30 червня 2020 рокуСправа № 280/4175/20
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Дніпровського відділу ДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 10)
про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
24.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського відділу ДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати бездіяльність незаконною та зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти обтяження шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про зняття арешту, реєстраційний номер обтяження 13061486, зареєстрований 01.10.2012.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що у березні 2020 року вона дізналась про наявність арешту, накладеного на її нерухоме майно в межах виконавчого провадження №33762175, відкритого на підставі виконавчого листа від 10.07.2012 №2-447/2011, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Водночас, після повернення виконавчого документа стягувачу арешт з майна позивача не знято.
За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною першою статті 1 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (частина друга статті 30 ЦПК України).
Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача; спірні правовідносини пов'язані із зняттям арешту з майна, накладеного на підставі виконавчого листа від 10.07.2012 №2-447/2011, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, тобто судом, повноважним вирішувати приватно-правовий спір; незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, суд доходить висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Також, суд звертає увагу ОСОБА_1 на наступні обставини.
З бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що 20.05.2020 ОСОБА_1 вже зверталася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровського відділу ДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій просила суд визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про зняття арешту з майна, належного позивачу, накладеного по виконавчому провадженню №33762175 за виконавчим листом №2-447/2011 від 10.07.2012, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя; зобов'язати відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна боржника - позивача.
З копії позовної заяви, яка в електронному вигляді міститься в базі «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що, звертаючись до суду 20.05.2020, ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що у березні 2020 року вона дізналась про наявність арешту, накладеного на її нерухоме майно в межах виконавчого провадження №33762175 на підставі виконавчого листа від 10.07.2012 №2-447/2011, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Водночас, після повернення виконавчого документа стягувачу арешт з майна позивача не знято. Аналогічні обґрунтування містить і позовна заява, подана до суду 24.06.2020.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №280/3304/20 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 280/3304/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського відділу ДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії. Роз'яснено заявнику його право на звернення до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, 24.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження в справі №280/3304/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Одночасно в п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України зазначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене та враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак, є підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 170, 241, 248, 256 КАС України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу ДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити ОСОБА_1 її право на звернення із позовом до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами направити позивачам. Копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П. Бойченко