30 червня 2020 р. № 400/2025/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А. ТРЕЙД", вул. Гмирьова, 1, м. Миколаїв, 54028
про:надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 472 841,61 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,
Головне управління ДПС у Миколаївській області (надалі - Управління або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в сумі 472841,61 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А. ТРЕЙД" (надалі - відповідач) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач має податковий борг, і вжиті позивачем заходи до погашення цього боргу не призвели.
Ухвалою суду від 01.06.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.
Копія ухвали (направлена за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), повернулася суду без вручення адресату з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.
Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Позивачем вживались заходи щодо стягнення заборгованості - направлена податкова вимога від 22.08.13року № 48-15 та описано майно в податкову заставу згідно акту опису майна від 14.05.2018року № 29/14-29-17-39.
Також до Миколаївського окружного адміністративного суду було направлено та задоволено позовну заяву щодо стягнення боргу з ТОВ "М.А.ТРЕЙД":
- Постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року по справі 814/1569/15 щодо стягнення боргу в сумі 135156,00 грн. - Постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року по справі 814/2786/16 щодо стягнення боргу в сумі 219 653,74 грн.
На виконання вимог ст. 95 Податкового Кодексу України здійснюється відправлення інкасових доручень (розпоряджень) на рахунки ТОВ «М.А.ТРЕЙД», а саме направлені до установ банків: - № 627, 634, від 02.09.2015 року, № 125, 126 від 21.02.2017; № 120, 121, 122, 123, 124, 125 від 21.02.2017, які були повернуті в зв'язку з відсутністю коштів на рахунку.
Підпунктом16.1.4пункту16.1статті16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи /пункт36.1статті36 Податкового кодексу України/.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання/підпункт14.1.175пункту14.1статті14 Податкового кодексу України/.
У відповідності до 87.1, 87.2статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з пунктом88.1статті88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом/підпункт 14.1.155 пункту14.1статті14 Податкового кодексу України/.
Отже, податковий борг може бути погашений, як за рахунок грошових коштів, так і за рахунок майна платника податків.
За правилами статті 89 вказаного Кодексу, право податкової застави виникає у разі:
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Згідно з підпунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Пунктом 89.5 статті 89 зазначеного Кодексу передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Зі змісту статті 95 Податкового кодексу України слідує, що достатньою умовою для звернення контролюючого органу до суду, за якої можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів.
Таким чином, згідно з вимогами статті 95 Податкового кодексу України, в разі недостатності коштів на рахунках платника податків, контролюючий орган здійснює погашення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено клопотання про стягнення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 2, 12, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А. ТРЕЙД" (вул. Гмирьова, 1, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 35513159) задовольнити.
2. Надати Головному управлінню ДПС у Миколаївській області дозвіл на погашення податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю "М.А. ТРЕЙД" (вул. Гмирьова, 1, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 35513159) в сумі 472841,613 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя О.М. Мельник