справа №1.380.2019.004674
18 червня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Грень Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Темех І.Т.,
представника відповідача Повшак М.П.,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - керівника апарату Бродівської районної державної адміністрації Львівської області Родін Мар'яна Павлівна про скасування наказу, поновлення на державній службі, стягнення заробітної плати, -
12.09.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, в якому позивач просить :
- скасувати наказ Бродівської районної державної адміністрації Львівської області №69-к від 01.07.2019 “Про звільнення ОСОБА_1 ”;
- поновити ОСОБА_1 на державній службі;
- стягнути з відповідача зарплату ОСОБА_1 за час розгляду справи в якості грошового забезпечення військовослужбовця.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , працював в Бродівській районній державній адміністрації Львівської області з 01.08.2011 на різних посадах. До 01.07.2019 ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу організаційної роботи з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації Наказом № 69-к від 01.07.2019 ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв'язку із скасуванням допуску до державної таємниці. 19.07.2019 ОСОБА_1 отримав копію вказаного наказу. Позивач вважає таке звільнення незаконним, оскільки з 25.06.2019 проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України на посаді «Солдат». Згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Крім того, позивач вказав, що в оскаржуваному наказі про звільнення серед правових підстав для звільнення вказано ст. 89 Закону України «Про державну службу», в якій не передбачено підстав звільнення держслужбовця, а лише міститься вказівка на обов'язок держслужбовця передати справи і довірене йому у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно, та на порядок здійснення такої передачі. Інших підстав звільнення державного службовця, передбачених ст. 83 Закону України «Про державну службу», в оскаржуваному наказі не вказано. А отже, на думку позивача, звільнення відбулось з порушенням вимог Закону України «Про державну службу» та є незаконним.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Розпорядження Управління Служби безпеки України у Львівській області від 10.05.2019 № 120д, відповідно до статей 23, 26 Закону України «Про державну таємницю», у зв'язку з невиконанням громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому була довірена або довірялася раніше, ОСОБА_1 скасований допуск до державної таємниці, про що районну державну адміністрацію повідомлено листом Управління Служби безпеки України у Львівській області від 11.05.2019 № 62/26/387/дск.
У зв'язку із вказаним, з 16.05.2019 згідно розпорядження голови райдержадміністрації від 16.05.2019 № 13дек ОСОБА_1 припинено доступ до державної таємниці за формою три.
Надалі, 15.05.2019 ОСОБА_1 повідомлено про скасування йому допуску до державної таємниці, запропоновано для переведення всі вакантні посади відповідно до його кваліфікації, наявні в райдержадміністрації та попереджено про те, що в разі відмови від переведення він буде звільнений з посади за пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 41 Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Відповідач зазначив, що до 01.07.2019 в районну державну адміністрацію не надходили заяви ОСОБА_1 про переведення на іншу посаду в районній державній адміністрації.
01.07.2019 профспілковий комітет Бродівської районної державної адміністрації надав згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
01.07.2019 наказом керівника апарату райдержадміністрації від 01.07.2019 № 69-к ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу організаційної роботи, з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та ст. 89 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із скасуванням допуску до державної таємниці.
04.10.2019 до суду надійшов відзив третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача , у якому зазначено, що ОСОБА_1 перебував на державній службі в Бродівській районній державній адміністрації з 01.08.2011. Розпорядженням голови райдержадміністрації від 01.08.2012 № 19/02-дск на ОСОБА_1 покладені обов'язки щодо забезпечення режиму секретності в райдержадміністрації.
04.12.2018 на підставі висновку Комісії з проведення службового розслідування «Щодо невиконання висновків Комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області по факту здійснення попередніх заходів контролю стану охорони державної таємниці у Бродівській РДА» від 10.07.2018 №370 док керівником апарату Бродівської райдержадміністрації було підписано наказ від 04.12.2018 №91-к про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання функціональних обов'язків з питань охорони державної таємниці.
Згодом до Бродівської райдержадміністрації надійшов лист Управління Служби безпеки України у Львівській області від 11.05.2019 №62/26/387/дск яким повідомлено, що розпорядженням Управління Служби безпеки України у Львівській області від 10.05.2019 № 120д, відповідно до статей 23, 26 Закону України «Про державну таємницю», у зв'язку з невиконанням громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому була довірена або довірялася раніше, ОСОБА_1 скасований допуск до державної таємниці.
Відповідно до п. 80, 82 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, розпорядженням голови райдержадміністрації від 16.05.2019 №13дск ОСОБА_1 припинено доступ до державної таємниці за формою три.
Згідно до номенклатури посад працівників Бродівської районної державної адміністрації, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання допуску до державної таємниці, погодженої управлінням СБУ у Львівській області 26.04.2019 та затвердженої головою районної державної адміністрації 10.05.2019, посада начальника відділу організаційної роботи, з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації, на якій перебував ОСОБА_1 відноситься до цієї категорії посад. У зв'язку із вказаним, позивача звільнено із займаної посади.
15.10.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив у якій позивач вказав, що 10.05.2019 йому було скасовано допуск до державної таємниці розпорядженням УСБУ у Львівській області. У зв'язку із цим, позивач звернувся до голови Бродівської РДА та керівника апарату з проханням надати можливість продовжити службу на іншій посаді. Позивач вказує, що лише через кілька днів його було офіційно повідомлено листом від 17.05.2019, при цьому, йому не було запропоновано жодної посади відповідно до його кваліфікації, хоча в листі його повідомляли щодо можливого переведення на вакантну посаду. Зазначає, що йому було відмовлено в ознайомленні з переліком вакантних посад Бродівської РДА, тому він не зміг написати заяву про висловлення згоди на переведення на відповідну вакантну посаду.
21.11.2019 за вх №44954 від позивача надійшли письмові пояснення суть яких зводиться до того, що оскільки 25.06.2019 він підписав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, відтак, його працедавець зобов'язаний був увільнити від служби.
Ухвалою судді від 17.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача керівника апарату Бродівської районної державної адміністрації Львівської області Родін Мар'яну Павлівну.
Ухвалою суду від 22.10.2019 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - керівника апарату Бродівської районної державної адміністрації Львівської області Родін Мар'яна Павлівна, про скасування наказу, поновлення на державній службі, стягнення заробітної плати, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду та відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою від 26.12.2019 справу призначено до розгляду у закритому судовому засіданні.
Ухвалою від 28.04.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у задоволенні такого відмовити повністю.
Третя особа в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у задоволенні такого відмовити повністю.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебував на державній службі в районній державній адміністрації з 01.08.2011.
24.06.2016 ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 26.06.2016 №78-к призначений на посаду начальника відділу організаційної, мобілізаційної, оборонної роботи, з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.
17.01.2019 № 2-к, відділ організаційної, мобілізаційної, оборонної роботи, з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації перейменований на відділ організаційної роботи, з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.
Розпорядженням голови райдержадміністрацїї від 01.08.2012 № 19/02-дск на ОСОБА_1 покладені обов'язки щодо забезпечення режиму секретності в райдержадміністрацїї. На виконання вимог пункту 54 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 під час оформлення допуску до державної таємниці ОСОБА_3 взяв на себе письмове зобов'язання громадянина України щодо дотримання та виконання вимог законодавства про державну таємницю, надано письмову згоду на визначені обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці.
04.12.2018 на підставі висновку Комісії з проведення службового розслідування «Щодо невиконання висновків Комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області по факту здійснення попередніх заходів контролю стану охорони державної таємниці у Бродівській РДА» від 10.07.2018 №370 док керівником апарату Бродівської райдержадміністрації підписано наказ від 04.12.2018 №91-к про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання функціональних обов'язків з питань охорони державної таємниці.
Розпорядження Управління Служби безпеки України у Львівській області від 10.05.2019 № 120д, відповідно до статей 23, 26 Закону України «Про державну таємницю», у зв'язку з невиконанням громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому була довірена або довірялася раніше, ОСОБА_1 скасований допуск до державної таємниці, про що районну державну адміністрацію повідомлено листом Управління Служби безпеки України у Львівській області від 11.05.2019 № 62/26/387/дск.
Згідно до номенклатури посад працівників Бродівської районної державної адміністрації, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання допуску до державної таємниці, погодженої управлінням СБУ у Львівській області 26.04.2019 та затвердженої головою районної державної адміністрації 10.05.2019, посада начальника відділу організаційної роботи, з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації, на якій перебував ОСОБА_1 відноситься до цієї категорії посад.
У період з 17.05.2019 до 27.06.2019 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у НКП «Бродівська центральна районна лікарня».
25.06.2019 ОСОБА_1 наказом командира 138 навчального батальйону матеріально - технічного забезпечення (військова частина НОМЕР_1 с. Старичі Яворівського району) № 47-РС/дск призваний на військову службу за контрактом з 25.06.2019 терміном на три роки та зарахований до списків особового складу частини 01.07.2019.
01.07.2019 наказом керівника апарату райдержадміністрації від 01.07.2019 № 69-к ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу організаційної роботи, з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, ст. 80 Закону України «Про державну службу» враховуючи розпорядження Управління Служби Безпеки України у Львівській області від 10.05.2019 № 120д та Номенклатуру посад працівників Бродівської районної державної адміністрації, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання допуску до державної таємниці погодженою Управлінням Служби безпеки у Львівській області 26.04.2019 та затвердженою головою райдержадміністрації 10.05.2019, погодження профспілкового комітету від 01.07.2019, у зв'язку із скасуванням допуску до державної таємниці.
05.07.2019 ОСОБА_1 прибув у Бродівську районну державну адміністрацію та написав заяву про увільнення від виконання посадових обов'язків на час проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України з 25.06.2019 до 25.06.2022 із збереженням посади та середньомісячної заробітної плати, а також надав копії підтверджуючих документів.
11.07.2019 ОСОБА_1 отримав відповідь на заяву про те, що 01.07.2019 його звільнено з посади відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скасуванням допуску до державної таємниці.
Позивач не погодившись із наказом відповідача про звільнення його з посади, звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII(далі - Закон №889-VIII) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 83 Закону №889-VIIIдержавна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Пунктом 2 частини 1 ст. 40 КзПП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Зі змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності особливого періоду.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
За змістом статті 3 Закону України № 1932-XII від 06.12.1991 «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України № 3543-XII від 21.10.1993 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Згідно зі статтею 1 Закону України № 2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Особливий період діє в Україні відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 15.01.2015 № 113-VII, який набрав законної сили 20.01.2015, яким оголошено проведення часткової мобілізації.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України 25.06.2019 строком на три роки.
Як слідує зі змісту частини третьої статті 119 КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період.
Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки позивач проходить службу у Збройних силах України під час дії в державі особливого періоду, на нього поширюються пільги передбачені частиною 3 ст. 119 КзПП України, а тому наказ про звільнення його з посади у період несення служби є незаконним.
Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Частиною 2 ст.40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За правилами ч.1-3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст.48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення ч. 1 ст. 40 КЗпП України, ч.1-3 статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 15.05.2019 було повідомлено про скасування допуску до державної таємниці, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем обов'язку щодо пропозиції працівникові всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Щодо покликання представника відповідача на те, що у відповідача не було можливості переведення ОСОБА_4 на інші посади, в тому числі і ті, щодо яких були оголошені конкурси (головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації; провідного спеціаліста відділу економічного розвитку, інвестицій, промисловості та торгівлі райдержадміністрації; спеціаліста містобудівного кадастру відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації), у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 відповідної освіти, то суд розцінює такі критично, оскільки відповідач під час винесення оскарженого наказу не повідомляв позивача про відсутність вакантних посад, натомість, повідомленням від 17.05.2019 повідомив про можливість переведення ОСОБА_1 на всі вакантні посади відповідно до його кваліфікації /т.1 а.с. 63/.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів дотримання ним установленої законом процедури звільнення ОСОБА_1 .
Отже, суд дійшов висновку про те, що наказ Наказ від 01.07.2019 №69-к про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділу організації роботи з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації, тому позивач підлягає поновленню на попередній посаді, у відповідності до наведеної норми.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
При цьому, у відповідності до підп. «з» п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.
В матеріалах справи наявна довідка про доходи зі змісту якої судом встановлено, що середньомісячний розмір заробітної плати позивача становить 9805,84 грн (останні два повні відпрацьовані місяці, в які не включено нарахування лікарняних, відпускних та матеріальної допомоги - лютий- 9591,96 + березень 10020,00 грн).
У лютому позивач відпрацював 20 робочих днів, у березні 20 робочих днів.
Отже середньоденна заробітна плата позивача складає 490,29 грн ((9591,96 грн + 10020,00 грн) : 40 робочих днів).
Вимушений прогул позивача слід обраховувати з 02.07.2019 (наступний за днем звільнення) по день ухвалення судового рішення - 18.06.2020, що складає 244 робочих днів.
Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 слідує, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.
Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.07.2019 по 18.06.2020 становить 119631,30 грн (490,29 грн х 244 робочих дні), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
На підставі наведеного, суд вважає, що рішення у частині поновлення позивача на посаді та стягнення суми середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Бродівської районної державної адміністрації Львівської області №69-к від 01.07.2019 “Про звільнення ОСОБА_1 ”.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційної роботи з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, з 02.07.2019.
Стягнути з Бродівської районної державної адміністрації Львівської області (код ЄДРПОУ 04056440, місцезнаходження: 80600, Львівська обл., м. Броди, площа Ринок 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.07.2019 по 18.06.2020 в сумі 119631 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять одна) грн 30 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційної роботи з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації Бродівської районної державної адміністрації Львівської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 9805,84 грн допустити до негайного виконання.
Судові витрати зі сторін не стягувати.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.06.2020.