01 липня 2020 року № П/320/641/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40), в якому просить суд:
- визнати неправомірною відмову відповідача від врахування в розрахунку розміру пенсії позивача періоду з 01.06.2014 по 30.08.2017, коли він працював на ПАТ "Борекс";
- зобов'язати відповідача перерахувати розмір пенсії позивача з урахуванням спірного періоду трудового стажу з 01.06.2014 по 30.08.2017; розрахувати і виплатити компенсацію за втрату частини пенсії з урахуванням спірного періоду (з початку спірного часу - 01.06.2014), у відповідності з вимогами пункту 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу при обчисленні пенсії період роботи на ПАТ "Борекс" з 01.06.2014 по 30.08.2017.
Ухвалою від 17 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
16 березня 2020 року та 10 червня 2020 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому сам відзив зводиться до цитування норм права без будь-яких фактичних обставин справи та висновків.
10 червня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов вдруге відзив на адміністративний позов, який містить в собі п'ять абзаців та містить інформацію про те, що "відповідно до даних, що містяться у системі персоніфікованого обліку в стрічці "Страховий стаж" за період з травня 2014 року по серпень 2014 року та з жовтня 2014 року по січень 2017 року відсутні дні для зарахування страхового стажу". При цьому відповідач уважно розглянув позов ОСОБА_2 , просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та як додаток приєднав до матеріалів справи виконавчий лист по справі № 810/1575/18 ОСОБА_3
31 березня 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погодився з думкою відповідача, що викладена у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2004 року, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 26 червня 2004 року довічно.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , він з 07 липня 1975 року по 13 жовтня 2017 року працював на Бородянському екскаваторному заводі (з 1994 року - ПАТ «Борекс»).
З матеріалів справи вбачається, що при перерахуванні пенсії позивача не був врахований період страхового стажу з 01.06.2014 - 30.08.2017 в зв'язку з несплатою ПАТ «Борекс» страхових внесків до пенсійного фонду.
25 листопада 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з вимогою здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсії з урахуванням стажу роботи на ПАТ «Борекс», проте отримав відмову в такому перерахунку, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18 грудня 2019 року № 2288/х-01.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 р. № 1058-IV.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 ст. 15 Закону № 1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Як передбачено статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Таким чином законодавством передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Так, згідно з вимогами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Судом встановлено, що з 07 липня 1975 року позивача прийнято на роботу до Бородянського екскаваторного заводу (з 1994 року - ПАТ «Борекс»). 13 жовтня 2017 року позивача було звільнено з ПАТ «Борекс» за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України. Вказане підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 , яка наявна в матеріалах справи.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Також, згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до вимог пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
З огляду на зміст наявної в справі копії трудової книжки позивача, суд вважає, що вказаний документ позивача підтверджує період роботи на ПАТ "Борекс".
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 106 Закону № 1058-IV обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.
Однак, внаслідок невиконання ПАТ "Борекс" обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та зарахування спірного періоду трудового стажу за час роботи на даному підприємстві.
Крім цього, як вбачається із матеріалів справи Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2020 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Публічного акціонерного товариства "Борекс" станом на 19.12.2019, ліквідовано юридичну особу банкрута Публічне акціонерне товариство "Борекс".
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що невиконання ПАТ «Борекс» обов'язку щодо своєчасної сплати внесків до Пенсійного фонду України, не може бути підставою для позбавлення соціальної захищеності та перерахунку пенсії позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а.
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною відмови щодо включення до розрахунку стажу для призначення пенсії позивачеві періоду роботи з 01.06.2014 по 30.08.201 на ПАТ "Борекс" та зобов'язання відповідача перерахувати розмір пенсії позивача з урахуванням спірного періоду трудового стажу з 01.06.2014 по 30.08.2017, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про виплату компенсації за втрату частини пенсії з урахуванням спірного періоду (з початку спірного часу - 01.06.2014), у відповідності з вимогами пункту 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне зобов'язання", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати передбачено, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок), для реалізації згаданого Закону.
Згідно ст. 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткові пенсії, цільові грошові допомоги на прожиття, щомісячної державної допомоги та компенсаційних виплат.
Згідно абз. 1 п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до статті 4 Закон № 2050-ІІІ та п.5 Порядку вбачається, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому з місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, за змістом наведеної норми вбачається, що компенсація повинна бути обчислена при виплаті доходу, однак, враховуючи, що сторонами не надано підтверджень про розмір отриманих пенсійних виплат, позовна вимога щодо зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушення строків її виплати, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що згідно квитанцій від 20.01.2020, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Із двох заявлених позовних вимог немайнового характеру, суд прийняв рішення про задоволення однієї позовної вимоги. Таким чином, суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого ним судового збору у розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст. ст. 73 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 259 - 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не включення до стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 періоду роботи на ПАТ "Борекс" з 01.06.2014 по 30.08.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, код ЄДРПОУ 22933548) перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з урахуванням періоду роботи на ПАТ "Борекс" з 01.06.2014 по 30.08.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2020.
Суддя Панченко Н.Д.