01 липня 2020 року місто Кропивницький Справа №340/1892/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дії, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі позивачка) звернулась до суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, а.с.83-85), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо умисного не включення у її суддівський стаж для виплати щомісячного довічного грошового утримання двох років роботи за юридичною спеціальністю відповідно до довідки №170/20, виданої Кропивницьким апеляційним судом 20 травня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 110130002469 від 26 травня 2020 року в частині визначення стажу на посаді судді 26 років та обрахунок довічного грошового утримання в розмірі 62 % без урахуванням двох років роботи за юридичною спеціальністю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області призначити та виплачувати щомісячне грошове утримання судді у відставці з урахуванням до судового стажу на посаді судді 26 років 5 місяців 4 дні та 2 років роботи за юридичною спеціальністю, всього 28 років 5 місяців 4 дні, в розмірі 66% суддівської винагороді з 21 травня 2020 року з подальшим перерахуванням у випадку зміни заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді, на якій вона працювала, та була звільнена у відставку;
- зобов'язати виплатити різницю між виплаченим щомісячним утриманням судді у розмірі 62% суддівської винагороди та перерахованим у розмірі 66 % суддівської винагороди судді без обмеження максимальним розміром.
Також ОСОБА_1 просить суд встановити судовий контроль за виконанням цього рішення у спосіб зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у цій справі протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що звернулась до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 20.05.2020 року про призначення щомісячного грошового утримання судді у розмірі 66 %, проте рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області 110130002469 від 26.05.2020 року їй призначена виплата щомісячного грошового утримання судді без урахування двох років стажу (досвіду) за юридичною спеціальністю та як наслідок визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді 62% від розміру суддівської винагороди, що є меншим на 4 %. Вважає дії відповідача щодо не включення до її суддівського стажу двох років є протиправними, порушують її конституційні права і охоронювані законом інтереси, оскільки згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, такий стаж повинен бути обрахований в розмірі 28 років 05 місяців 05 днів, проте ГУ ПФУ в Кіровоградській області не визначає 2 року стажу роботи в Кіровоградській обласній колегії адвокатів.
Ухвалою суду від 16.06.2020 відкрито провадження по справі, розгляд призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження (а.с.14).
Відповідачем подано до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні та зазначає, що згідно рішення 110130002469 від 26.05.2020 року призначено грошове утримання, яке не оскаржене. Головним управлінням обраховано стаж судді, який складає 26 років 5 місяців 4 дні, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування іншої відсоткової ставки ніж 62% від грошового утримання судді, оскільки поняття "права на відставку судді" та питання "обрахунку органами Пенсійного Фонду щомісячного грошового утримання судді" є різними за своєю суттю і правовим походженням та не можуть ототожнюватися. Окрім цього зазначає про відсутність у Законі обов'язку органу Пенсійного Фонду зараховувати до стажу судді стаж роботи за юридичною спеціальністю, так як це суперечить ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (а.с.77-79).
Позивачка подала відповідь на відзив (а.с.81-82), в якій зазначила про безпідставність розмежування відповідачем понять "права на відставку" та "обрахунок щомісячного грошового утримання судді", оскільки стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийняті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладених у постановах суду.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.05.2020 № 1397/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Кропивницького апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.70-71).
20 травня 2020 року позивачка звернулась із заявою 4717 до Головного управління ПФУ в Кіровоградській області про призначення довічного грошового забезпечення судді у відставці (а.с.63а-64).
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській 1101300002469 від 26.05.2020 року позивачці призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 62 % від заробітку в сумі 129020,76 грн., стаж роботи на посаді судді становить 26 років 5 місяців 4 дні (надалі спірне рішення а.с.7).
Отже правомірність вчинення дій, винесення спірного рішення та зобов'язання вчинити певні дії є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо умисного не включення у її суддівський стаж для виплати щомісячного довічного грошового утримання двох років роботи за юридичною спеціальністю відповідно до довідки №170/20, виданої Кропивницьким апеляційним судом 20 травня 2020 року, суд зазначає наступне.
Кодекс адміністративного судочинства України (надалі КАС України) не містить окремого визначення понять "дії" чи "бездіяльність", натомість є визначення індивідуального акту - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (стаття 4 КАС України).
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені не будь-які дії суб'єкта владних повноважень, а лише ті, які порушують права, свободи або законні інтереси позивачки. Тобто оспорюваними діями повинні створюватись перешкоди для реалізації права позивачки на отримання щомісячної грошової виплати, натомість, такими перешкодами є не окремі дії відповідача, а є спірне рішення, яке є самостійним предметом даного спору.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оспорювані позивачкою дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для неї жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, свобод, інтересів та не породжують для нього будь-яких обов'язків. Такі дії самі по собі не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивачки шляхом позбавлення її можливості їх реалізувати та не покладають на неї певні обов'язки, не можуть вважатись такими, що порушують права, свободи чи інтереси позивачки.
Рішенням, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки позивачки, є саме рішення про призначення щомісячного грошового утримання судді від 26.05.2020 року в частині обрахунку суддівського стажу, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області 110130002469 від 26.05.2020 року, суд зазначає наступне.
Позивачка, як на підставу протиправності спірного рішення зазначає про те, що відповідачем не зараховано до суддівського стажу 2 роки стажу за юридичною спеціальністю, натомість відповідач, відмовляючи зарахувати 2 роки такого стажу, зазначає про зараховування до суддівського стажу лише періоду безпосередньої роботи на посаді судді.
Відповідно до частини 1 статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402-VIIІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Абзацом 4 пункту 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIIІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивачка була призначена суддею Онуфріївського районного суду Кіровоградської області 17.12.2993 року і на час її призначення на посаду судді, питання визначення стажу, який дає право судді на відставку, регулювався частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII (в редакції чинній на день набуття позивачкою статусу судді) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Згідно з частиною 2 статті 137 Закону 1402-VIIІ, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз указаної норми в її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що в зв'язку з набранням чинності Законом №2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас частиною першою статті 7 Закону №2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як два роки.
З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права два роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-XII на день їх обрання.
Наведене свідчить про наявність у позивачки права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково двох років роботи в галузі права.
Аналогічний правовий висновок був зроблений Верховним Судом у рішенні від 22 листопада 2018 року (справа №9901/805/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року.
Згідно частини 3 статті 142 Закону 1402-VIIІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже обрахунок відсотку від суддівської винагороди працюючого судді безпосередньо залежить від обрахунку стажу на посаді судді (суддівського стажу).
У пенсійній справі позивачки наявна копія трудової книжки в якій на сторінці 8 зазначено про те, що 16.12.1987 року вона прийнята у члени Кіровоградської колегії адвокатів (а.с.41).
Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обрахованого Кропивницьким апеляційним судом 20.05.2020 року №170/20, позивачці зараховано стаж тривалістю 2 роки у період її роботи в Кіровоградській колегії адвокатів (а.с.74).
Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що до страхового суддівського стажу позивачки в розмірі 26 років 05 місяців 04 дні, в силу частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII, частини 2 статті 137 Закону 1402-VIIІ, абз. 4 п. 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIIІ підлягають зарахуванню два роки стажу (досвіду) роботи позивачки в Кіровоградській обласній колегії адвокатів (до обрання її суддею Онуфріївського районного суду).
Виходячи з наведеного, стаж позивачки на посаді судді становить 28 роки 05 місяці 04 дні, та розмір її довічного грошового утримання повинен складати 66 % суддівської винагороди , обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому суд зазначає, що визначення відсоткового розміру (62%) був обрахований відповідачем виходячи із визначення суддівського стажу позивачки 26 років.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо фактичного «суддівського стажу» та «суддівського стажу для обрахунку щомісячного довічного утримання» через їх безпідставність, оскільки законодавство не розмежовує поняття «суддівський стаж» в розрізі його правозастосування (чи то при звільненні, чи то при обрахунку суми щомісячного довічного утримання»).
При вирішенні вказаної справи судом також враховано правові висновки щодо аналогічних правовідносинах, які викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24 жовтня 2019 року (справа № 9901/2/19).
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було доведено правомірності винесення свого рішення у правовідносинах, з приводу яких подано позов, а тому, вказаний позов в цій частині підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що спірне рішення 110130002469 від 26 травня 2020 року, яким визначено страховий стаж судді без урахування двох років роботи (досвіду) за юридичною професією та як наслідок обрахунок загального відсотка 62% від суддівської винагороди, винесене відповідачем з порушенням порядку та не у спосіб, визначений законом, а відтак в цій частині спірне рішення належить скасувати як протиправне.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати щомісячне грошове утримання судді у відставці з урахуванням до судового стажу на посаді судді 26 років 5 місяців 4 дні та 2 років роботи за юридичною спеціальністю, всього 28 років 5 місяців 4 дні, в розмірі 66% суддівської винагороді з 21 травня 2020 року з подальшим перерахуванням у випадку зміни заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді, на якій вона працювала, та була звільнена у відставку, суд зазначає наступне.
За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до cтатті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року; Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 р.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону 1402-VIIІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Збільшення страхового стажу на посаді судді на два роки є підставою для збільшення розміру загального проценту розрахунку пенсії від заробітку на 4%.
Отже, як на думку суду належним способом захисту, яким буде відновлено право позивачки є зобов'язання відповідача прийняти рішення про зарахування до страхового стажу судді позивачки період роботи за юридичною спеціальністю (досвід) два роки (28 років) та визначення розміру загального відсотку від суддівської винагороду на рівні 66%, з проведенням відповідного перерахунку та виплатою суми щомісячного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплачувати щомісячне грошове утримання з подальшим перерахуванням у випадку зміни заробітної плати діючого судді без обмеження максимальним розміром, адже перерахунку щомісячного грошового утримання судді через зміну заробітної плати судді наразі не відбувається, а також спір щодо проведення відповідного перерахунку на час розгляду справи відсутній, оскільки є передчасним.
При цьому, суд виходить з того, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені, не визнані або оспорювані права. Суд не може під час прийняття рішення по суті справи, вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому. Оскільки на даний час права позивачки в цій частині не порушені, тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно прохання позивачки щодо встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, що може використовуватися залежно від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Тобто, встановлення судового контролю є правом суду, а не безумовним обов'язком.
В цьому контексті варто відзначити постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 р. у справі №826/9960/15, в якій суд відмовив у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю, оскільки заявник не довів, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде чинити перешкоди у виконані такого рішення.
У позовній заяви позивачем не було наведено жодного доводу на обґрунтування необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а відтак суд відмовляє у встановлені судового контролю.
Частинами 1 та 3 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
А при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги в задоволені яких відмовлено, є фактично похідними від основної позовної вимоги (щодо визнання протиправним та скасування рішення), яка задоволена в повному обсязі, на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009; ЄРДПОУ 20632802) про визнання протиправними дії та рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 110130002469 від 26 травня 2020 року в частині визначення страхового стажу судді без урахування двох років стажу (досвіду) роботи за юридичною професією та в частині обрахунку розміру щомісячного грошового утримання судді із загального відсотка від суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняти рішення про зарахування до страхового стажу судді ОСОБА_1 двох років стажу (досвіду) роботи в Кіровоградській обласній колегії адвокатів за юридичною професією з визначенням загального відсотку в розмірі 66% суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 21 травня 2020 року, виходячи із обрахунку стажу судді - 28 років 05 місяців 04 дні та з урахуванням відсотку від суддівської винагороди в розмірі 66%, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009; ЄРДПОУ 20632802).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук