ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2020Справа № 910/5385/20
За позовомПриватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 13 244,37 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
не викликалися.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною № 42917096 у вагоні № 53522835 в розмірі 13 244, 37 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2020 відкрито провадження по справі №910/5385/20 та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.
07.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву.
15.05.2020 позивачем, у свою чергу, долучено відповідь на відзив та додано до справи додаткові докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
03.07.2019 між Basis Trade AG (як продавцем) та Приватним акціонерним товариством "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (як покупцем) укладено контракт № BASIS-ILYICH 01-19 відповідно до умов якого продавець погоджується продати визначену кількість товару, а покупець має намір придбати такий товар та погоджується купувати та отримувати товар від продавця та оплачувати таку кількість товару за ціною та на умовах, вказаних у контракті.
Кількість товару та загальна вартість визначається відповідно до додатків до контракту, які є його невід'ємною частиною.
06.09.2019 сторонами контракту підписано Специфікацію як додаток № 5 та погоджено поставку товару (вугілля, антрацит, насипом) у розмірі 20, 000.000 мт загальною вартістю 2 927 200, 00 Євро.
На виконання умов вищевказаної специфікації та умов контракту ,згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 42917096 від 04.12.2019 (та досилочною накладною № 46659686 від 06.12.2019) на адресу позивача (одержувача вантажу) надійшов вантаж - антрацит, сорт АМ, розмір фракції 13-25 мм, насипом, вантажовідправник - ДП "Морський торговельний порт "Южний", в тому числі у вагоні № 53522835 з ознаками не збереженого перевезення.
Так, з огляду на наведені вище обставини, 06.12.2019 на станції Чаплине Придніпровської залізниці був складений комерційний акт № 454201/127/1400 про недостачу вантажу в вагоні № 53522835 в кількості 4 300 кг, про що в основній залізничній накладній № 42917096 та досилочній накладній № 46659686 зроблені відповідні відмітки про складання комерційного акту.
Згідно з документом значиться вантаж антрацит "Сорт АМ", вантаж марковано вапном.
З комерційного акта № 454201/127/1400 вбачається, що фактична маса брутто вагона склала 85 900 кг, тара - 21 800 кг, маса нетто - 64 100 кг, що менше за документ на 4 300 кг.
Фактично виявлено: навантаження в вагоні нерівномірне, нижче бортів на 20-30 см. Маються воронкоподібні поглиблення праворуч по ходу поїзда між 2-3 люками діаметром 0,7 м, глибиною 0,3 м, та між 3-4 люками посередині вагона діаметром 1,5 м, глибиною 0,5-0,7 м, вантаж марковано вапном, в місцях поглиблень маркування відсутнє. Під 3 люком мається зазор між люком та арміровочним листом, в наявності зазор довжиною 250 мм, шириною 10 мм, в зазорі маються залишки ветоші. Люка зачинені. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагона підтвердилася.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача, який здійснював вказане перевезення згідно залізничної накладної № 42917096 від 04.12.2019 (та досилочної накладної № 46659686 від 06.12.2019) у вагоні № 53522835, на підставі укладеного між Сторонами договору № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 у частковій втраті вантажу, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 13 244, 37 грн.
Так, 14.02.2018 між відповідачем, як перевізником та позивачем, як замовником, був укладений договір № 00039/ЦТЛ-2018 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення за надані залізничним транспортом послуги.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору предметом цього договору є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п. 2.3.2 договору № 00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 перевізник зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах ( контейнерах ) замовника або у вагонах ( контейнерах ) перевізника, надавати вагони ( контейнери ) перевізника для навантаження вантажів, згідно із затвердженими планами і заявками замовника та згідно інформації АС " МЕСПЛАН ", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі за текстом - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Зі змісту залізничної накладної № 45114634 вбачається прийняття відповідачем вантажу до перевезення від позивача та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Маріуполь-Сортувальний.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно частини 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
У відповідності до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 110 Статуту залізниць України, передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У пункті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
При цьому, вказаний вище комерційний акт № 454201/1400 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому даний акт приймаються судом до уваги в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній залізничній накладній № 42917096 від 04.12.2019 (та досилочній накладній № 46659686 від 06.12.2019) фактичній масі вантажу.
У вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року).
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
При цьому, відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Також в матеріалах справи міститься копія комерційного інвойсу № 2511-1 від 25.11.2019 на загальну суму 1 444 192, 66 євро, обсяг вантажу 9 867, 40 мт. Вартість однієї тони вантажу - вугілля антрацит фракції АМ (13-25) насипом складає 146, 36 євро за 1 метричну тону.
Судом приймаються до уваги доводи відповідача з приводу недоведеності дійсної вартості вантажу у даному перевезенні, що викладені у відзиві та водночас судом враховано, що оскільки положення пункту 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, вищевказаний комерційний інфойс, в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст. ст. 114, 115 Статуту приймається судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження вартості вантажу, що перевозився згідно залізничної накладної № 42917096 від 04.12.2019 (та досилочної накладної № 46659686 від 06.12.2019) у вагоні № 53522835.
Так, відповідно до розрахунку позивача, що здійснений з врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%, нестача вантажу у вагоні № 53522835 становить 4 300 кг, тому з урахуванням вартості 1 тони відвантаженого вугілля, що виходячи з комерційного інвойсу становить 146,36 євро, а вартість недостачі з урахуванням норми природної втрати складає 429, 13 євро (13 244, 37 грн).
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
При цьому відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За приписами статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та в статті 113 Статуту залізниць України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача щодо своєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з компенсації вартості недостачі вантажу, за захистом яких позивач звернувся до суду - порушені відповідачем, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу на загальну суму 13 244, 37 грн є обґрунтованою та позов у даній частині вимог підлягає задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу суд вважає за необхідне вказати на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті ( сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2 року по справі № 922/445/19.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи наступні фактичні дані:
- копія Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018;
- копію додаткової угоди № 116 від 23.03.2020;
- копію Акта № 1 від 17.04.2020.
Так, зокрема, п. 3.1. додаткової угоди № 116 від 23.03.2020 передбачено, що оплата послуг здійснюється протягом п'ятнадцяти календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання.
У той же час, Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 116 підписано 17.04.2020, однак станом на 01.07.2020 до справи не долучено жодних доказів оплати понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про неналежне обґрунтування позивачем понесених ними витрат на професійну правничу допомогу.
Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв'язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.
У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, 250, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5; код ЄДРПОУ: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; код ЄДРПОУ: 00191129) суму збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу в розмірі 13 244,37 грн та 2 102,00 грн судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Зазначені строки обчислюються з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення буде складено та підписано 01.07.2020 року.
Суддя Ю.О.Підченко