справа №380/929/20
26 червня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Львівській області про визнання виконавчого документа (вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018) таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ: 39462700), в якій просить визнати виконавчий документ (вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 на суму 15 819,54 грн) таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у вимозі від 09.11.2018 зазначено, що станом на 31.10.2018 у ОСОБА_1 , відповідно до ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн. Разом з тим, у вимозі від 14.02.2019 зазначено, що станом на 10.05.2019 у ОСОБА_1 , відповідно до ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 2 457,18 грн. Тому враховуючи факт надходження податкової вимоги від 14.02.2019 на суму 2 457,18 грн, згідно ст.60 ПК України та п.1 розділу VI Порядку №610, податкова вимога від 09.11.2018 на суму 15 819,54 грн вважається відкликаною. У зв'язку з наведеним вважає, що виконавчий документ (податкова вимога від 09.11.2018 на суму 15 819,54 грн) повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з надсиланням ГУ ДФС у Львівській області податкової вимоги від 14.02.2019 на суму 2 457,18 грн, що дає підстави вважати першу податкову вимогу відкликаною.
Ухвалою судді від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 26.06.2020 замінено сторону відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області на правонаступника - Головного управління ДПС у Львівській області.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 23.06.2020, заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску становить 18 178,44 грн. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2018 рік - 13 362,36, за 2019 рік - 2457,18 грн, за 2020 рік - 2358,90 грн. Зазначає, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-2332-58 на суму 15 819,54 грн сформовано відповідно до вимог Закону №2464-VI. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 зареєстрований Бродівською районною державною адміністрацією Львівської області як фізична особа-підприємець 07.06.2004.
09.11.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2332-58 на суму 15 819,54 грн.
Окрім того, згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 23.06.2020, заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску становить 18 178,44 грн. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2018 рік - 13 362,36 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році -819,06 грн), за 2019 рік - 2457,18 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році - 918,06 грн), за 2020 рік - 2358,90 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2020 році - 1039,06 грн).
Вважаючи виконавчий документ (вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 на суму 15 819,54 грн) таким, що не підлягає виконанню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 2 статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до статті 3 Закону № 2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, який виносить податковий орган.
Відповідно до ч.1 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст. 374 КАС України).
Відтак, положення ст.374 КАС України, на які посилається позивач застосовуються до виконавчого документа, який видано саме судом. В даному випадку виконавчий документ - вимога про сплату боргу (недоїмки) видана податковим органом.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, Закон № 2464-VI не передбачає процедури визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) такою, що не підлягає виконанню.
Відтак саме скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) у даному випадку є належним способом захисту прав позивача.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1)визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3)визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4)визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5)встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6)прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Зокрема, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1)визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3)визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4)визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5)встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6)прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7)тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8)примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9)примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10)інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11)затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12)затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13)затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14)звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15)зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Оскільки позивач просить визнати виконавчий документ (вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018) таким, що не підлягає виконанню, враховуючи норми КАС України, адміністративний суд такими повноваженням не наділений, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 52, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2020 року.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна