79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.06.2020 справа № 914/642/20
За позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", м. Львів
до відповідача: Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м. Львів
про стягнення 120 000, 00 грн заборгованості
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: Бандирський А.С. - представник;
від відповідача: Посікіра Р.Р. - представник.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення 120 000, 00 грн заборгованості.
Ухвалою суду від 19.03.2020 відкрито провадження у справі № 914/642/20 за правилами спрощеного позовного провадження та у зв'язку з запровадженням карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, суд ухвалив, що про дату та час підготовчого засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду.
24.04.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
12.05.2020 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив.
Ухвалою суду від 25.05.2020 справу призначено до розгляду на 09.06.2020.
26.05.2020 відповідачем в канцелярію суду подані заперечення на відповідь позивача на відзив.
В судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2020, у зв'язку з поданням позивачем додаткових доказів, оголошено перерву до 22.06.2020.
В судове засідання, яке відбулося 22.06.2020 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 22.06.2020 з'явився, в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь позивача на відзив.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 22.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (надалі відповідач) про стягнення 120 000, 00 грн заборгованості.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що 01.01.2016 між сторонами у справі був укладений типовий публічний договір приєднання про розподіл природного газу. Згідно додатку 4 до договору "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" одним із об'єктів споживача, на який здійснюється розподіл газу є котельня, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 362а. Зазначений об'єкт споживача був обладнаний в т.ч. лічильником ЛГК-200, типорозмір 01000 № 5431, рік випуску 1999.
22.03.2018 працівниками позивача складено акт про порушення № 81 (бланк 003626), в якому встановлено порушення відповідачем Кодексу газорозподільних систем: Розділ XI глави 2, п.1 п.п.3 - несанкціоноване втручання в ЗВТ комерційного ВОГ. Виявлено наскрізний отвір в головці лічильникового механізму під табличкою вибухозахисту під гвинтами лічильника ЛГК-200, типорозмір 01000 № 5431 пов. 20.08.2017. Вказано, що за виявленими порушеннями споживачу необхідно забезпечити зняття лічильника на експертизу після опалювального сезону.
Експертизою лічильника ЛГК-200, типорозмір 01000 № 5431, яка відбулась 24.10.2019 було встановлено невідповідність цілісності лічильного механізму та корпусу, а саме на перегородці з прозорого полімерного матеріалу, на якій змонтована пара пластмасових зубчастих коліс, зафіксовано тріщина та подряпини поверхні внаслідок поступальної дії достатньо гострого краю стороннього твердого предмету між вказаним отвором та парою зубчастих коліщаток, а також зафіксовано наявність стороннього предмету (уламок пластику розміром 2 на 3 мм) та наявні сліди стружки на внутрішніх стінках облікового механізму). У результаті проведення вказаної експертизи лічильника комісією було зроблено висновок про виявлення втручання в роботу лічильника газу.
Беручи до уваги встановлений факт несанкціонованого втручання відповідача у роботу ЗВТ, за дане порушення сума заборгованості розрахована за період з 01.03.2018 по 03.04.2018 і становить 25 014 930,56 грн.
Оскільки позивач не має змоги оплатити суму судового збору в розмірі 258 377, 20 грн для стягнення зазначеної вище суми, тому до стягнення з відповідача заявлено суму в розмірі 120 000, 00 грн як частини вартості спожитого газу.
Позиція відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що за фактом складення 22.03.2018 акту про порушення № 81, 11.04.2018 представниками позивача складено протокол про направлення на експертизу лічильника газу типу ЛГК-200, типорозмір 01000 №5431 1999 року випуску та на 19.04.2018 запрошено представника відповідача для участі у проведенні експертизи у сервісному центрі ПАТ "Львівгаз" за адресою: м. Львів, вул. Золота, 42.
19.04.2018 представники відповідача у визначений час та за вказаною у протоколі адресою прибули для участі у проведенні експертизи до сервісного центру ПАТ "Львівгаз'". У зв'язку із тим, що факт втручання в роботу лічильника відповідачем не було визнано і вказувалось про те, що отвори на головці лічильника під табличкою вибухозахисту, в які було закручено шурупи для її кріплення є заводським браком, то представник відповідача, користуючись правами, наданими останньому п.4 глави 10 Розділу X Кодексу ГРС, заявив вимогу про запрошення представника виробника ЗВТ для участі у проведенні експертизи, яка працівниками позивача була відхилена. Враховуючи таке, представником відповідача було повторно заявлено таку вимогу у письмовій формі. Незважаючи на це, представника виробника для участі у проведенні експертизи запрошено не було, а експертизу без будь-яких пояснень та причин не проведено ні 19.04.2018, ні в інший день.
17.07.2018 від позивача на адресу відповідача надійшло повідомлення від 17.07.2018 № 487, яким відповідачу було запропоновано прибути 31.07.2018 в ПАТ "Львівгаз" для участі у засіданні Центральної комісії з розгляду Актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС. В свою чергу, користуючись правом, визначеним абз.5 п.9 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС, представником відповідача 23.07.2018 цінним листом з описом вкладення № 7901411928252 на адресу позивача було надіслано вимогу від 20.07.2018 б/н, про залучення до участі у розгляді центральною комісією з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог "Кодексу газорозподільних систем" актів про порушення від 22.03.2018 № 003625, 003626 представника виробника лічильників ЛГК-150 № 4594, ЛГК-200 № 5431 ПАТ "Івано-Франківський завод "Промприлад". Вказана вимога була отримана позивачем 25.07.2018, тобто завчасно до проведення засідання комісії.
Під час проведення засідання комісії представниками відповідача було висловлено незгоду із наявністю порушення чи підстав для задоволення акта про порушення. Крім того, представниками споживача на засіданні комісії оператора ГРМ по розгляду актів про порушення було вказано, що донарахування необлікованих об'ємів газу за результатами розгляду акту про порушення згідно положень кодексу ГРС не здійснюється до моменту проведення експертизи, якщо таку було призначено. Відтак, враховуючи те, що ПАТ «Львівгаз» не проводив призначену ним експертизу лічильника ЛГК-200, типорозмір 01000 № 5431 1999 року випуску, не запрошував на вимогу споживача представника виробника ЗВТ для участі у проведенні експертизи чи засіданні комісії, то комісія не мала права приймати рішення про задоволення акту про порушення, а відтак і нараховувати заборгованість за несанкціоноване втручання відповідача у роботу ЗВТ.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із таких мотивів.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як наголосив Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 року у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
У серпні 2018 Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про визнання недійсним рішення від 31.07.2018 Центральної комісії з розгляду актів та скасування господарської санкції про донарахування обсягів не облікованого об'єму природного газу в розмірі 2 103, 156 тис. м3 за період із 01.03.2018 по 03.04.2018 на суму 25 014 930,56 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.12.2018 у справі № 914/1604/18 позов ЛКП "Залізничнетеплоенерго" задоволено повністю. Визнано недійсним рішення від 31.07.2018 Центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про задоволення акта про порушення № 81 (бланк 003626) від 22.03.2018 та скасовано вжиту ПАТ "Львівгаз" оперативно-господарську санкцію щодо ЛКП "Залізничнетеплоенерго" у вигляді донарахування обсягів необлікованого об'єму природного газу в розмірі 2 103, 156 тис. м3 за період із 01.03.2018 по 03.04.2018 на суму 25 014 930, 56 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2018 у справі № 914/1604/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" від 29.01.2019 залишено без задоволення. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про протиправність прийнятого відповідачем рішення про нарахування та стягнення оперативно-господарської санкції.
Як встановлено судами у справі № 914/1604/18, взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, регулюються Кодексом газорозподільних систем (Кодекс ГРС), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015.
01.01.2016 ПАТ "Львівгаз" та ЛКП "Залізничнетеплоенерго" уклали типовий публічний договір приєднання про розподіл природного газу, відповідно до п.п. 1.1., 2.1, 2.3. якого, цей договір регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем.
Згідно додатку 4 до договору "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" одним із об'єктів споживача на який здійснюється розподіл є котельня, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 362а. Зазначений об'єкт споживача був обладнаний в т.ч. лічильником ЛГК-200, типорозмір 01000 № 5431, рік випуску 1999.
Відповідно до абз.3 п.1 розділу 2 глави ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належить, зокрема, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).
Згідно з п. 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу є втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (у тому числі, лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.
22.03.2018 на зазначеній котельні споживача (позивача) представниками ПАТ "Львівгаз" здійснено перевірку технічного стану вузла обліку, в процесі якої на лічильнику ЛГК-200, типорозмір 0-1000 № 5431 виявлено наскрізні отвори під гвинтами таблички вибухозахисту, опломбовано головку лічильникового механізму в кульок пл. № К22585399, вказано надати лічильник на експертизу по закінченню опалювального сезону, перепломбувати з'єднання до лічильника згідно методики ПАТ "Львівгаз", надати технічну документацію в термін до 10.04.2018. Того ж дня, представниками управління метрології ПАТ "Львівгаз" на об'єкті за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 362а за участю представника споживача - начальника котельні Карплюка С.І. складено акт про порушення № 81 (бланк 003626), в якому зазначено що перевіркою встановлено порушення Кодексу ГРС: Розділ XI глави 2, п.1 п.п.3 - несанкціоноване втручання в ЗВТ комерційного ВОГ. Виявлено наскрізний отвір в головці лічильникового механізму під табличкою вибухозахисту під гвинтами лічильника ЛГК-200, типорозмір 01000 № 5431 пов. 20.08.2017. Вказано, що за виявленими порушеннями, споживачу необхідно забезпечити зняття лічильника на експертизу після опалювального сезону.
В свою чергу у графі "зауваження споживача (його представника) до цього акту про порушення" начальником котельні вказано, що несанкціоноване втручання в ЗВТ комерційного обліку комісією не виявлено.
Зважаючи на факт складення акту про порушення № 81, 11.04.2018 представниками ПАТ "Львівгаз" Сочинським Ю.А. та Бараном І.І. складено протокол про направлення на експертизу лічильника газу типу ЛГК-200, типорозмір 01000 № 5431, 1999 року випуску та запрошено представника споживача на 19.04.2018 об 10-00 год. для участі у її проведення у сервісному центрі ПАТ "Львівгаз" за адресою: м. Львів, вул. Золота, 42.
19.04.2018 у визначений час та за вказаною у протоколі адресою, для участі у проведенні експертизи до сервісного центру ПАТ "Львівгаз" прибули представники споживача. У зв'язку із тим, що факт втручання споживача в роботу лічильника не було визнано і вказувалось про те, що отвори на головці лічильника під табличкою вибухозахисту, в які було закручено шурупи для її кріплення є заводським браком, то представник відповідача, користуючись правами, наданими споживачу п.4 глави 10 Розділу X Кодексу ГРС, заявив вимогу про запрошення представника виробника ЗВТ для участі у проведенні експертизи, яка працівниками відповідача була відхилена, представника виробника для участі у проведенні експертизи запрошено не було, а експертизу без будь-яких пояснень та причин не проведено ні 19.04.2018, ні в інший день.
17.07.2018 на адресу ЛКП "Залізничнетеплоенерго" надійшло повідомлення від 17.07.2018 № 487, яким споживача було запрошено прибути 31.07.2018 об 9-00 год. в ПАТ "Львівгаз" для участі у засіданні Центральної комісії з розгляду Актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС. Разом із повідомленням було вручено копії актів про порушення від 22.03.2018 № 80, 81 (бланки 3625, 2626).
31.07.2018 у визначений в повідомленні № 487 час та за вказаною ПАТ "Львівгаз" адресою, для прийняття участі у засіданні комісії оператора ГРМ по розгляду актів про порушення для висловлення своїх заперечень прибули представники споживача. На засіданні комісії представників виробника ЗВТ не було. Під час проведення засідання комісії представниками споживача було висловлено незгоду із наявністю порушення чи підстав для задоволення акту про порушення. Зокрема було вказано, що будь-яких дій щодо втручання в роботу або конструкцію лічильника чи його складові підприємство та його працівники не здійснювали, а отвори під табличкою вибухозахисту виконані заводом виробником з метою кріплення цих табличок, або працівниками ПАТ "Львівгаз" під час неодноразових періодичних повірок, які здійснюються без участі представників споживача. Лічильник з моменту його встановлення неодноразово проходив повірку, при цьому його зняття та монтаж, пакування та пломбування завжди здійснювалось не споживачем. Крім того, споживачем також вказувалося про те, що наявність отвору на корпусі лічильника не вказує на втручання в механізм лічильника газу і таких фактів виявлено не було, а отже наявність отвору на корпусі не спричиняло заниження показань роботи лічильника чи зупинення обліку споживання газу, тобто порушення, зазначеного в акті споживачем не допущено. Також, що стосується експлуатації лічильника із наскрізним отвором в головці лічильникового механізму, то відповідачу про такий отвір не було відомо, оскільки ним не здійснювався пошкодження лічильника. Крім того, представниками споживача на засіданні комісії оператора ГРМ по розгляду актів про порушення було вказано, що донарахування необлікованих об'ємів газу за результатами розгляду акту про порушення згідно положень кодексу ГРС не здійснюється до моменту проведення експертизи, якщо таку було призначено.
За результатами засідання комісії з розгляду актів про порушення, прийнято рішення про задоволення актів про порушення від 22.03.2018 № 003625 та від 22.03.2018 № 003626 та на виконання приписів п.12 глави 5 Розділу XI Кодексу ГРС надіслано споживачу рахунки на оплату від 13.08.2018 № 000399901 та від 13.08.2018 № 0000399903. Також АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на адресу споживача було надіслано Акт-розрахунок від 31.07.2018 по об'єкту споживача - м. Львів, вул. Шевченка, 362а, в якому вказано, що згідно п.1 гл.4 Розділу XI Кодексу ГРМ виконано розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу за період з 01.03.2018 07-00 год (початок розрахункового періоду) по 03.04.2018 10-00 год (припинення подачі газу) внаслідок несанкціонованого втручання в роботу ВОГ (наскрізний отвір в головці лічильника) - Лічильника ЛГК-200, типорозмір 01000 № 5431 в обсязі 2 623, 953 тис. м3 із відняттям фактично спожитого за вказаний період природного газу в обсязі 520, 797 тис. м3. Всього донараховано 2 103, 156 тис. м3 на загальну суму 25 014 930, 56 грн та на цю суму надано рахунок на оплату від 13.08.2018 № 000399903.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судами у справі № 914/1604/18 на підставі долучених сторонами доказів встановлено, що не було втручання споживача у роботу ЗВТ, яке б призвело до викривлення даних обліку природного газу, ПАТ «Львівгаз» не довів несанкціонованого втручання ЛКП "Залізничнетеплоенерго" в роботу ЗВТ/лічильника за яке, можна було б здійснити донарахування обліку газу, а відтак прийняте позивачем рішення про нарахування та стягнення оперативно-господарської санкції є протиправним.
Посилання позивача у даній справі на те, що експертизою лічильника ЛГК-200, типорозмір 01000 № 5431, яка відбулась 24.10.2019 було встановлено невідповідність цілісності лічильного механізму та корпусу, а саме на перегородці з прозорого полімерного матеріалу, на якій змонтована пара пластмасових зубчастих коліс, зафіксовано тріщина та подряпини поверхні внаслідок поступальної дії достатньо гострого краю стороннього твердого предмету між вказаним отвором та парою зубчастих коліщаток, а також зафіксовано наявність стороннього предмету (уламок пластику розміром 2 на 3 мм) та наявні сліди стружки на внутрішніх стінках облікового механізму), та у результаті проведення вказаної експертизи лічильника комісією було зроблено висновок про виявлення втручання в роботу лічильника газу, суд вважає такими що не відповідають вимогам глави 10 розділу Х Кодексу ГРС (експертиза проведена поза межами строків, передбачених Кодексом ГРС, невірно зазначена дата демонтажу ЗВТ, відсутні відомості про проведення повірки). Крім цього, при проведенні вказаної експертизи представниками відповідача подані заперечення до акту експертизи, із зазначенням вчинених представниками позивача порушень.
Позивачем 09.06.2020 подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (зокрема, протокол № 01/06 від 04.06.2020 року засідання Центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ, Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 04.06.2020, рахунок-фактуру на оплату від 05.06.2020 із доказами їх надіслання на адресу відповідача), разом із клопотанням про поновлення строку на приєднання доказів, з мотивів, що на час звернення із позовом у даній справі вказаних доказів ще не існувало, які судом долучені до матеріалів справи. Вказані докази не визнані позивачем такими, що змінюють підставу позову у даній справі, та оцінені судом нарівні з іншими доказами на предмет їх належності, допустимості та вірогідності.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення вартості спожитого газу на суму 120 000, 00 грн є спростованими матеріалами та доказами, долученими відповідачем до справи та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною четвертою статі 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідачем заявлено до стягнення з відповідача 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката відповідачем подано: копію договору про надання правової допомоги від 30.03.2020 № 150-03, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2020 № 1 із зазначенням наданих адвокатом послуг, копію рахунку від 30.03.2020 № 1 на оплату фіксованого гонорару та копію платіжного доручення від 13.04.2020 № 1965 про сплату гонорару у розмірі 30 000 грн.
Пунктом 3 частини 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови у задоволенні позову - на позивача. Зважаючи на те, що задоволенні позовних вимог відмовлено, а представником позивача не подано суду письмових пояснень та доказів неспівмірності витрат відповідача на правничу допомогу адвоката та необхідності їх зменшення, суд, зважаючи на складність справи, час, витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також значення справи для відповідача, приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача слід стягнути 30 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.
Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79057, м. Львів, вул. Петлюри, 4А, код ЄДРПОУ 20784943) 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 30.06.2020 року.
Суддя Манюк П.Т.