30.06.2020 р. Справа № 914/1023/20
Суддя Господарського суду Львівської області Галамай О.З., розглянувши матеріали позовної заяви Приватної агрофірми “Білий Стік”, с. Волиця Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Скомекс-Україна”, с. Перетоки Львівської області
про стягнення 3 034 986, 72 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватної агрофірми “Білий Стік” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скомекс-Україна” про стягнення 3 034 986, 72 грн.
Ухвалою суду від 08.05.2020 позовну заяву Приватної агрофірми “Білий Стік” залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня закінчення терміну дії карантину для усунення встановлених при поданні позовної заяви недоліків, викладених в ухвалі суду.
Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувала відсутність належних доказів надсилання позовної заяви відповідачу, розрахунку заявлених позовних вимог, платіжних документів, які підтверджують часткові проплати відповідача, первинних документів по договору № 2 від 02.01.2020 на заявлену до стягнення суму - 141 067, 35 грн (надано лише акти за січень-березень на загальну суму 56 654, 00 грн); обґрунтувань об'єднання заборгованості по трьох договорах в один позов, пояснень щодо зарахування переплати договору № 1 с.г. на закупівлю молока від 24.01.2017 на суму 59 314, 02 грн. Також судом зазначено, що позивачем долучено до позову приймальні квитанції, які не містять жодного посилання на конкретний договір.
22.06.2020 на адресу суду надійшли від позивача додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2020. До пояснень позивачем долучено розрахунки позовних вимог по трьох договорах з виписками про рух коштів позивача та підтвердження направлення позову та додатків до нього відповідачу.
Обґрунтовуючи об'єднання заборгованості по трьох різних договорах в один позов, позивач зазначив, що відносини між сторонами були триваючими, розрахунки за поставки здійснювались по мірі наявності коштів та не завжди з дотриманням строків, отже кошти що поступали зараховувались частково у погашення заборгованості за попередні поставки, а залишок на оплату поточних поставок. Незважаючи на наявність заборгованості та з метою збереження партнерських відносин поставки молока продовжували здійснюватися, щоб не зупинити роботу обох підприємств. Крім того, позивач вказав, що сторони підписали акт звірки заборгованості, що на його думку, було достатнім для обґрунтування розміру позовних вимог, так як відповідач визнав суму заявленого боргу.
Також позивач зазначив, що у позовній заяві суму 59 314, 02 грн помилково зазначено як переплату, оскільки така є оплатою за поставлене молоко в період між укладенням договорів і з врахуванням цього розмір боргу відповідача зменшено на вказану суму як при звірці розрахунків, так і при визначенні ціни позову.
Щодо виконання умов договору № 2 с.г. від 02.01.2020 зазначив, що вимога підтверджується також приймальними квитанціями № 03/01 за січень 2020 на суму 54 104, 53 грн, № 03/02 за лютий 2020 року на суму 51 747, 03 грн, № 04/03 за березень 2020 року на суму 67 262, 32 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви та додаткових пояснень до неї, суд дійшов висновку про їх повернення позивачу, враховуючи таке.
Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем об'єднано три позовні вимоги про стягнення заборгованості за трьома різними договорами, а саме: по договорах про закупівлю молока № 1 с.г. від 01.02.2018, № 1 с.г. від 02.01.2020 та договору доручення на заготівлю молока № 2 с.г. від 02.01.2020.
Частиною першою статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Судом встановлено, що позовні вимоги хоч і пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту права (позовні вимоги про стягнення заборгованості) та суб'єктним складом сторін, однак, кожний із договорів є самостійним правочином, між якими відсутній правовий зв'язок, і задоволення однієї з позовних вимог не впливає і не залежить від задоволення іншої вимоги, що у сукупності не відповідає вимогам ч. 1 ст. 173 ГПК України. Отже, зазначене свідчить, що засновані на різних договорах позовні вимоги не пов'язані між собою поданими доказами та не співвідносяться між собою як основні та похідні.
Положеннями частини 6 статті 173 ГПК України унормовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
Згідно з частинами 1, 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
На переконання суду, сумісний розгляд позовних вимог за трьома не пов'язаними між собою договорами, укладеними в різний період та з різними умовами, враховуючи значну кількість первинних документів за кожним із них, зазначення в позовній заяві про намір збільшення позовних вимог шляхом нарахування штрафних санкцій по кожному конкретному договору, може суттєво ускладнити вирішення спору впродовж розумного строку.
Посилання позивача на підписаний сторонами акт звірки як на підставу об'єднання позовних вимог відхиляється судом як необґрунтоване, оскільки такий не є первинним бухгалтерським документом, не фіксує господарські операції, та жодним чином не свідчить про доцільність об'єднання позовних вимог по трьох різних договорах в один позов.
Тривалі відносини сторін також не можуть слугувати підставою об'єднання позовних вимог, оскільки суд може об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача лише з урахуванням положень ч. 1 ст. 173 ГПК України, тобто у разі їх пов'язаності підставою виникнення або спільними доказами, основні чи похідні позовні вимоги.
Відповідно до частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини є підставою для виділення в окремі справи (самостійні провадження) позовні вимоги у справі № 914/1023/20, виходячи з позовних вимог за кожним з договорів про закупівлю та заготівлю молока.
Проте суд позбавлений можливості самостійно роз'єднати позовні вимоги щодо трьох договорів, враховуючи таке.
При поданні позову позивач зазначив, що загальна заборгованість відповідача перед ним складає 3 034 986, 72 грн, з яких: 2 494 729, 69 грн згідно з договором № 1 с.г. на закупівлю молока від 01.02.2018; 458 503, 70 грн згідно з договором № 1 с.г. на закупівлю молока від 02.01.2020; 141 067, 35 грн згідно з договором доручення на заготівлю молока № 2 с.г. від 02.01.2020. Також стверджує, що переплата по договору № 1 с.г. на закупівлю молока від 24.01.2017 на суму 59 314, 02 грн зарахована в рахунок заборгованості, тому сума позовних вимог є зменшеною на 59 314, 02 грн.
Однак в розрахунку позовних вимог вказано, що згідно з договором № 1 с.г. на закупівлю молока від 01.02.2018 існує заборгованість в сумі 2 514 729, 69 грн; згідно з договором № 1 с.г. на закупівлю молока від 02.01.2020 значитися заборгованість в сумі 438 503, 70 грн; згідно з договором доручення на заготівлю молока № 2 с.г. від 02.01.2020 - 141 067, 35 грн.
Отже суми, заявлені до стягнення в позові та зазначені в розрахунку різняться. Позивачем так і не виконано в повній мірі вимог ухвали суду про залишення позову без руху та не вказано в рахунок яких саме поставок зараховано оплату в сумі 59 314, 02 грн. Більше того, така не відображена і в розрахунку позовних вимог.
Відтак позивачем не в повному обсязі усунено недоліки позовної заяви, встановлені судом при її поданні.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі порушення правил об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу). Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 4, п. 2 ч. 5, ч. 6 ст. 174 ГПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 173, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву та додаткові пояснення разом з доданими до них документами позивачу - Приватній агрофірмі “Білий Стік”.
Додаток: позовна заява з додатками на 158 арк та додаткові пояснення з додатками на 21 арк.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Галамай О.З.