проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"17" червня 2020 р. Справа № 5023/5622/12
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
при секретарі судового засідання: Семенові О.Є.
За участю представників сторін:
від апелянта (АТ "ВТБ Банк"): не з'явились;
від 3-ї особи ( ОСОБА_1 ): - Гордієнко А.Г. - ордер серія ДН №090366 від 26.02.2020;
ліквідатор: арбітражний керуючий Семенов Д.С. - свідоцтво №1783 від 06.12.2016;
від інших кредиторів: не з'явились;
від боржника: не з'явились;
Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О., (вх. №3779 Х/2),
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 (повний текст складено 22.11.2019) у справі №5023/5622/12 (суддя Усатий В.О.),
за заявою боржника Фізичної особи-підприємця Осіпова Миколи Вікторовича, м. Харків
про визнання банкрутом, -
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 відмовлено Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" у задоволенні заяви (вх. №11310 від 10.05.2019) про визнання недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019.
Не погодившись з постановленою ухвалою, до Східного апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ФОП Осіпова М.В., проведеного 22.01.2019.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду, обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає наступне:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність згоди заставного кредитора АТ "ВТБ Банк" на реалізацію майна банкрута, оскільки ані Банком, ані судом така згода у встановленому Законом порядку не надавалась; крім того, судом не досліджувався зміст та повноваження підписанта листа про надання згоди на реалізацію заставного майна ФОП Осіпова М.В. - представника Банку Мошенця Д.В., в той час як в довіреності №153 від 22.05.2018, виданій на його ім'я, відсутні повноваження надавати згоду на реалізацію заставного майна;
- судом залишено поза увагою, що початкова вартість майна боржника на першому аукціоні становила 742763,76 грн., а продаж майна банкрута здійснено всього лише за 16% від початкової вартості, що порушує принцип добросовісності, розумності та справедливості;
- крім того, оскільки судом встановлено, що за результатами аукціону від 22.01.2019 договір купівлі-продажу не укладений з тих підстав, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2019 №186/02-31, то наведене, на думку апелянта, свідчить про порушення порядку проведення аукціону, який встановлений Законом про банкрутство та підтверджує порушення майнових інтересів кредитора, який має право на задоволення своїх вимог за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника;
- при розгляді заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ФОП Осіпова М.В., проведеного 22.01.2019 та договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у даній справі переможця аукціону - ОСОБА_1, на права та обов'язки якого безпосередньо впливає рішення суду у даній справі, що є грубим порушенням принципів господарського судочинства.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 поновлено АТ "ВТБ Банк" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12; відкрито апеляційне провадження та встановлено учасникам справи строк до 03.01.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 20.01.2020 о 10:00 год.
10.01.2020 на адресу апеляційного суду від ліквідатора ФОП Осіпова М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому арбітражний керуючий Семенов Д.С. заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 без змін. Узагальнено ліквідатор мотивує свою позицію з посиланням на наступні обставини:
- ліквідатор при реалізації майна банкрута отримав згоду забезпеченого кредитора АТ "ВТБ Банк", а доводи Банку щодо відсутності повноважень у представника Мошенця Д.В. надавати таку згоду спростовуються змістом довіреності №153 від 22.05.2018;
- ліквідатор вжив всіх можливих заходів для відчуження майна за найвищою ціною, і продаж нерухомого майна відбувся з дотриманням вимог Закону про банкрутство; крім того, арбітражний керуючий вказує, що ним було повідомлено Банк про проведення перших торгів, повторних торгів, а також про проведення других повторних торгів, проте будь-яких заперечень чи зауважень щодо умов продажу заставного майна банкрута від АТ "ВТБ Банк" не надходило;
- розподіл грошових коштів від продажу майна банкрута здійснюється у відповідності до вимог Закону про банкрутство;
- на думку ліквідатора доводи Банку про незалучення ОСОБА_1 (переможця аукціону) Господарським судом Харківської області до участі у розгляді справи є помилковими та не впливають на вирішення спору, оскільки останній був обізнаний про розгляд даної справи під час розгляду Жовтневим районним судом м. Харкова цивільної справи №639/1228/19 про усунення перешкод у здійсненні права власності, одночасно ані вказаний переможець аукціону, ані Банк будь-яких заяв в порядку ст. 50 ГПК України у даній справі не заявляли.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020, у зв'язку із відпусткою судді Геза Т.Д. здійснено повторний розподіл судової справи №5023/5622/12 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у даній справі до 17.02.2020 о 14:15 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020, окрім іншого, залучено до участі у справі №5023/5622/12 в межах розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019, переможця аукціону ОСОБА_1; оголошено перерву у судовому засіданні у даній справі до 24.02.2020 о 15:00.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2020, у зв'язку із відпусткою судді Шутенко І.А. здійснено повторний розподіл судової справи №5023/5622/12 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
24.02.2020 на адресу апеляційного суду від Осіпова М.В. надійшли письмові пояснення по справі, в яких боржник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги АТ "ВТБ Банк", просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними результати аукціону з продажу майна ФОП Осіпова М.В., проведеного 22.01.2019. Боржник посилається на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, а свою позицію обґрунтовує наступними доводами:
- місцевим судом не було належним чином повідомлено його про час розгляду заяви про визнання недійсними результатів аукціону, а поштова кореспонденція ним не отримувалась, оскільки направлялась судом на іншу адресу;
- також боржник наголошує, що між ним та ліквідатором Семеновим Д.С. існує конфлікт інтересів, оскільки останній чинить перешкоди у відновленні платоспроможності боржника та протиправно ухиляється від дій, які будуть направлені на погашення заборгованості перед Банком;
- крім того, Осіпов М.В. доводить суду, що за наслідками проведення оспорюваного аукціону було реалізовано житлову квартиру, в якій зареєстровані двоє його малолітніх дітей; проте, в порушення вимог ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей" при вчиненні правочину щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти, ліквідатором Семеновим Д.С. не було отримано попередній дозвіл органу опіки та піклування, чим порушено права та інтереси дітей на житло.
24.02.2020 на адресу апеляційного суду від боржника Осіпова М.В. надійшли наступні клопотання:
1) про витребування у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (номер свідоцтва НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1 ), товарної біржі "Ресурс-Інформ", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. (номер свідоцтва 5734; адреса: вул. Бакуліна, 4-А, оф. 21, м. Харків, 61166) та у переможця аукціону ОСОБА_1 копії документів згідно переліку, який наведено в прохальній частині клопотання;
2) про відсторонення арбітражного керуючого Семенова Д.С. від виконання повноважень ліквідатора ФОП Осіпова М.В.;
3) про виклик у якості свідків у справі: приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, керівника товарної біржі "Ресурс-Інформ" ОСОБА_9 та переможця аукціону ОСОБА_1
В обґрунтування поданих клопотань боржник зазначив про наявність додаткових підстав для визнання недійними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019.
Дослідивши та проаналізувавши зміст вищезазначених клопотань та наданих документів, судом апеляційної інстанції вставнолено, що вони містять вимоги щодо розгляду доводів, доказів та вимог, які не досліджувались та не розглядались судом першої інстанції.
Колегія суддів зазначає про те, що згідно ч.ч. 3 та 5 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.59, т.7) і (а.с.85, т.7), якими підтверджується факт отримання Осіповим М.В. ухвал суду першої інстанції про призначення справи до розгляду. Крім того, боржник не був обмежений в праві висловити свою позицію та подавати докази, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, про що свідчить наявна в матеріалах справи його заява від 27.06.2019 з письмовими поясненнями і викладеними доводами по суті спору, а також додані до неї документи.
Тому, подані до суду апеляційної інстанції клопотання стосуються нових доказів, котрі представник боржника просить витребувати для підтвердження обставин, які фактично існували як на час постановлення оскаржуваної ухвали, так і на час звернення до апеляційного господарського суду з даною апеляційною скаргою, та не були предметом розгляду місцевим господарським судом, а заявником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вимога Осіпова М.В. про відсторонення арбітражного керуючого Семенова Д.С. від виконання повноважень ліквідатора ФОП Осіпова М.В. не була предметом розгляду суду першої інстанції, відтак підстави для розгляду нових вимог у суду апеляційної інстанції відсутні.
За таких обставин, з урахуванням приписів ч.ч. 3 та 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду клопотань боржника про витребування доказів, виклик свідків та відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора банкрута.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у даній справі до 04.03.2020 о 15:00 год.
03.03.2020 на адресу апеляційного суду від АТ "ВТБ Банк" надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020.
03.03.2020 на адресу апеляційного суду від Осіпова М.В. надійшло клопотання про врахування при розгляді справи викладених в ньому пояснень та про долучення до матеріалів справи документів. У вказаному клопотанні заявник виклав додаткові пояснення та надав докази на їх підтвердження, також зазначив про відсутність у його малолітніх дітей іншого жила, крім того, що було реалізовано на спірному аукціоні. Також зазначив про відсутність дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти.
04.03.2020 на адресу апеляційного суду від ліквідатора ФОП Осіпова М.В. надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які, на його думку, спростовують доводи апеляційної скарги АТ "ВТБ Банк".
04.03.2020 на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому залучений судом переможець оспорюваного аукціону заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 без змін. Відзив мотивовано посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду, з приводу доводів апеляційної скарги позиція ОСОБА_1 ґрунтується на наступному:
- переможцем прилюдних торгів дотримано умови та порядок участі в аукціоні, який відбувся 22.01.2019, зокрема, надано весь перелік необхідних документів, сплачено гарантійний внесок та перераховано кошти за придбане майно на рахунок організатора аукціону;
- через наявність зареєстрованих в квартирі малолітніх дітей боржника переможець аукціону був позбавлений можливості належним чином посвідчити право власності, оскільки 15.02.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована відсутністю дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти; наведені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном;
- ОСОБА_1 . зазначає, що виходячи із вимог ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей" ліквідатор Семенов Д.С. не мав повноважень та обов'язку отримувати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна банкрута, оскільки такий дозвіл надається при укладенні угоди за вимогою батьків або осіб, які їх замінюють; при цьому, сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним;
- крім того, ліквідатором ФОП Осіпова М.В. дотримано порядок підготовки та проведення аукціону, в тому числі належним чином повідомлено заставного кредитора АТ "ВТБ Банк" та отримано від нього згоду на продаж нерухомого майна, а на зниження вартості продажу нерухомого майна вплинула виключно відсутність пропозицій потенційних покупців укласти договір за початковою ціною, що стало підставою для проведення повторних та других повторних торгів, на яких ціна знижувалась відповідно до вимог ст.ст. 65 - 66 Закону про банкрутство;
- переможець аукціону ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд заяви Банку про визнання недійсними результатів аукціону, але не вбачав за необхідне вступати у справу в якості третьої особи, оскільки був впевнений, що його участь в аукціоні та в цілому аукціон був проведений у відповідності до норм діючого законодавства, що спростовує доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом його прав та інтересів тим, що його не залучили до участі у справі.
04.03.2020 на адресу апеляційного суду від ліквідатора ФОП Осіпова М.В. надійшли письмові пояснення, за змістом яких арбітражний керуючий Семенов Д.С. повідомив суду інформацію на виконання вимог ухвали від 24.02.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020, окрім іншого, залучено до участі у справі №5023/5622/12, в межах розгляду заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019, орган опіки та піклування - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради; оголошено перерву в судовому засіданні у даній справі до 18.03.2020 о 14:15 год.
10.03.2020 на адресу апеляційного суду від АТ "ВТБ Банк" надійшли письмові пояснення, в яких апелянт додатково зазначив, що перелік повноважень в довіреності Банку №153 від 22.05.2018, виданої на ім'я представника Мошенця Д.В., не передбачає можливості надавати згоду на реалізацію заставного майна.
18.03.2020 на адресу апеляційного суду від ліквідатора ФОП Осіпова М.В. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: листа кредитора ОСОБА_3 , в якому повідомлено арбітражного керуючого Семенова Д.С. про те, що ОСОБА_3 18.01.2013 на відкритих торгах у формі аукціону придбав квартиру АДРЕСА_4 у процедурі банкрутства, що раніше належала Осіпову М.В . Також зазначено, що з часу державної реєстрації права власності на це житло з 2013 року ОСОБА_3 фактично проживав у даній квартирі та не був жодним чином обмежений з боку колишніх власників та інших осіб у користування цим майном, доки в судовому порядку у 2018 році було скасовано результати аукціону та позбавлено останнього права власності на зазначену квартиру.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги АТ "ВТБ Банк" на невизначений час у зв'язку з введенням на території України карантинних заходів відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Постанови КМУ від 16.03.2020 №215 та роз'яснень Ради суддів України в листі від 16.03.2020 № 9рс-186/20.
09.04.2020 на адресу апеляційного суду від Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких залучений судом орган опіки та піклування зазначив про неможливість надання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу у зв'язку з відсутністю повного переліку документів, які стосуються справи, а також надав Висновок №335 від 07.05.2019 про недоцільність зняття з реєстрації неповнолітніх ОСОБА_4 (2011 р.н.) та ОСОБА_5 (2010 р.н.) за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2020 призначено дану справу до розгляду на 17.06.2020 о 16:30 год.
17.06.2020 на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які стосуються обставин підготовки та проведення аукціону з продажу майна банкрута від 22.01.2019.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, яке проводилось 17.06.2020, присутні представник переможця аукціону ОСОБА_1 та ліквідатор ФОП Осіпова М.В. - арбітражний керуючий Семенов Д.С. заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили суд залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 без змін.
Уповноважені представники апелянта (АТ "ВТБ Банк"), інших кредиторів та боржника у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 17.06.2020 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників вказаних учасників справи, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзивів з письмовими поясненнями, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представникв сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
У грудні 2012 ФОП Осіпов М.В. звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2012 порушено провадження у справі №5023/5622/12 про банкрутство ФОП Осіпова М.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Харківської області від 12.12.2012 боржника - ФОП Осіпова М.В. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бєляєву О.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2014 скаргу ПАТ "ВТБ Банк" на дії ліквідатора задоволено, усунено арбітражного керуючого Бєляєву О.В. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Осіпова М.В., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Капустіна В.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2014 задоволено заяву ліквідатора про дострокове припинення його обов'язків, припинено виконання арбітражним керуючим Капустіним В.В. обов'язків ліквідатора ФОП Осіпова М.В., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бондаренко В.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2015 задоволено заяву ліквідатора Бондаренко В.А., припинено його повноваження ліквідатора ФОП Осіпова М.В., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Губарєва Ю.М.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2017 усунено арбітражного керуючого Губарєва Ю.М. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором ФОП Осіпова М.В. арбітражного керуючого Семенова Д.С.
10.05.2019 до господарського суду першої інстанції від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" надійшла заява (вх. №11310 від 10.05.2019) про визнання недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019.
Заявлені вимоги АТ "ВТБ Банк" обґрунтовує порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, посилається на наступне:
- ліквідатором не було вжито всіх заходів для продажу майна за найвищою ціною, що стало наслідком продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , яка є предметом іпотеки за Договором № 15.40-34/08-Д101 від 07.05.2008, укладеного між АТ "ВТБ Банк" та Осіповим М.В. , лише за 16% його початкової вартості, що порушує принцип добросовісності, розумності та справедливості;
- продаж заставного майна проведено ліквідатором без отримання згоди заставного кредитора, необхідної в тому числі й для проведення повторних торгів, що є безумовною підставою для скасування аукціону;
- заставним кредитором АТ "ВТБ Банк" фактично не було отримано коштів від реалізації заставного майна, що свідчить про порушення прав та майнових інтересів кредитора.
27.06.2019 до господарського суду першої інстанції надійшла заява боржника Осіпова М.В. , в якій останній зазначив, що підтримує заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" в повному обсязі та просить її задовольнити. В обґрунтування своїх вимог боржником зазначено наступне:
- Осіповим М.В. було частково погашено заборгованість перед Банком, а наданий АТ "ВТБ Банк" розрахунок розміру його заборгованості є необґрунтованим;
- спірне майно було реалізовано за заниженою вартістю;
- боржник також вказує на те, що аукціон було проведено з порушенням норм п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини та вимог ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей", оскільки при вчиненні правочину щодо нерухомого майна, право користування яким мають двоє його малолітніх дітей, ліквідатором Семеновим Д.С. не було отримано попередній дозвіл органу опіки та піклування, чим порушено права та інтереси дітей на житло.
- спірне нерухоме майно реалізовано з порушенням вимог абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - без згоди кредитора, вимоги якого воно забезпечує, оскільки до листа-згоди Банку на проведення аукціону №25/07/18-2 від 25.07.2018 не надано довіреності на представника, який підписав зазначений лист.
Судом першої інстанції, по суті ухваленого ним рішення, прийнято заяву Осіпова М.В. до спільного розгляду із заявою АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019, та надано відповідну оцінку доводам та вимогам боржника.
Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської області 19.11.2019 постановлено оскаржувану ухвалу, якою відмовлено Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" у задоволенні заяви про визнання недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019.
Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з наступного:
- суд першої інстанції встановив, що протягом проведення аукціону 22.01.2019 не було бажаючих укласти договір на запропоновану суму, тому ліцитатор знижував вартість майна на кожен крок аукціону до моменту виявлення одним з учасників бажання укласти договір; суд першої інстанції виходив з того, що організатором торгів було дотримано процедуру продажу нерухомого майна банкрута та реалізовано його за найвищою ціною, запропонованою учасником аукціону, що відповідає вимогам Закону про банкрутство;
- місцевим судом з'ясовано, що ліквідатор Семенов Д.С. звернувся до АТ "ВТБ Банк" із заявою №02-01/55 про надання згоди на продаж майна банкрута ФОП Осіпова М.В., а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ; при цьому, Банк надав свою згоду на реалізацію вищевказаного заставного майна в порядку визначеному Законом, яка була викладена в листі №25/07/18-2 від 25.07.2018; вказана згода підписана представником АТ "ВТБ Банку" Мошенцем Д.В., який діяв на підставі довіреності №153 від 22.05.2018, а повноваження зазначеної особи на підписання відповідної згоди в процесі розгляду справи Банком не заперечувались;
- крім того, суд відхилив доводи Осіпова М.В. про проведення торгів без отримання дозволу органу опіки та піклування, оскільки за його висновком положення п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини та ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" регулюють відносини з отримання відповідного дозволу батьками дитини, опікунами або піклувальниками, що виключає обґрунтованість її застосування до виконання ліквідатором своїх повноважень;
- також суд відзначив про відсутність порушення прав малолітніх дітей, з огляду на те, що за результатами аукціону від 22.01.2019 договір купівлі-продажу на момент вирішення даного спору ще не укладений, оскільки приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2019 №186/02-31.
Заслухавши суддю-доповідача та присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).
21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) від 18.10.2018 № 2597-VIII.
У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, аукціон з продажу майна ФОП Осіпова М.В. - трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , результати якого оскаржені в межах цієї справи, проведений Товарною біржею "Ресурс-Інформ" - 22.01.2019.
Таким чином, оцінка дій з підготовки, проведення та оформлення результатів проведення такого аукціону має досліджуватися з урахуванням приписів Закону про банкрутство, в редакції Закону чинній на момент вчинення відповідних дій з підготовки та проведення оскарженого аукціону.
Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд оцінює в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові №6-370цс16 від 29.06.2016).
Приписами ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство встановлено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною.
До предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (ст. 43 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (ст. 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (ст.ст. 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (ст. 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (ст. 63 Закону); порядку проведення аукціону (ст. 64 - 68 Закону).
Виходячи з положень наведеної норми, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів).
При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону, або інших зацікавлених осіб.
Звертаючись до суду першої інстанції, АТ "ВТБ Банк" у своїй заяві про визнання недійнсими результатів аукціону посилалось на те, що початкова вартість майна на першому аукціоні становила 742763,76 грн., проте продаж нерухомого майна банкрута відбувся за 118842,21 грн., тобто за 16% вартості, що порушує права Банку як забезпеченого кредитора в частині реалізації майна за найвищою ціною і такі дії ліквідатора не відповідають принципу добросовісності, розумності та справедливості.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи в їх сукупності, вважає такі доводи безпідставним, виходячи з наступного.
Питання щодо визначення початкової вартості продажу майна, а також стосовно можливості зниження початкової вартості майна, що продається на аукціоні врегульовані ст.ст. 65, 66 Закону про банкрутство.
Так, згідно зі ст. 65 Закону про банкрутство у разі, якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону. До участі у повторному аукціоні не допускаються переможці попередніх торгів, що не сплатили в установлений строк вартості лота за договором, відмовилися від укладення договору купівлі-продажу чи від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.
Зі змісту ст. 66 Закону про банкрутство, якою визначено особливості проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, слідує, що повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості.
З наведеного вбачається, що початковою вартістю продажу майна на повторному аукціоні є вартість, зменшена на 20 відсотків, відносно початкової вартості відповідно попереднього аукціону, якщо інше не встановлено договором, з можливістю її зниження до 50 відсотків від вказаної в оголошенні про проведення аукціону початкової вартості. При цьому Законом про банкрутство не встановлено обов'язку ліквідатора погоджувати із заставним кредитором початкову вартість продажу заставного майна на повторному аукціоні.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що початкова вартість нерухомого майна на першому аукціоні становила 742763,76 грн. та враховуючи те, що перші торги не відбулися, вартість цього майна на повторних торгах була зменшена на 20% від початкової вартості та складала 594211,00 грн., що відповідає вимогам ст. 65 Закону про банкрутство
Також з'ясовано, що повторні торги не відбулися, оскільки не було бажаючих укласти договір із відповідною ціною та не було виявлено переможця.
В подальшому, враховуючи можливість зниження ціни, вартість майна на другому повторному аукціоні складала 475368,80 грн.
Як вбачається з протоколу №1 проведення відкритих торгів у формі аукціону від 22.01.2019, під час проведення аукціону не було бажаючих учасників укласти договір на запропоновану суму, тому ліцитатор знижував вартість майна на кожен крок аукціону до моменту виявлення одним з учасників бажання укласти договір.
Отже, організатором було дотримано процедуру продажу нерухомого майна банкрута щодо реалізації його за найвищою ціною, запропонованою учасником аукціону.
Як свідчить зміст означеного протоколу №1 проведення других повторних відкритих торгів у формі аукціону від 22.01.2019, переможцем проведених торгів став ОСОБА_1 . Заставне майно було реалізовано за ціною 118842,21 грн., тобто з урахуванням меж зниження початкової вартості, встановлених ст. 66 Закону про банкрутство.
Також суд враховує, що метою аукціону, як способу реалізації, передусім є відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення.
Слід зазначити, що зміст заяви Банку про визнання недійсними результатів аукціону від 22.01.2019 не містить будь-яких аргументів про порушення організатором аукціону порядку оприлюднення оголошення про проведення відкритих торгів, що свідчить про відкритість та прозорість доступу до участі в аукціоні всіх бажаючих потенційних покупців.
При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор банкрута не має жодного впливу.
Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 905/3594/15, від 12.06.2018 у справі № 905/1084/16, від 04.06.2019 у справі № 18/1355/12.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що організатором аукціону було забезпечено відчуження майна згідно з вимогами Закону.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що кредитори не мають повноважень визначати порядок та вартість продажу майна банкрута, оскільки ці питання врегульовані Законом про банкрутство.
Встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута суперечать положенням ст. 42 Закону про банкрутство.
Ні ст. 42 зазначеного Закону, ні норми Закону, що регулюють продаж майна, порядок проведення аукціонів не вимагають отримання згоди заставного кредитора перед кожним з аукціонів та на кожну окрему дію спрямовану на реалізацію майна боржника. Тобто, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені Законом про банкрутство.
Встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута (надання дозволу на продаж предметів забезпечення за конкретною початковою вартістю, визначення граничних сум щодо зниження вартості тощо) суперечить положенням Закону про банкрутство, зокрема викладеним в абз. 2 ч. 4 ст. 42 названого Закону, у якому встановлено, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, в будь-якому разі здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом. Іншого порядку продажу майна, в тому числі і заставного, у ліквідаційній процедурі, ніж встановленого Законом про банкрутство, не передбачено.
Наведеним спростовуються посилання Банку та боржника як на підставу для визнання недійсним аукціону, про те, що заставним кредитором не було погоджено проведення повторних та других повторних торгів.
Судом досліджено та з'ясовано, що АТ "ВТБ Банк" до своєї заяви про визнання недійними результатів аукціону не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, що вартість нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , є більшою, аніж ціна запропонована переможцем аукціону.
В матеріалах справи відсутні будь-які експертні висновки, які б свідчили про іншу (більшу) вартість майна, або інші незалежні звіти про оцінку такого майна, виконані саме на замовлення Банку, як заінтересованого у реалізації майна за найвищою ціною учасника справи.
Посилаючись на низьку вартість проданої квартири, забезпечений кредитор не надав до суду жодних доказів, що це майно або рівноцінне (подібне) може становити іншу вартість, за яку можливо було продати таку нерухомість.
Доводи апелянта про неотримання ним грошових котів за реалізацію заставного майна, що, на його думку, свідчить про порушення порядку проведення аукціону, який встановлений Законом про банкрутство та підтверджує порушення майнових інтересів кредитора, котрий має право на задоволення своїх вимог за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, як підстава для визнання результатів аукціону недійсними, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки дані обставини можуть свідчити лише про виконання чи не виконання умов договору-купівлі продажу та можуть бути підставами для його розірвання, в той час як порядок організації, проведення та оформлення кінцевих результатів аукціону визначений безпосередньо Законом про банкрутство, який не передбачає таких підстав для визнання аукціону недійсними.
Матеріалами справи підтверджується, що на даний момент за результатами проведного 22.01.2019 аукціону з продажу майна банкрута договір купівлі-продажу не укладений з тих підстав, що приватним нотаріусом ХНМО Малаховою Г.І. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2019 №186/02-31, тому на даний час вказане нерухоме майно фактично ще не реалізовано і права Банку не можна вважати порушеними саме з цих підстав.
В апеляційній скарзі АТ "ВТБ Банку" також не погоджується з висновком місцевого суду про дотримання ліквідатором вимог Закону в частині узгодження із заставним кредитором продажу майна боржника, що є предметом забезпечення, та зазначає, що в Довіреності №153 від 22.05.2018, виданій на ім'я Мошенця Д.В., відсутні повноваження надавати згоду на реалізацію заставного майна.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції інстанцій про відсутність порушень ліквідатором вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
При розгляді справи господарським судом першої інстанції встановлено, що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство ліквідатор Семенов Д.С. звернувся до АТ "ВТБ Банк" із заявою №02-01/55 про надання згоди на продаж майна банкрута ФОП Осіпова М.В., а саме нерухомого майна: трикімнатної квартири житловою площею 40 кв.м., загальною площею 67,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
З матеріалів справи вбачається, що АТ "ВТБ Банк" надало свою згоду на реалізацію вищевказаного заставного майна в порядку визначеному Законом, яка викладена в листі №25/07/18-2 від 25.07.2018. Дана згода підписана представником АТ "ВТБ Банк" Мошенцем Д.В., який діяв на підставі довіреності №153 від 22.05.2018.
В матеріалах справи міститься відзив ліквідатора ФОП Осіпова М.В. - арбітражного керуючого Семенова Д.С. (вих. 02-01/75 від 14.08.2019) до якого додано копію довіреності №153 від 22.05.2018 на представника АТ "ВТБ Банк" Мошенця Д.В.
Як вбачається із змісту вказаної довіреності, в п. 3 міститься умова, що представник Мошенець Д.В. має право від імені Банку: підписувати та заявляти вимоги Банку, як кредитора до будь-яких юридичних осіб, що припиняються (в т.ч. ліквідуються), брати участь у зборах кредиторів та комітетах кредиторів, з правом вирішального голосу, робити від імені Банку заяви, подавати заперечення та клопотання, в тому числі щодо кандидатури арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та інших посадових осіб, користуватись іншими правами, наданими юридичній особі згідно положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", представляти інтереси Банку у відносинах з ліквідатором, ліквідаційною комісією, тощо.
Таким чином, наведеною умовою Довіреності №153 від 22.05.2018, виданою АТ "ВТБ Банк", спростовуються доводи апеляційної скарги щодо відсутності у вказаного представника повноважень надавати згоду на реалізацію заставного майна, оскільки відповідно до обсягу повноважень представника Мошенця Д.В. , останній міг користуватись всіма правами, наданими юридичній особі згідно положень Закону про банкрутство, в тому числі представляти інтереси Банку у відносинах з ліквідатором, що свідчить про наявність підстав надавати згоду на продаж заставного майна.
Разом з тим, з досліджених матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, Банк не оскаржував повноваження зазначеної особи на підписання згоди на реалізацію заставного майна та не зазначав про відсутність у представника Мошенеця Д.В. відповідних повноважень, відповідні доводи наведені лише в апеляційній скарзі.
Крім того, 04.09.2018 арбітражний керуючий Семенов Д.С. звертався листом №02-01/57 від 04.09.2018 до Банку та до ФОП Осіпова М.В. із проханням повідомити ліквідатора чи не заперечують вони щодо можливості здійснити процедуру продажу майна банкрута через депозитний рахунок нотаріуса ОСОБА_8
Як слідує із відзиву ліквідатора (вх.№14461 від 12.06.2019) будь-яких заперечень чи зауважень щодо умов продажу заставного майна від АТ "ВТБ Банк" не надходило.
В свою чергу, АТ "ВТБ Банк" звертався до Товарної біржі "Ресурс-Інформ", до ліквідатора ФОП Осіпова М.В. - арбітражного керуючого Семенова Д.С. та до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 із листом від 08.02.2019, підписаним головним юрисконсультом Відділу супроводження корпоративних кредитів Департаменту по роботі з проблемними активами АТ "ВТБ Банку" Мошенцем Д.В., в якому просив здійснити перерахунок грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута ФОП Осіпова М.В. на аукціоні від 22.01.2019 у безготівковій формі на банківські реквізити АТ "ВТБ Банк".
За таких обставин, оскільки наведеними обставинами підтверджується наявність у представника банку Мошенця Д.В. надавати згоду на продаж засавного майна, докази про що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дотримання ліквідатором вимог Закону про банкрутство в частині узгодження із заставним кредитором продажу майна боржника, що є предметом забезпечення.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведене вище, колегія суддів вважає, що АТ "ВТБ Банк" у своїй заяві не наведено обставин із якими Закон про банкрутство пов'язує визнання результатів оспорюваного аукціону з продажу майна банкрута недійсними під час підготовки та проведення аукціону, тому підстави для задоволення заяви про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 22.01.2019, саме з наведених Банком мотивів - відсутні.
Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції боржник Осіпов М.В. приєднався до доводів та вимог Банку про визнання недійсними результатів аукціону, а також додатково наголошував, що в спірному нерухомому майні зареєстровані та проживають двоє його малолітніх дітей, які не мають іншого житла.
Боржник вказав, що ліквідатором при організації проведення аукціону не було отримано дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти, що, на думку Осіпова М.В., свідчить про порушення вимог п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини та ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей", а також про порушення прав та інтересів його дітей на житло.
Господарський суд першої інстанції відхилив доводи боржника про порушення прав дітей, виходячи наступних мотивів:
По-перше, ліквідатор при організації проведення аукціону, предметом якого є реалізація нерухомого майна, в якому зареєстровані малолітні діти, не зобов'язаний отримувати попередній дозвіл органу опіки та піклування, оскільки відповідно до вимог чинного законодавством така вимога ставиться лише для вчинення правочинів батьками дитини, опікунами або піклувальниками;
По-друге, судом вставнолено, що за результатами аукціону від 22.01.2019 договір купівлі-продажу не укладений, оскільки приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2019 №186/02-31, а саме щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , з тих підстав, що у житловому приміщенні зареєстровані малолітні особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на викладене, судом не було встановлено наявності порушеного права дитини у зв'язку з укладенням оспорюваного правочину
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з наведеним висновком місцевого суду та вважає його помилковим з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 203 ЦК України визначено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Передбачене ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" (положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке мають діти, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання такого договору недійсним є порушення майнових прав дітей унаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на його укладення.
Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2940цс15).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Тлумачення ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх. Вказаний висновок узгоджується із висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладеним у постановах від 06.05.2019 у справі у справі №639/5828/15-ц, від 06.11.2019 у справі №346/432/16-ц, від 29.012020 у справі №750/7741/17-ц.
Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі №904/6495/13 викладено наступну правову позицію: у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником.
За висновком Суду, вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов'язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство.
Як свідчать досліджені матеріали справи, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції ліквідатор ФОП Осіпова М.В. надавав відзив на заяву боржника, за змістом яких арбітражний керуючий Семенов Д.С. не заперечував обставин, щодо обізнаності про наявність зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_4 , малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які являються дітьми боржника Осіпова М.В. , але вважає, що він не зобов'язаний отримувати попередній дозвіл органу опіки та піклування під час організації проведення аукціону з реалізації спірного нерухомого майна.
Проте, колегія суддів, з урахуванням вищанаведених приписів законодавства та правових висновків Верховного Суду вважає, що з моменту введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора саме до нього переходять права на вчинення правочинів стосовно нерухомого майна боржника.
Відтак враховуючи, що дана справа справа про банкрутство порушена відносно суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, тому саме на ліквідатора Законом про банкрутство покладено обов'язок здійснювати контроль за законністю та дії, спрямовані на правомірне вибуття майна із володіння боржника через укладення договорів, в тому числі не допускати звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дітей.
Тобто, іншими словами, вибуття майна від власників в процедурі банкрутства відбувається в силу прямої вказівки Закону, за змістом якої в процедурі банкрутства фізичної особи - підприємця ліквідатор виражає волю саме одного з батьків (боржника) як розумного власника, дії якого спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації задля задоволення вимог кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 177 Сімейного кодесу України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Отже, згідно зазначених вище вимог законодавства, реалізація нерухомого майна, у якому зареєстровані діти, в тому числі ліквідатором в межах провадження у справі про банкрутство, можлива лише за наявності відповідного дозволу органу опіки та піклування або рішення суду, а також за наслідком дослідження обставин та встановлення відсутності порушених прав та інтересів дітей на житло.
З наведених підстав суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ліквідатора Семенова Д.С. про відсутність у нього визначених Законів підстав для отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування при реалізації на аукціоні нерухомого майна, право користування яким мають діти.
Крім тього, наведені доводи, окрім вказаного вище висновку суду апеляційної інстанції, також спростовуються іншими нормативними положеннями, які регулюють примусовий продаж майна. Зокрема, згідно з п. 28 розділу VІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а у разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу.
Тобто, будь-яка примусова реалізація майна в силу вимог Закону (для прикладу в межах виконавчого провадження), здійснюється з дозволу органів опіки та піклування, що, в свою, чергу буде сприяти контролю за дотриманням і охороною прав та інтересів дітей на житло.
Представник боржника ФОП Осіпова Н.В. під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також у даному апеляційному проваджені письмово та усно посилалась на обставини, що спірний аукціон з продажу квартири боржника є недійсним з тих підстав, що в квартирі зареєстровані та в ній проживають дві малолітні дитини, у зв'язку з чим примусова продаж квартири потребує дозволу органів опіки та піклування та суперечить Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", та порушує п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захисту прав дитини затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 №866.
Матеріалами справи підтверджується, що Осіпов М.В. (боржник) є власником квартири АДРЕСА_4 та зареєстрований в ній з двома малолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, як господарський суд першої інстанції, так і ліквідатор ФОП Осіпова М.В. - арбітражний керуючий Семенов Д.С. на час розгляду справи в суді першої інстанції об'єктивно були обізнаними про наявність в квартирі, яка підлягала реалізації на спірному аукціону від 22.01.2019, зареєстрованих малолітніх дітей боржника: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте ані судом під час розгляду справи, ані ліквідатором при організації проведення відкритих торгів не досліджувались обставини, чи порушуються права малолітніх дітей проведенням оспорюваного аукціону від 22.01.2019 з продажу квартири АДРЕСА_4 .
Господарський суд першої інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.06.2019 у справі №369/230/17, відповідно до яких сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним, не звернув уваги на інші висновки в цьому судовому рішені, а саме, що визначальним є встановлення наявності порушеного права дитини у зв'язку з укладенням оспорюваного правочину.
Саме тому, оскільки предметом даного спору є визнання недійсним продажу на аукціоні жилого приміщення, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , в якій зареєстровані малолітні діти, а Департамент служб у справах дітей є державним органом опіки та піклування при розгляді в судах справ, пов'язаних із захистом житлових, майнових та особистих немайнових прав дітей, здійснює представництво інтересів дітей, є їх законним представником, з метою перевірки наявності або відсутності порушених прав дітей ухвалою Східного апеляційного господарського суду 04.03.2020 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні боржника - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.
Листом б/н від 03.04.2020 Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав Висновок №335 від 07.05.2019, який подавався Департаментом в межах цивільної справи №639/1228/19 за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності (зняття з реєстрації), в якому зазначено про недоцільність зняття з реєстрації малолітніх ОСОБА_4 (2011 р.н.) та ОСОБА_5 (2010 р.н.) за адресою: АДРЕСА_4 ,
У вказаному висновку Департамент також наголосив, що позбавлення права користування на житлове приміщення та зняття з реєстрації у вказаній квартирі не відповідає інтересам малолітніх ОСОБА_4 , 2011 р.н., та ОСОБА_5 , 2010 р.н., тому Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, заперечує проти реалізації вищезазначеного майна.
Мотивом для прийняття такого рішення стала відсутність будь-якої інформації про наявність у малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 іншого житла, яке б належало їм на праві власності або на праві користування. Також уповноваженим органом зауважено, що право дітей на житло є основним з прав, адже без мінімальної забезпеченості житлом і майном нормальне існування дітей буде просто не можливе.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що за результатами аукціону від 22.01.2019 договір купівлі-продажу на момент даного спору не укладений, оскільки приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2019 № 186/02-31, а саме щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , з тих підстав, що у житловому приміщенні зареєстровані малолітні особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, постановою приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2019 №186/02-31 додатково підтверджуються обставини неможливості посвідчення договору без врахування прав та інтересів малолітніх дітей, в тому числі шляхом отримання дозволу органу опіки та піклування на вчинення такого правочину.
Судом апеляційної інстанції для вставнолення наявності або відсутності порушених прав дітей на житло також перевірено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з яких встановлено, що батьки малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: Осіпов М.В. (боржник) та матір двох малолітніх дітей ОСОБА_7 не мають у власності будь-якого іншого житла, окрім квартири АДРЕСА_4 .
Отже, обставини справи свідчать про те, що відсутність іншого житла у батьків для проживання малолітніх дітей на момент продажу вказаної квартири на аукціоні порушує і звужує права таких дітей та є підставою для звернення за попереднім дозволом до органу опіки та піклування.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що продаж квартири на спірному аукціоні, правом користування якою мають двоє малолітніх дітей, не свідчить про обмеження їхніх прав та законних інтересів, а також судом під час вирішення даного спору залишено поза увагою наявність заборони і обмеження на продаж квартири з прилюдних торгів без отримання дозволу органу опіки та піклування.
Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Судом першої інстанції, маючи інформацію про наявність зареєстрованих в квартирі двох малолітніх дітей, не було залучено державний орган опіки та піклування при розгляді в судах справ, пов'язаних із захистом житлових прав дітей, та не надано оцінку позиції Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який заперечує щодо зняття з реєстрації, з посиланням на порушення житлових прав та інтересів малолітніх дітей.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13.05.2008 у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства" (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50). Втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у п. 2 ст. 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві" (див. рішення від 18.12.2008 у справі "Савіни проти України" (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47) (справа "Кривіцька та Кривіцький проти України", заява № 30856/03, п.п. 41, 42, рішення від 02.12.2010).
Отже право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Основним Законом України, вказаним міжнародним договором, а тому позбавлення цього права, в тому числі шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, можливо лише на підставі закону, має мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності втручання.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Стаття 29 ЦК України не пов'язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.
Підстава, на якій місце проживання малолітніх дітей боржника Осіпова М.В. реєструвалося в спірній квартирі без згоди іпотекодержателя, за умови попередньо укладеного договору Іпотеки, у судовому порядку Банком не оспорювалось, тому вважається, що вони (діти) за фактом народження набули право користування цим житлом на законних підставах.
Оскільки малолітні діти не можуть самостійно обирати місце свого проживання, тому факт відсутності у їх батьків іншого житла, окрім квартири, яка реалізовувалась на спірному аукціоні 22.01.2019, є безумовною підставою для позбавлення дітей права користування цим житлом та порушує права та інтереси дітей, що є недопустимим.
У цьому контексті колегія суддів враховує ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, згідно якої, найкращі інтереси дитини мають бути пріоритетом при прийнятті публічними органами будь-яких заходів відносно дітей (постанова Європейського Суду з прав людини "Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії" (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), скарга №41615/07, §135, ECHR2010).
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено також у п. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Разом з тим, вказаним Закон України "Про охорону дитинства" визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
З аналізу зазначених норм та з урахування практики Європейського суду з прав людини, слід дійти висновку, що в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.
За встановлених обставин даної справи судом з'ясовано, що боржником Осіповим М.В. зареєстровано малолітніх дітей в квартирі без згоди іпотекодержателя АТ "ВТБ Банк", а ліквідатором Семеновим Д.С. при організації проведення аукціону не отримувався попередній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину. Разом з тим, наслідки зазначених дій не можуть порівнюватись з тим індивідуальним та надмірним особистим тягарем, якого можуть понести малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такі наслідки призведуть до фактичного виселення із житла, право користування на яке офіційно зареєстровано за останніми, без будь-якого визначення та надання іншого місця проживання.
Фактично малолітніх дітей може бути позбавлено права на житло, що об'єктивно є неспіврозмірним наслідкам задоволення вимог Банку реалізацією такого майна в процедурі банкрутства, а також обставинам придбання переможцем аукціону ОСОБА_1 квартири, в якій зареєстровані діти боржника, без визначення і надання останнім іншого житла.
Встановивши, що батько (боржник) та матір малолітніх дітей на час розгляду справи судом не мають будь-якого іншого житла у власності, судове рішення, яке фактично буде підставою для позбавлення права на житло буде суперечити інтересам малолітніх дітей, спричинить їм шкоди, буде впливати на розвиток в середовищі, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, що буде суперечити стратегічному загальнонаціональному пріоритету закріпленому в Законі України "Про охорону дитинства".
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із висновком місцевого суду про відсутність порушених прав дітей у зв'язку з проведенням оскаржуваного аукціону від 22.01.2019 з тих мотивів, що на момент розгляду даного спору договір купівлі-продажу не укладений.
З матеріалів справи вбачається, що переможець торгів ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до відповідачів: Осіпова М.В. , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, арбітражного керуючого Семенова Д.С., АТ "ВТБ Банк" про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття відповідачів з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .
Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.06.2019 було задоволено клопотання представника третьої особи АТ "ВТБ Банк" про зупинення провадження у справі, провадження у цивільній справі №639/1228/19 зупинено до набрання законної сили рішенням за заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019.
При цьому, зупиняючи провадження у цивільній справі №639/1228/19 суд дійшов висновку, що визнання результатів аукціону недійсними в рамках справи №5023/5622/12 може вплинути на визначення підстав позову у цивільній справі про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття відповідачів з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .
Отже, колегія суддів зазначає, що рішення у вказаній цивільній справі про зняття з реєстрації, в тому числі малолітніх дітей, опосередковано залежить від результату розгляду даного спору про визнання недійним аукціону від 22.01.2019, проведеного в межах провадження у справі №5023/5622/12 про банкрутство ФОП Осіпова М.В., оскільки встановлення обставин відсутності порушених прав дітей з підстав відсутності укладеного договіру купівлі-продажу може призвести до ухвалення районним судом рішення про зняття їх з реєстрації та, в подальшому, для нотаріального посвчічення такого правочину та позбавлення малолітніх дітей боржника права на житло.
За таких осбтавин, враховуючи відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на проведення прилюдних торгів (аукціону) стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, а також оскільки продаж спірного майна на аукціоні від 22.01.2019 порушує права та інтереси малолітніх дітей боржника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та мешкають в квартирі АДРЕСА_4 , тому зазначений правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга АТ "ВТБ Банк" підлягає задоволенню (оскільки вимоги апеляційної скарги пов'язані саме із скасуванням судового рішення і задоволенням заяви про визнання недійсним аукціону), а ухвала Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 - скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення заяви АТ "ВТБ Банк" та визнання недійсними результатів аукціону (відкритих торгів) з продажу майна банкрута - ФОП Осіпова М.В., проведеного 22.01.2019 Товарною біржею "Ресурс-Інформ", та оформленого протоколом №1 проведення відкритих торгів у формі аукціону.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що, на переконання суду, спір виник внаслідок неправильних дій Осіпова М.В. , яким без згоди Банку зареєстровано малолітніх дітей в квартирі, попередньо переданій в заставу, а також дій ліквідатора Семенова Д.С., котрий не отримав попередній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, правом на яке мають діти, але являється органом управління боржника, то судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної покладаються на божника - ФОП Осіпова М.В.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 - скасувати.
Прийняти нове рішення у справі, яким заяву Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. (вх. №11310 від 10.05.2019) про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019 Товарною біржею "Ресурс-Інформ", та оформленого протоколом №1 проведення відкритих торгів у формі аукціону - задовольнити.
Визнати недійсними результати аукціону (відкритих торгів) з продажу майна банкрута - Фізичної особи-підприємця Осіпова Миколи Вікторовича, проведеного 22.01.2019 Товарною біржею "Ресурс-Інформ", та оформленого протоколом №1 проведення відкритих торгів у формі аукціону.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Осіпова Миколи Вікторовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований як СПД виконавчим комітетом Харківської міської ради 26.03.1999 (дата заміни свідоцтва 14.08.2007, номер запису про заміну свідоцтва 24800010002047802) за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бул.Тараса Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) 5763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Т.Д. Геза
Суддя О.В. Плахов
(У судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 30.06.2020 ).