30 червня 2020 року Справа № 915/2428/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ткаченка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сулейманової С.М.
від позивача: Середа Н.В.
від відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 68),
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ),
про: стягнення 1016,73 грн, -
встановив:
17.12.2019 Миколаївський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №1452/2-19м від 16.12.2019 про стягнення переплаченої допомоги по безробіттю в сумі 1016,73 грн.
Ухвалою суду від 17.01.2020 позовну заяву Миколаївського міського центру зайнятості було прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13.02.2020 року о 12:30.
Ухвалою суду від 26.02.2020 було продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17 березня 2020 року о 14:30, запропоновано відповідачу, до 13.03.2020 надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Проте у зв'язку із вжиттям карантинних заходів та перебуванням суддів Господарського суду Миколаївській області у період з 17.03.2020 по 27.03.2020 у відпустках судове засідання, призначене на 17.03.2020 не відбулось.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Натомість, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція) визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 13 Конвенції встановлює право кожного на ефективний засіб юридичного захисту.
Стаття 42 ГПК України, одним із прав учасників у справі визначає право брати участь у судових засіданнях, заперечувати проти доводів та міркувань інших учасників судового процесу, подавати заяви та клопотання.
З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (в редакції постанови від 04.05.2020 №343) на період з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради “Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом” № 35-р від 13.03.2020), з 16.03.2020 було обмежено доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 №392 з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м.Севастополя (далі - регіони) установлено карантин з урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211.
Разом із тим, відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 20.05.2020 №392 на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Враховуючи викладене, з метою належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи та недопущення порушення прав сторін на справедливий і публічний розгляд їх справи, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., ухвалою суду від 14.05.2020 розгляд справи (з урахуванням внесених ухвалою суду від 15.05.2020 виправлень) було призначено у судовому засіданні 28 травня 2020 року об 11:00, запропоновано учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, на підставі наявних документів, а також повідомлено сторін, що за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше, справу буде розглянуто без участі представників учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Ухвали суду від 14.05.2020 та від 15.05.2020 були отримані відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення про вручення. (а.с. 53, 54)
27.05.2020 від відповідача у справі до суду надійшов відзив, за змістом якого відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи, що відомості про нарахований дохід (заробітну плату) у Довідці про заробітну плату, яка була додана до акту № 292 від 11.07.2019 розслідування, та у розрахунку середньої заробітної плати безробітного ОСОБА_1 , з урахуванням даних з Держреєстру застрахованих осіб, повністю тотожні, а тому позивач мав достатньо даних для вірного розрахунку виплаченої допомоги по безробіттю.
Ухвалою суду від 28.05.2020 розгляд справи було відкладено у судовому засіданні 30.06.2020 о 10:00, запропоновано позивачу надати відповідь на відзив, а також зобов'язано позивача надати суду додаткові пояснення із зазначенням конкретних обставин, в чому саме полягає недостовірність наданих відповідачем відомостей, надати обґрунтований розрахунок суми позову із вказівкою на конкретні арифметичні дії з підрахунку переплати допомоги по безробіттю та визначенням сум такої допомоги по безробіттю, яка була фактично виплачена гр.. ОСОБА_1 та за який період, та сум допомоги по безробіттю, яка мала виплачуватись з урахуванням дійсних обставин справи та періодів дійсної зайнятості гр. ОСОБА_1
09.06.2020 від позивача до суду надійшли заперечення на відзив, за змістом яких позивач вказує, що при нарахуванні допомоги по безробіттю спеціаліст центру зайнятості використовував інформацію подану військовою частиною до Державного реєстру застрахованих осіб, в якій в блоці 6 (розрахунок середньої заробітної плати) колонка 3 - зазначено 0 календарних днів за липень. Саме той факт, що відносно ОСОБА_1 були відсутні дані про кількість відпрацьованих днів за липень 2018 року, позивач вказує причиною проведення службою зайнятості розслідування страхового випадку та встановлення переплати виплаченої допомоги по безробіттю.
Також 09.06.2020 позивачем надані суду пояснення, за змістом яких, враховуючи наявні в Державному реєстрі застрахованих осіб відомості щодо кількості відпрацьованих у липні 2018 року днів - 0, загальна кількість календарних відпрацьованих днів склала 302, а тому середньоденна заробітна плата була вирахована як: 115296,14 (грн.):302 (дні)=381,77 грн. В той час, як з урахуванням наявної у Довідці про заробітну плату, яка була додана до акту № 292 від 11.07.2019 розслідування, кількості відпрацьованих днів у липні 2018 року - 31, при проведенні розрахунку повинна була використовуватись кількість відпрацьованих днів - 333, а тому розмір середньоденної заробітної плати повинен був становити 346,23 грн. Виявлені розбіжності у відповідності до поданого відповідачем розрахунку привели до надмірної виплати по безробіттю гр. ОСОБА_1 у розмірі 1016,73 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Ухвала суду від 28.05.2020 була направлена на адресу відповідача та отримана ним, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності учасників справи.
У судовому засіданні 28.05.2020 у відповідності до ст.ст. 233, 240 ГПК України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.02.2019 № 46 матроса ОСОБА_1 з 27.02.2019 було увільнено від займаної посади та припинено дію контракту про проходження військової служби згідно п.п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
З метою реалізації права на соціальний захист ОСОБА_1 звернувся до відділу сприяння зайнятості у Корабельному районі Миколаївського міського центру зайнятості із заявою від 09.04.2019 про надання статусу безробітного на підставі ч.1 ст.43 Закону України “Про зайнятість населення”.
За твердженнями позивача, ОСОБА_1 у період 09.04.2019-07.06.2019 перебував у відділі сприяння зайнятості у Корабельному районі Миколаївського міського центру зайнятості на обліку як безробітний та отримував допомогу по безробіттю в порядку і розмірах, визначених законодавством. Викладене підтверджується поданими позивачем копіями: персональної картки ОСОБА_1 за № 140519032000035; заяви про надання статусу безробітного від 09.04.2019.
Згідно згаданої вище персональної картки третьої особи, реєстрація ОСОБА_1 у Миколаївському МЦЗ припинилася 07.06.2019 ? згідно абз. 23 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018р. № 792, згідно якого Центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, у разі подання зареєстрованим безробітним заяви про бажання отримувати соціальні послуги та виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття в іншому центрі зайнятості.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
Так, згідно вказаного закону загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття є система прав, обов'язків та гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд);
страховий випадок - подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи, внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;
втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).
Терміни “застрахована особа”, “страхувальники” та “роботодавці” вживаються в Законі у значенні, наведеному у Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”).
Так, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок;
роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”).
Згідно ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;
безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;
зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи;
соціальний захист у разі настання безробіття - комплекс заходів, що передбачений загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та законодавством про зайнятість населення.
Кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці (ст. 9 Закону України “Про зайнятість населення”).
Статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
Зареєстровані безробітні мають право на безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції: послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов'язки як безробітного; відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі; матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та цього Закону; збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах; оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.
Одним з видів матеріального забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю (ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”).
За приписами ч. 2 ст. 21 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Також за змістом пункту 1 розділу 2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 № 613, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.
У відповідності до пункту 2 розділу 2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 № 613, якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, залежно від страхового стажу, зокрема: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків.
За приписами пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 439) середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).
Як свідчать наявні у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості, які і були використані позивачем при нарахуванні та виплаті допомоги на випадок безробіття, у блоці 6 відповідачем щодо гр. ОСОБА_1 було зазначено кількість календарних відпрацьованих днів у липні 2018 року - 0.
Таким чином середньоденна заробітна плата була вирахована позивачем як: 115296,14 (грн):302 (дні)=381,77 грн.
З урахуванням таких відомостей з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 9) позивачем згідно вказаного у поясненнях розрахунку (вх. № 6836/20 від 09.06.2020) було нараховано та виплачено гр. ОСОБА_1 допомогу по безробіттю за період з 16.04.2019 по 06.06.2019 у розмірі 10918,91 грн.
Відповідно до п.4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1 (далі - Порядок № 60/62) було проведено звірку даних центру зайнятості із даними Пенсійного фонду України та виявлено розбіжності в інформації щодо кількості днів розрахункового періоду. За результатами звірки було складено акт розслідування страхового випадку № 292 від 11.07.2019 відповідно до п. 5 Порядку № 60/62.
Як встановлено актом розслідування страхового випадку № 292 від 11.07.2019, військовою частиною НОМЕР_1 було подано недостовірну інформацію, що мала суттєве значення для нарахування допомоги по безробіттю ОСОБА_1 . Зокрема, встановлено, що у період з 02.05.2018 по 16.07.2018 гр. ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину, у зв'язку з чим йому було призупинене грошове забезпечення. Також встановлено, що роботодавцем не проставлені календарні дні трудових відносин у липні 2018 року.
Так в довідці виданій в/ч НОМЕР_1 від 11.07.2019 № 1597, що додана до акту розслідування (а.с. 13), було зазначено інформацію щодо кількості днів розрахункового періоду - календарних відпрацьованих днів у липні 2018 року - 31, що суперечить відомостям поданим в/ч НОМЕР_1 до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) повинна становити 346,23 грн (115296,14 (грн) : 333 (дні)=346,23грн).
Розмір надмірно виплаченої у період 16.04.2019-06.06.2019 допомоги по безробіттю в сумі 1016,73 грн. встановлений у розрахунковій довідці від 31.07.2019, сформованій Миколаївським МЦЗ, за підписами заступника директора, головного бухгалтера та в.о. заступника начальника відділу сприяння зайнятості в Корабельному районі.
Викладені обставини, на думку позивача, є підставою для утримання з в/ч НОМЕР_1 в порядку ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” виплачених грошових коштів у спірній сумі.
Позивачем направлено відповідачу претензію від 13.08.2019 № 1403/01-19/164 про перерахування Миколаївському МЦЗ грошових коштів у сумі 1016 грн. 73 коп. ? допомоги по безробіттю, виплаченої громадянину ОСОБА_1 .
Проте сума переплаченої громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі 1016,73 грн відповідачем не була повернута.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: - прийняття на роботу працівників; - розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; - виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; - використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.
У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду. (ч. 3 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”)
Вказані положення закону узгоджуються зі змістом п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1, за змістом якого, якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця,
центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків згідно пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
В силу статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Наведена норма передбачає загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Вимога про відшкодування збитків (шкоди) може бути пред'явлена виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
В даному випадку неправомірні дії відповідача в частині надання недостовірних відомостей до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про використання робочого часу гр. ОСОБА_1 у липні 2018 року, що мало суттєве значення для нарахування допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , тим самим призвело до переплати допомоги по безробіттю на суму 1016,73 грн.
За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача виплачених центром зайнятості гр. ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1016 грн. 73 коп. суд визнає обґрунтованими, а тому позов Миколаївського МЦЗ належить задовольнити повністю.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, - на відповідача (ст. 129 ГПК України).
Враховуючи викладене, витрати Миколаївського МЦЗ на оплату позовної заяви судовим збором на суму 1921 грн., належить покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд -
1. Позов Миколаївського міського центру зайнятості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 42559710, р/р НОМЕР_3 , МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, УДКСУ у м.Миколаєві) грошові кошти в сумі 1016,73 грн. - допомогу по безробіттю, переплачену громадянину ОСОБА_1 , а також 1921,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2020.
Суддя О.В. Ткаченко