30 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1570/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача звернутись із поданням до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про повернення йому збору на пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4344,70 грн., сплаченого згідно з квитанцією №1849-3781-1134-3296 від 24.01.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вищевказаний збір було сплачено помилково, оскільки нерухоме майно ним придбано вперше. 23.03.2020 року він звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів. За результатами розгляду цієї заяви відповідач надав відповідь, якою відмовив у поверненні запитуваних коштів. З вказаним рішенням позивач не погоджується, через що звернувся до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому до суду відзиві зазначив, що для підтвердження факту, що звільняє від сплати збору на обов'язкове державне страхування позивачем була надана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Витяг №197525062 від 24.01.2020 р.). Однак, даний документ не містив інформації про те, що житло придбавалось позивачем вперше, а тому представник просить відмовити у задоволенні позову (а.с.26-27).
Позивач відповідь на відзив до суду не подавав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2020 р. між позивачем - ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.12-14).
Таким чином, позивач набув право власності на вказану квартиру, на підтвердження чого подав суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №197525062 від 24.01.2020 р. (а.с.11).
При укладанні договору, згідно до пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", позивачем було сплачено 4344,70 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією №0.0.1594402221 від 24.01.2020 р. (а.с.10).
У зв'язку з придбанням майна вперше, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4344,70 грн. (а.с.16-18).
За результатами розгляду даного звернення, відповідач листом №1100-0502-8/6892 від 06.04.2020 р. повідомив позивача, що до компетенції управління не входить визначення переліку документів, необхідних для звільнення громадян від сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, які придбавають житло вперше. Подана позивачем Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не містить інформації про те, що житло придбавалось вперше (а.с.15).
Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно статті 4 Закону №400/97-ВР, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно до абзацу 1 пункту 15-1 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно п. 15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Відтак, нотаріальне посвідчення договорів купівлі- продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, слід зазначити, що в Україні відсутні механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у ПФ України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Отже, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Згідно частин 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трго проти Хорватії" щодо застосування принципу "належного урядування", відповідно до якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання особою нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Аналогічна правова позиція також висвітлена в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №813/2874/17, від 30.01.2018 у справі №819/1498/17, від 20.03.2018 у справі №819/1249/17, від 10.09.2018 у справі № 819/1012/17, від 10.10.2018 р. у справі № 819/1012/17.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.
Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 №787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок №787).
Згідно пункту 2 Порядку №787, він визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Пункт 5 Порядку № 787 передбачає, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до п.п.2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Позивач просить зобов'язати відповідача звернутись із поданням до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (код 37918230) з поданням про повернення йому помилково сплаченого збору.
Як зазначалось судом, при укладанні договору, згідно до пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", позивачем було сплачено 4344,70 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією №0.0.1594402221 від 24.01.2020. Згідно квитанції, отримувач коштів: УК у м.Кроп./м.Кропивницький/24140500, код отримувача: 38037409 (Управління Державної казначейської служби України у м. Кропивницькому Кіровоградської обл.) (а.с.10).
Відтак, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Кропивницькому Кіровоградської області подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу у розмірі 4344,70 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Кропивницькому Кіровоградської області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4344,70 грн. (чотири тисячі триста сорок чотири гривні 70 копійок), сплаченого згідно з квитанцією №0.0.1594402221 від 24.01.2020 року.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802).
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько