01 липня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/1415/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування винесеної Головним управління ДПС у Кіровоградській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 р №Ф-140254-52 про сплату 26 539,26 грн. боргу, з яких 26 539,26 грн. сума недоїмки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.11.2019 р. Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-140254-52 про сплату 26 539,26 грн. боргу. Позивач вказує, що в порушення вимог п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України вимога не містить факту виникнення грошового зобов'язання. Позивач вважає, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови , що така особа не є найманим працівником. Позивач наголошує на тому, що у 2017 - 2019 роках підприємницьку діяльність не здійснював, звітність не подавав та жодних доходів від підприємницької діяльності не отримував, натомість працював юрисконсультом в таких підприємствах, як ТОВ «Саторі-С», ТОВ «Дор-Строй», ТОВ «Вебер-Авто», ТОВ «Юстар-Буд», а тому єдиний внесок за нього сплачували роботодавці.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.28-30). Представник відповідача вказує, що з урахуванням норм діючого законодавства ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі визначено до сплати: єдиний внесок у розмірі 8 448,00 грн. за 2017 рік, 9 828,72 грн. за 2018 рік та 8 262,54 грн. за І - ІІІ квартали 2019 року. Представник відповідача вказує, що в порушення вимог наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період 2013 - 2019 роки «Звіти про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не подавалися. На думку представника відповідача, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці.
Позивачем подано відповідь на відзив у якій міститься посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.12.2019 р. №440/2149/19. Позивач вказує, що на підтвердження вручення оскаржуваної вимоги, до відзиву додано поштове відправлення надіслане на адресу: АДРЕСА_1 , однак за вказаною адресою він не проживає, оскільки з 11.04.2013 р. мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , а з 17.10.2018 р.: АДРЕСА_3 . Позивач наголошує на тому, що копію оскаржуваної вимоги ним отримано 28.04.2020 р. у Кропивницькому районному відділі державної виконавчої служби під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с.50-51).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишено без руху (а.с.19).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.23).
18.04.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.54).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, витребувані судом докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.55-56).
З огляду на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 18.12.2019 р. припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням (а.с.55-56).
В обліковій картці платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 відображена недоїмка станом на 31.12.2019 р. у розмірі 26 539,26 грн. (а.с.45-47).
На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів начальником ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 р. №Ф-140254-52 У на суму єдиного соціального внеску - 26 539,26 грн. (а.с.10).
Зі змісту Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлено, що за період з 2016 року по 2019 роки за ОСОБА_1 сплачувався єдиний соціальний внесок ТОВ «Саторі-С», ТОВ «Дор-Строй», ТОВ «Вебер-Авто», ТОВ «Юстар-Буд» (а.с.12-15).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом - Закон №2464).
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Окрім того, пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску визначено фізичних осіб-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абз.1 п.1, п.3 ч.1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.
Суд враховує, що необхідними умовами для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, однак за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому задля досягнення зазначеної мети законодавчо встановлений обов'язок зі сплати фізичними особами-підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 (провадження №К/9901/28514/19) сформовано правовий висновок відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Верховний Суд зазначив, що інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 2016 року по 2019 роки перебував у трудових відносинах із ТОВ «Саторі-С», ТОВ «Дор-Строй», ТОВ «Вебер-Авто», ТОВ «Юстар-Буд», які й сплачували за нього єдиний соціальний внесок у вказаному періоді (а.с.12-15).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-140254-52 У від 13.11.2019 р., прийнята Головним управління ДПС у Кіровоградській області не на підставі законів України та є не обґрунтованою, оскільки не враховано усіх обставин, які мали значення для її винесення, а тому позовна вимога підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (а.с.16), а тому суд стягує на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13 листопада 2019 року №Ф-140254-52 У про сплату боргу (недоїмки) на суму 26 539,26 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного рішення суду - 01 липня 2020 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт