18 червня 2020 року 12 год. 57 хв.Справа № 280/458/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.
представника позивача - Ткаченка С.П.
представника відповідача - не прибув
представника третьої особи- Воєводіної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області за № 0003501305 від 01.03.2019 про нарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій у сумі 112 837,53 грн., за № 0003521305 від 01.03.2019 про нарахування військового збору та штрафних санкцій, у розмірі 9 403, 13 грн., а також за № 0003511305 від 01.03.2019, щодо застосування штрафних санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 170,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.05.2020 вх. № 22586, вказує, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року. Стверджує, що курсова різниця, яка виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Зазначає, що ОСОБА_1 здійснив оплату за кредитним договором № МL-206/044/2008 від 19.07.2008, а також за додатковим договором № 1 від 29.10.2015 у сумі 63 081, 92 дол. США, що еквівалентно всім здійсненим платежам у гривні на відповідні дати платежів у розмірі 801 412,75 грн. Водночас вказує, що податковий орган, проводячи податкову перевірку по факту сплати ОСОБА_1 ПДФО, що відображена в акті № 15/08-01-13-05/2904212032 від 03.01.2019 не дослідив залишок боргу за кредитним договором № ML - 206/044/2008 від 19.08.2008 станом на 01.01.2014, його еквівалент у гривні, та відповідну суму курсової різниці яка мала місце на момент укладення Додаткової угоди № 1 про прощення суми боргу. Також, посилається на допущені відповідачем порушення порядку проведення перевірки, зокрема в частині направлення наказу про призначення перевірки, акту та оскаржуваних ППР позивачу за адресою, на якій він не зареєстрований. З огляду на таке, з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не згоден, вважаючи їх безпідставно винесеними. Просить позовні вимоги задовольнити.
28 травня 2020 року представником відповідача подано відзив на уточнений позов (вх. №24762), відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилаюється на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 ПК України, у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 90 270,02 грн., пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України, у зв'язку із чим донараховано військового збору за 2016 рік у сумі 7 522,50 грн., пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.179.1, пп. 179.7 ст.179 ПК України щодо ненадання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, у зв'язку із чим застосовано штрафні санкції у сумі 170,0 гривень. Оскільки позивачем не надано до органів ДФС податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та не сплачено податок з доходу, отриманого у вигляді додаткового блага” за ознакою “126”, оскаржувані податкові рішення є обґрунтованими та законними. У задоволенні позову просить відмовити.
Від третьої особи Головного управління ДПС у Запорізькій області до суду надійшли заперечення вх. № 23794 від 25.05.2020, в яких вказано, що підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати проценти за кредитом. Стверджує, що у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, на який посилається позивач, взагалі не застосовується таке поняття як "курсова різниця". Посилається також на те, що АТ «ОТП Банк», листом від 14.11.2018 №03-05-19-6/8834 надано підтвердження інформації, що міститься у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого пп. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності та на виконання вимог, встановлених пп. «д» пп. 165.55 п. 165.1 ст.165 ПК України. Зазначає, що Банк, шляхом укладення додаткових договорів про прощення боргу повідомив платників податку про обов'язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу. Вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою суду від 22.01.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/458/20. Призначено підготовче судове засідання на 19 лютого 2020 року.
19 лютого 2020 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16 березня 2020 року.
Ухвалою суду від 16 березня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №280/458/20 строком на 30 (тридцять) днів. У підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.2020.
Ухвалою суду від 16.04.2020 відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/458/20 на 27 квітня 2020 року.
27 квітня 2020 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 27 травня 2020 року.
27 травня 2020 року протокольною ухвалою суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву.
У судовому засіданні 27.05.2020 судом оголошено перерву до 18.06.2020.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги. Просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача не прибув у судове засідання.
Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях. Просив суд відмовити у позові.
18 червня 2020 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Враховуючи те, що суддя Максименко Л.Я. з 22.06.2020 по 29.06.2020 перебувала у відпустці, рішення в повному обсязі складено та підписано у перший робочий день, 30.06.2020.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації відділу Державного реєстру ДФС України ("Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів"), фізичною особою ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у сумі 502 189,12 грн. від АТ «ОТП Банк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо» .
ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу АТ «ОТП Банк» направлено лист від 08.11.2018 року №39144/10/08-01-55-07 про надання інформації та її документального підтвердження, щодо підтвердження отримання доходу за ознакою 126 «дохід нарахований у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням фізичній особі ОСОБА_1 ».
АТ «ОТП Банк» надано лист від 14.11.2018 №03-05-19-6/8834 та копії документів по взаємовідносинам з громадянином ОСОБА_1 , які підтверджують отримання громадянином ОСОБА_1 доходу за ознакою «126» у розмірі 502 189,12 грн.
ГУ ДФС у Запорізькій області, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №3885 від 15.11.2018, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
За результатами перевірки складено Акт від 03.01.2019 №15/08-01-13-05/2904212032.
Документальною позаплановою перевіркою, встановлено порушення:
пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 90 270,02 грн.;
пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим донараховано військового збору за 2016 рік у сумі 7 522,50 грн.;
пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.179.1, пп. 179.7 ст.179 Податкового кодексу України щодо ненадання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, у зв'язку із чим застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 гривень.
На підставі висновків Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.01.2019 №15/08-01-13-05/2904212032, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення - рішення:
№0003501305 від 01.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у розмірі 90 270,02 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 22 567,51 грн.;
№0003521305 від 01.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір (код платежу 11011001) у розмірі 7 522,50 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1 880,63 грн.;
№0003511305 від 01.03.2019, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб (код платежу 11010500) у сумі 170,00 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення направлено поштою ОСОБА_1 з повідомленням про вручення №6900504542656, однак повернуті без вручення, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Не погодившись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 01.03.2019, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Відповідно до пп. “д” 164.2.17 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України (у редакції, що діяла у 2016 році), дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.”
Згідно з пп. 165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПК України (у редакції, що діяла у 2016 році), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Відповідно до Закону України від 25.12.2015 №928-VIII “Про державний бюджет України на 2016 рік” мінімальна заробітна плата на 1 січня 2016 року встановлена у розмірі 1378 гривень.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Судом встановлено, що 19 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ “ОТП Банк”, правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ “ОТП Банк”, був укладений Кредитний договір № МL-206/044/2008. За умовами Кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 45700 доларів США зі сплатою першочергового внеску у розмірі 30% вартості нерухомого майна у відповідності до Договору купівлі-продажу. Надалі встановлена плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5,49 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).
29 жовтня 2015 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-206/044/2008 від 19.08.2008.
Відповідно до предмету договору (п. 2.1.1. п. 2.1.2.) сторони домовились, що позичальник 29 жовтня 2015 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 18 660,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього Додаткового договору складає 427 061,92 грн. А банк керуючись ст. 605 ЦК України, здійснює анулювання (прощення) боргу у розмірі 21 942,60 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього Додаткового договору складає 502 189,12 грн. і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед банком у повному обсязі.
29.10.2015 на виконання умов Додаткового договору № 1 ОСОБА_1 сплатив АТ «ОТП Банк» 429 180,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 зі своєї сторони виконав умови Додаткового договору шляхом погашення боргових зобов'язань в сумі 427 061,92 гривень, наслідком чого мало стати зі сторони кредитора анулювання (прощення) боргу.
Згідно листа від 10.03.2020 вих. № 68-3-68-3-1-68-3-2/3716, наданого АТ «ОТП БАНК» на вимогу ухвали суду про витребування доказів «...29.10.2015 між Клієнтом та Банком було укладено Додатковий договір до Кредитного договору, відповідно до якого Банком було прощенно (анульовано) основну суму боргу (суму кредиту) у розмірі 21942,60 дол. США (двадцять одна тисяча дев'ятсот сорок два долара 60 центів), що в еквіваленті по курсу НБУ на дату укладення Додаткового договору становить 502 189,12 гривень (п'ятсот дві тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 12 копійок). Додатково повідомляємо, що прощена сума складалась лише з тіла кредиту…».
Тож, кредитором анульовано ОСОБА_1 саме основну суму боргу (кредиту) платника податку за кредитним договором № МL-206/044/2008 від 19.08.2008, яка в розумінні пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України є доходом, отриманим у вигляді додаткового блага.
Отже, враховуючи обізнаність позивача зі змістом абз. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та зважаючи на те, що прощена сума 502189,12 грн. не має складових та є заборгованістю лише за тілом кредиту за кредитним договором № МL-206/044/2008 від 19.08.2008, банком чітко визначено зміст і складові прощеної позивачу суми заборгованості, яка є об'єктом оподаткування ПДФО.
Щодо посилань позивача на п.8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/6896/17, від 1 жовтня 2019 року № 826/4578/17, від 29 січня 2019 року № 821/707/17, від 10 квітня 2020 року №500/583/19
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року не є додатковим благом, у силу визначеного пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України правового врегулювання, однак необхідною передумовою є саме зміна валюти кредитування. Доказів того, що така умова мала місце, або що позивачу відмовлено банком у застосуванні такої умови сторонами не надано, а судом не встановлено.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 5 листопада 2019 року у справі №821/465/17.
Відтак, слід визнати законним та обґрунтованим донарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб в сумі 112 837,53 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 18 червня 2019 року № 0014821305.
Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування та сплати військового збору, а саме:
1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідно до п.163.1 ст. 163 Податкового кодексу України. Об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України
Суд, з підстав викладених вище, дійшов висновку про наявність у позивача оподатковуваного доходу відповідно до положень ст. 163 ПК України, тож нарахування суми військового збору в розмірі 9 403, 13 грн. грн. за податковим повідомленням-рішенням від 01 березня 2019 року № 0003521305 слід визнати законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.120.1. ст. 120 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Оскільки позивачем не подано до контролюючого органу податкову декларацію, то накладення штрафу в розмірі 170 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0003511305 від 01.03.2019 є законним та обґрунтованим.
Щодо посилань позивача на допущені процедурні порушення при проведенні перевірки суд зазначає таке.
Листом від 02.10.2018 за № 07/8851/14/08-01 ОСОБА_1 направлено запрошення з вимогою до 01.11.2018 надати податкову декларацію про майновий стан та доходиза 2016 рік.
Під час судового розгляду справи по суті суд встановив, що вказаний запит позивач отримав нарочно у інспектора, бо перебував на обліку в ДПІ як фізична особа-підприємець.
У відповідь на вказаний запит позивач надав додатквий договір № 1 від 29.10.2015, кредитний договір№ МД-206/044-2008 від 19.08.2008, договір іпотеки від 19.08.2008 № PML-206/044/2008.
Вказане підтверджується як доповідною від 07.11.2018 (арк.справи 73, Том і) так і змістом акту перевірки від 03.01.2019 № 15/08-01-13-05/2904212032 (арк.справи 65-66, Том 1).
Також судом встановлено, що наказ від 15.11.2018 №3885, акт перевірки від 03.01.2019 № 15/08-01-13-05/2904212032 та оскаржувані податкові повідомлення-рішення надсилались позивачу за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса значиться і в додатквому договорі № 1 від 29.10.2015 та в реєстраційній картці платника податків.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно абз.6 п. 42.4 ст. 42 ПК України (в редакції чинній на момент направлення наказу, акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Доказів того, що позивач офіційно повідомляв контролюючий орган про зміну податкової адреси суду не надано.
Тому, посилання позивача про допущені процедурні порушення при проведенні перевірки суд відхиляє як необгрунтовані.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом правомірно були нараховані грошові зобов'язання з ПДФО та військовому збору, а також застосовано штрафні санкції за неподання звітності за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на пункт 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд дійшов висновку, що відповідач, законно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відтак підстави для їх скасування суд не вбачає.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення у повному обсязі складено та підписано 30.06.2020.
Суддя Л.Я. Максименко