Іменем України
30 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1817/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УФПУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 6207/2019 від 20.12.2019 щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу пенсії за вислугу років на підставі частини 5 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VІІ від 14.10.2014;
-зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років, на підставі частини 5 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10. 2014 № 1697-VІІ, у розмірі, пропорційному кількості повних років на прокурорських посадах, із розрахунку 60% місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною 1 статті 86 Закону № 1697-VІІ - з 13.12.2019, тобто з моменту звернення до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 13.12.2019 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту 5 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», надавши всі необхідні документи.
20.12.2019 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішенням № 6207/2019 відмовило у призначенні пенсії із посиланням на те, що стаж роботи на посадах прокурора становить: 7 років 6 місяців 4 дні, при мінімальному необхідному 14 років 6 місяців та 22 роки 09 місяців 25 днів стажу роботи за вислугою років.
Позивач вважає таку відмову незаконною, а дії відповідача безпідставними, протиправними та такими, що грубо порушують конституційні права як громадянина України.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (арк.спр.89).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (арк.спр.87).
04.06.2020 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 21922/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю (арк.спр.71-73).
11.06.2020 від позивача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 22847/2020 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі (арк.спр.78-81).
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вимоги статті 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:
- ухвалою суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (арк.спр.44-45);
- ухвалою суду від 15.05.2020 виправлено описку в ухвалі суду від 12.05.2020 (арк.спр.48);
- ухвалою суду від 18.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (арк.спр.86).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 18.01.2002 Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.22, 23-26).
13.12.2019 позивач звернулась до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до якої просила призначити пенсію згідно пункту 5 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, зазначивши при цьому, що пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати не призначались та на момент звернення із заявою працює (арк.спр.58).
До заяви про призначення пенсії було надано:
- довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення;
- довідку про відкритий рахунок банку;
- довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 18-354 від 13.12.2019;
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- довідку про стаж № 11/350 вих-19;
- рішення суду № 812/1802/18;
- паспорт;
- свідоцтво про шлюб;
- трудову книжку НОМЕР_3 9711982 від 29.08.1983.
Вказана заява та перелік документів до неї 13.12.2019 була прийнята посадовими особами відповідача та зареєстрована за № 6207, про що свідчить відповідна розписка-повідомлення (арк.спр.59).
Судом встановлено, що 20.12.2019 за результатами розгляду заяви позивача від 13.12.2019 управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області прийнято рішення № 6207/2019 про відмову в призначенні пенсії (далі - рішення від 20.12.2019 № 6207/2019).
Із змісту рішення від 20.12.2019 № 6207/2019 вбачається, що згідно трудової книжки, довідки прокуратури Луганської області про стаж роботи на посаді прокурорів № 11/350 від 11.12.2019 та рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 по адміністративній справі № 812/1802/18 - стаж роботи ОСОБА_1 з 17.02.1997 по 10.12.2019 на посадах прокурорів зараховано до вислуги років, що складає 22 роки 09 місяців 25 днів. В тому числі стаж роботи на посадах прокурорів, відповідно до статті 15 Закону України «Про прокуратуру» складає 7 років 6 місяців 4 дні. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років згідно з Законом України «Про прокуратуру» за заявою від 13.12.2019 у зв'язку із відсутністю 24 років 6 місяців стажу роботи за вислугою років (арк.спр.12-13).
Згідно довідки Прокуратури Луганської області від 11.12.2019 № 11/350 вих-19, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах прокурорів в органах прокуратури Луганської області станом на 11.12.2019 складає 22 роки 09 місяців 25 днів (арк.спр.41-42).
Листом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 10.03.2020 № 4500/02-22 було повідомлено позивача про те, що управлінням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 по справі № 812/1802/18 виконано та зараховано зазначені судом періоди роботи саме до вислуги років (арк.спр.21).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Частиною 1 статті 4 Закону № 1697-VII передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно положень пункту 5 частини 1 статті 16 Закону № 1697-VII, гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.
Згідно частини 3 статті 8 Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.1999 у справі № 8-рп/99 та від 20.03.2002 у справі №5-рп/2002 встановлено, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях, правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності у старості та в інших випадках, передбачених законом. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (ст.ст. 46, 92 Конституції України).
Відповідно до Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII, визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України.
Статус прокурора визначений статтею 15 Закону № 1697-VII.
Статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
Так, відповідно до частини 1 статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася (частини 6 статті 86 Закону № 1697-VII).
У свою чергу, працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року;56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року;56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.
Надаючи оцінку обґрунтованості прийнятого управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішення про відмову в призначенні пенсії від 20.12.2019, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Так, відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Разом з тим, питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій унормовано положеннями Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), в редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника (пункт 1.2 розділу 1 Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналізуючи положення норм чинного законодавства, яке регулює порядок призначення пенсії в системі загальнообов'язкового державного страхування, суд приходить до висновку, що відмовляючи особі в призначенні пенсії, територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.
При цьому, завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії від 20.12.2019 зазначено, що підставою для відмови у призначенні пенсії відповідно до пункту 5 статті 86 Закону № 1058-IV, є недотримання позивачем сукупності вимог, необхідних для призначення такого виду пенсії.
При цьому, рішення від 20.12.2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 не містить відомостей щодо визначення дійсного страхового стажу позивача, зазначення періодів роботи, які включено або не включено до страхового стажу, що, у свою чергу, свідчить про недотримання УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області принципам обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3.5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки позивачеві та суду з тексту такого рішення неможливо визначити розмір сукупного страхового стажу позивача.
Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, має бути чітким та зрозумілим, а відсутність у рішенні від 20.12.2019 про відмову в призначенні пенсії визначення розміру дійсного страхового стажу ОСОБА_1 , мотивів не зарахування до страхового стажу роботи окремих періодів (за наявності), не дозволяє суду в повній мірі перевірити, чи досягнуто позивачем усіх сукупних умов для призначення пенсії, зокрема, відповідно до частини 5 статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене та враховуючи те, що протиправні дії управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області полягали саме у прийнятті рішення від 20.12.2019, яке у свою чергу створює відповідні правові наслідки, то суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати вказане рішення.
На підстави викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частини зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років, на підставі частини 5 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10. 2014 № 1697-VІІ, у розмірі, пропорційному кількості повних років на прокурорських посадах, із розрахунку 60% місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною 1 статті 86 Закону № 1697-VІІ - з 13.12.2019, тобто з моменту звернення до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2019, зареєстровану за № 6207 про призначення пенсії відповідно за вислугою років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від № 0.0.1696097339.1 від 05.05.2020 (арк.спр.11).
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій відповідача, що мало наслідком звернення позивача до суду з цим позовом замість належної реалізації права на пенсійне забезпечення та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне присудити позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792459, місцезнаходження: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд.9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 20 грудня 2019 року № 6207/2019 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 .
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розгляду заяву ОСОБА_1 від 13 грудня 2020 року, зареєстровану за № 6207 про призначення пенсії за вислугою років, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя Є.О. Кисельова