Київська, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
треті особи:Вознесенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Вознесенської міської ради, провулок Костенка, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501
про:визнання протиправними та скасування рішень від 05.03.2020 р. № 41, від 30.03.2020 р. № 53,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа Вознесенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення № 41 від 05.03.2020, рішення № 53 від 30.03.2020 року про утримання з ОСОБА_1 переплату в сумі 8622,26 грн. та 12725,92 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що зловживань з боку позивача, вини чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних не було, тому відсутні підстави для стягнення надміру сплаченої пенсії.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не було надано доказів, які підтверджували б, що позивач не знала про недостовірність довідки про заробітну плату для обчислення пенсії.
Третя особа надала пояснення, в яких зазначено, що надати пояснення про правильність видачі довідки позивач про розмір заробітної плати для призначення пенсії не має можливості.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років як працівник освіти. З 01.02.2008 згідно наданої заяви від 30.01.2008 позивачу було проведено перерахунок страхового стажу та заробітної платіж відповідно до ст. 42 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено відповідно до ст. 40 Закону № 1058 із заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 - за даними довідки № 51 від 23.03.2004 року, виданої Вознесенською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Вознесенської міської ради, та за даними персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 31.01.2008. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 1,47827.
При проведенні інвентаризації пенсійних справ в 2019 році було встановлено, що суми заробітної плати, зазначені в довідці № 51 від 23.03.2004, яка врахована при обчисленні пенсії позивача перевищує коефіцієнт 5,6 середніх заробітних плат по народному господарству за відповідний період. Довідку було направлено на перевірку.
За результатами перевірки встановлено невідповідність даних, зазначених у довідці № 51 від 23.03.2004, первинним документам, а саме, у січні - червні, вересні-грудні 1992 року, січні-березні, травні-липні, листопаді- грудні 1993 року, червні - грудні 1994 року, червні-серпні 1995 року. Установою надана нова довідка про заробітну плату № 2 від 21.01.2020 за період з січня 1992 року по грудень 1996 року. Після перерахунку індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 1,32920.
Відповідачем 05.03.2020 прийнято рішення від № 41 про утримання надміру виплачених сум пенсій з позивача в розмірі 8622,26грн. за періоди з 01.10.2017 по 29.02.2020., та 30.03.2020 - рішення № 53 про утримання надміру виплачених сум пенсій з позивача в розмірі 12725 грн.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Ст. 103 Закону № 1788 передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695.
Згідно із вимогами п. 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону № 1788 у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.
Зі змісту зазначених норм Закону № 1058-ІV, Закону № 1788 та Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695, вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, чинним законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
При цьому відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно в наслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року по справі № 639/9467/16-а.
В жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058 та статтею 103 Закону № 1788, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788 є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 (справа № 686/26486/14-а та постанові Верховного Суду від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а).
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
З огляду на те, що в оскаржуваних рішеннях відповідач не навів обгрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при зверненні його із заявою про призначення пенсії не наведено та допустимими доказами не підтверджено обізнаність позивача щодо недостовірності даних довідки Вознесенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 51 від 23.03.2004 року, суд дійшов висновку, що зазначені рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі № 173/424/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення від 05.03.2020 року № 41, від 30.03.2020 року № 53.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.), сплачений квитанцією № 35 від 21.04.2020 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України, п. 3 розділу Прикінцевих положень КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко