вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1433/20
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом приватного малого підприємства "Експрес", смт. Краковець Яворівського
району Львівської області,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд", м. Бровари Київської області
про стягнення 263 963,92 грн.
за участю представників
від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився;
позивач - приватне мале підприємство "Експрес", смт. Краковець Яворівського району Львівської області (далі по тексту - ПМП "Експрес") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом від 18.05.2020 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд", м. Бровари Київської області (далі по тексту - ТОВ "Тендертрейдбуд"), в якому просить суд стягнути заборгованість у розмірі 236 963,92 грн., з яких: 220 400,17 грн. основного боргу за договором поставки від 09.04.2019 №0904/19, 31629,12 грн. пені, 6 476,46 грн. 3% річних, 5 457,87 грн. інфляційних втрат та просить покласти на відповідача відшкодування судових витрат.
Ухвалою суду від 21.05.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1433/20, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання у справі №911/1433/20 призначено на 15.06.2020.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
10.06.2020 від приватного малого підприємства "Експрес" на електронну адресу господарського суду Київської області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду Волинської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2020 у задоволенні заяви позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
В судове засідання 15.06.2020 представники сторін не з'явились. Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали про відкриття провадження отримав 27.05.2020, відтак був належним чином завчасно повідомлений про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, зокрема у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідач не повідомив суд про причини неявки представника, не клопотав перед судом про відкладення розгляду справи та про продовження строку на подання відзиву в порядку пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.
Розглянувши позов ПМП "Експрес" до ТОВ "Тендертрейдбуд" про стягнення 263963,92 грн., всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
09.04.2019 між ПМП "Експрес" (постачальник) та ТОВ "Тендертрейдбуд" (покупець) укладено договір поставки №0904/19 (далі - договір), відповідно до умов якого:
- за цим договором постачальник зобов'язується поставити покупцеві цемент та емульсію бітумну дорожню (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору);
- кількість, асортимент, ціна продукції на кожну окрему партію визначається в накладних документах (видаткова накладна або акт прийому - передачі) (п. 1.2 договору);
- ціна договору становить суму вартості всіх поставок продукції (п. 1.3 договору);
- вартість продукції кожної партії визначається в рахунку на оплату або видатковій накладній, або акті прийому - передачі (п. 4.1 договору);
- формою оплати є післяоплата до десяти днів від дня поставки продукції або передоплата згідно виставленого рахунку (п. 4.2 договору);
- покупець проводить оплату продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою перерахування коштів вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.5 договору);
- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 5.1 договору);
- у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування проводиться на десятий день після отримання продукції (п. 5.2 договору);
- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків між сторонами - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін, не менше як за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомить іншу про свій намір припинити його дію, договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік. Кількість таких продовжень необмежена (п. 9.1 договору).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару на суму 220 400,47 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних:
- №204 від 17.04.2019 на суму 103 449,12 грн.;
- №205 від 18.04.2019 на суму 66 031,35 грн.;
- №698 від 24.08.2019 на суму 50 920,00 грн.
Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар у повному обсязі, згідно вище перерахованих видаткових накладних, суду не подано.
Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов договору поставки №0904/19 від 09.04.2019 сторони погодили, що формою оплати є післяоплата до десяти днів від дня поставки продукції або передоплата згідно виставленого рахунку (п. 4.2 договору).
Зокрема, за вищеперерахованими видатковими накладними, які є підставою для заявлених позовних вимог про стягнення боргу, строк оплати становив:
за видатковою накладною №204 від 17.04.2019 до 26.04.2019 включно,
за видатковою накладною №205 від 18.04.2019 до 27.04.2019 включно,
за видатковою накладною №698 від 24.08.2019 до 02.09.2019 включно,
Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, зокрема згідно вище перерахованих видаткових накладних, суду не подано, в тому числі і на вимогу п. 5 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.05.2020, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання на всій території України, яку відповідач отримав 27.05.2020.
На підставі наведеного суд встановив, що розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №0904/19 від 09.04.2019 становить 220400,47 грн., у зв'язку з чим вимогу позивача про стягнення з ТОВ "Тендертрейдбуд" 220400,47 грн. основного боргу належить задовольнити повністю.
Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати за поставлений товар передбачену договором пеню в сумі 31 629,12 грн., 6 476,46 грн. 3% річних, 5 457,87 грн. інфляційних втрат.
Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування проводиться на десятий день після отримання продукції.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом враховано, що ч. 2 ст. 343 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обмежують максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. У наведених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Інше договором між сторонами не встановлено.
Враховуючи те, що за заявлений позивачем період встановлений Постановами правління НБУ розмір подвійної облікової ставки в день є меншим, ніж передбачена договором пеня 0,5% в день, то при розрахунку штрафних санкцій має бути застосована саме подвійна облікова ставка НБУ, а не визначена договором (0,5% в день від суми прострочення), а також відповідно до правил обрахунку строків, пеня має нараховуватись з наступного для після спливу строку виконання зобов'язання за кожною з накладних та до переддня виконання грошового зобов'язання або до відповідного числа відповідного останнього місяця шестимісячного строку, встановленого частиною 6 ст. 232 ГК України.
Отже, здійснивши перевірку розрахунку пені, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 31 629,12 грн., у зв'язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 31 629,12 грн. пені слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України до розрахунку процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 6 476,46 грн., у зв'язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 6 476,46 грн. 3% річних слід задовольнити повністю.
Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відтак, розрахунок інфляційних втрат слід здійснювати за кожною накладною з наступного місяця після місяця, у якому зобов'язання мало бути виконано, за повні місяці існування заборгованості, в тому числі і за місяці, у яких існувала дефляція.
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 5 621,17 грн. Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5 457,87 грн. належить до задоволення повністю в заявленій сумі.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд задовольняє позов приватного малого підприємства "Експрес" повністю та ухвалює рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" 220 400,47 грн. основного боргу, 31 629,12 грн. пені, 6 476,46 грн. 3% річних, 5 457,87 грн. інфляційних втрат.
У зв'язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов приватного малого підприємства "Експрес" задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, ідентифікаційний код 37892395)
на користь приватного малого підприємства "Експрес" (81033, Львівська область, Яворівський район, смт. Краковець, вул. Шухевича, буд.4, ідентифікаційний код 30253563)
220 400,47 грн. (двісті двадцять тисяч чотириста гривень сорок сім копійок) основного боргу;
31 629,12 грн. (тридцять одну тисячу шістсот двадцять дев'ять гривень дванадцять копійок) пені;
6 476,46 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят шість гривень сорок шість копійок) 3% річних;
5 457,87 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень вісімдесят сім копійок) інфляційних втрат;
3 959,44 грн. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень сорок чотири копійки) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у порядку ст. 256, пункту 4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 01.07.2020.
Суддя О.В. Конюх