ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2020Справа № 910/5573/20
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 13 261,03 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 13 261,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані незабезпеченням залізницею збереження вантажу в процесі перевезення, що завдало позивачу збитків на загальну суму 13 261,03грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 12.05.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 7333768.
29.05.2020 року до канцелярії суду позивачем подано клопотання про долучення доказів.
09.06.2020 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив, в якому просить суд задовольнити позовні вимоги та зазначено, що позивач додатково зобов'язується надати до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
17.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
14.02.2018 року між приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) та публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) укладено договір про надання послуги № 00039/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 2.1.1 договору замовник зобов'язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан".
У п. 2.3.2 договору виконавець зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору.
Згідно з п. 12.1 договору, він вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовникома договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або в АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна зі сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення строку дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до залізничної накладної № 52394020 від 03.11.2019, відправником - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", на підставі договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016, укладеного між позивачем, як покупцем, та ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", як постачальником, здійснено поставку коксу доменного (вологий) залізничним транспортом, зокрема вагонами №№ 57923765, 56472343. Одержувачем є приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
Як зазначено позивачем, 05.11.2019 року на підставі попутного акту загальної форми №1-178 станції Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні №57923765 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена у накладній №52394020 від 03.11.2019, та складено комерційний акт, який свідчить про нестачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті № 485604/1355 від 05.11.2019 р. вказано, що за документом значиться: вантаж кокс доменний, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23 300 кг, нетто - 41 300 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 62 450 кг, тара з брусу - 23 300 кг, нетто - 39 150 кг, що менше документа на 2 150 кг.
При комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні вище рівня бортів на 300- 400мм. Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом потягу, над 2-4 люками є виїмка розміром 3200 мм х 600мм х 700мм у глиб вагону. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.
05.11.2019 року на підставі попутного акту загальної форми №1-178 станції Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні №56472343 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена у накладній №52394020 від 03.11.2019, та складено комерційний акт, який свідчить про нестачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті № 485604/1356 від 05.11.2019 р. вказано, що за документом значиться: вантаж кокс доменний, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 24 000 кг, нетто - 48 900 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 71 200 кг, тара з брусу - 24 000 кг, нетто - 47 200 кг, що менше документа на 1 700 кг.
При комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні вище рівня бортів на 300- 400мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом потягу, над 1-3 люками є виїмка розміром 3100 мм х 600мм х 400мм у глиб вагону. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем з урахуванням природної втрати (2%) становить 13 261,03 грн.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію рахунка-фактури №92945861 від 03.11.2019 року складеного ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", сертифікати якості на партію №28079 та платіжні доручення №4500033596 від 11.12.2019 року про оплату.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 13 261,03 грн.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 261,03 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням 3 850 кг при його перевезенні у вагонах №№ 57923765, 56472343 за залізничною накладною № 52394020 від 03.11.2019.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 статті 307 Господарського кодексу України.
Згідно із ч. 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як свідчать матеріали справи, складені комерційні акти № 485604/1355 та 485604/1356 від 05.11.2019 р. за своїми формами та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній № 52394020 від 03.11.2019, фактичній масі вантажу, який перевозився у вагонах №57923765, 56472343.
Відповідно до ч. 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Вартість 1 тонни у вагонах №57923765, 56472343 відповідно до рахунка-фактури №92945861 від 03.11.2019 року та сертифікати якості на партію №28079 становить 6 481,44 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем був кокс доменний (вологий), норма природних втрат застосовується у розмірі 2% від маси вантажу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд погоджується із ним.
Враховуюче вищезазначене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді нестачі у розмірі 13 261,03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того в позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати по сплаті професійної правничої допомогу у розмірі 2 339,71 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" долучено до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, який укладений з адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога", додаткові угоди №4 від 03.12.2018 року та №26 від 09.12.2019 (щодо внесення змін до п.10.1 договору, а саме: договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року), №130 від 06.04.2020 року щодо вартості послуг, акт №1 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди №130 від 06.04.2020 від 01.05.2020 року на суму 2 339,71 грн., розрахунок розміру винагороди від 01.05.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4916 на ім'я Щербакової Наталії Владиславівни та рішення №2 адвокатського об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога" від 07.03.2018 року щодо прийняття до складу учасників адвокатського об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога" адвокатів, зокрема: Щербакову Наталю Владиславівну .
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги п. 8 ст. 129 цього Кодексу, яким передбачено право учасника справи подати докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, суд вважає вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу передчасним.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки в розмірі 13 261 (тринадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 03 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий