вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" липня 2020 р. Справа№ 910/14387/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
секретар судового засідання Мельничук О.С.
від позивача - Коршун Т.О ,
від відповідача - Васійчук Л.Ф.
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 (повний текст рішення складено 05.03.2020)
у справі №910/14387/19 (суддя Літвінова М.Є.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех - Проект"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 856 507, 10 грн., -
У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех - Проект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 856 507, 10 грн.
В обґрунтування позову позивача вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №1812000393 про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів) від 17.12.2018 року в частині здійснення вчасної оплати по Договору, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у встановленому вище розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех - Проект" пеню у розмірі 128 229 грн. 39 коп., 3 % річних у розмірі 106 306 грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 3 518 грн. 04 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що якщо відповідач прийняв товар, поставлений із простроченням, то прострочення позивача не спростовує обов'язок відповідача виконати свої грошові зобов'язання у визначеному договором порядку та строки, а тому місцевий господарський суд здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій частково задовольнив позовні вимоги. Крім того суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про зменшення розміру штрафних санкцій.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у справі №910/14387/19 в частині стягнення пені, 3 % річних та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що зобов'язання з оплати вартості поставленого товару та зобов'язання з поставки товару є зустрічними зобов'язаннями по договору, у зв'язку з чим у відповідача було наявне право на відстрочення своїх зобов'язань. Окрім цього на думку відповідача місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у справі №910/14387/19, розгляд справи призначено на 10.06.2020 року.
28.05.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
04.06.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 року в судовому оголошено перерву до 01.07.2020 року.
10.06.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення АТ «Укртрансгаз».
17.06.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли додаткові пояснення та заперечення на апеляційну скаргу в яких останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 01.07.2020 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити апеляційну скаргу.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 17.12.2018 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкомтех - Проект» (далі - постачальник) укладено Договір № 1812000393 про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця телекомунікаційні кабелі та обладнання (мультипортові плати, концентратори та гворювачі) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до Договору та є його невід'ємною частиною (надалі - Специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі Товари (п. 1.1. Договору). (а.с. 44-51).
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.
Постачальник зобов'язаний передати покупцеві товари у тарі та (або) в упаковці, що відповідає якості і комплектності вимогам, встановленим стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами) виробника та (або) державним стандартам, якщо такі передбачені (п. 2.4. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору загальна сума цього Договору становить 20 690 000,00 грн. (Двадцять мільйонів шістсот дев'яносто тисяч гривень 00 коп), в тому числі ПДВ - 3 448 333,33 грн. (Три мільйона чотириста сорок вісім тисяч триста тридцять три гривні 33 коп).
Ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації (п. 3.3. Договору).
Як встановлено пунктом 4.1. Договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 13 цього Договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим Договором.
Покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 35-ти та не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 цього Договору (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору поставки та специфікації, яка додатковою угодою № 1 від 06.02.2019 р. викладена у новій редакції, покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити вартість товарів не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки.
Постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації (п. 5.1. Договору).
Відповідно до п. 5.3. Договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року).
Як встановлено п. 5.6. Договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття Ттварів покупцем за видатковою накладною.
Датою поставки товарів за цим Договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього Договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступні документів:
5.8.1 Видаткової накладної;
5.8.2 Оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника товарів на кожну одиницю (або партію) товару;
5.8.3 Документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар;
5.8.4 Інструкції з експлуатації;
5.8.5 Рахунок-фактури;
5.8.6 Товарно-транспортної накладної.
Відповідно до п. п. 6.1., 6.1.1. та 6.1.2. Договору покупець зобов'язаний: прийняти поставлені товари у порядку визначеним Договором та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами Договору.
Згідно з п.6.2.4. покупець має право відстрочити виконання своїх зобов'язань з оплати товарів за цим договором у разі наявності простроченого виконання зобов'язань постачальника за іншими діючими договорами з покупцем або за штрафними санкціями, передбаченими цим договором, до моменту належного виконання постачальником таких зобов'язань.
Пунктом 6.2.5 Договору передбачено, що покупець має право вимагати від постачальника здійснення поставки товарів на умовах цього Договору.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1 Договору).
Постачальник має право вимагати від покупця належного виконання зобов'язань з оплати товарів, лише у разі підписання Актів по кількості та якості покупцем (п. 6.4.2. Договору).
Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором .
У разі порушення покупцем строків оплати за цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).
Згідно з пунктом 11.1. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по « 30» вересня 2019 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.
Додатком № 1 до Договору про закупівлю товарів № 1812000393 від 17.12.2018 року сторони підписали Специфікацію, в якій визначили найменування товарів, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, кількість, ціну за одиницю, строк поставки та місце поставки. (а.с. 52-53).
Додатковою угодою № 1 від 06.02.2019 року сторони виклали додаток № 1 до Договору про закупівлю товарів № 1812000393 від 17.12.2018 року в новій редакції. (а.с. 54).
З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар відповідачу, що вбачається з видаткової накладної № 21978 від 07.02.19 р., відповідно до якої поставлено товар на суму 4 874 915,82 грн. (з ПДВ) (а.с. 59), до якої додається акт приймання передачі товару від 07.02.2019 р. (а.с. 60-61) та видаткової накладної № 21978-1 від 08.04.19 р., відповідно до якої поставлено товар на суму 15 815 084,18 грн. (з ПДВ) (а.с. 62), до якої додається акт приймання передачі товару від 08.04.2019 р. (а.с. 63).
Крім того матеріали справи містять рахунок на оплату № 21978 від 07.02.2019 року на всю суму поставки -20 690 000,00 грн. (з ПДВ). (а.с. 64).
Позивачем було здійснено оплату даного рахунку, що вбачається з:
- платіжне доручення №11139 від 08.04.2019 року на суму 2 474 915, 82 грн. (а.с. 65);
- платіжне доручення №12258 від 19.04.2019 року на суму 2 400 000, 00 грн. (а.с. 66);
- платіжне доручення №6334 від 26.06.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн. (а.с. 67);
- платіжне доручення №5810 від 26.06.2019 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 68);
- платіжне доручення №15751 від 25.07.2019 року на суму 400 000, 00 грн. (а.с. 69);
- платіжне доручення №15752 від 25.07.2019 року на суму 716 000, 00 грн. (а.с. 70);
- платіжне доручення №15757 від 25.07.2019 року на суму 716 000, 00 грн. (а.с. 71);
- платіжне доручення №16141 від 26.07.2019 року на суму 648 480, 00 грн. (а.с. 72);
- платіжне доручення №16883 від 29.07.2019 року на суму 500 000, 00 грн. (а.с. 73);
- платіжне доручення №17294 від 30.07.2019 року на суму 300 000, 00 грн. (а.с. 74);
- платіжне доручення №17748 від 31.07.2019 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 75);
- платіжне доручення №18273 від 05.08.2019 року на суму 400 000, 00 грн. (а.с. 76);
- платіжне доручення №18644 від 06.08.2019 року на суму 300 000, 00 грн. (а.с. 77);
- платіжне доручення №19485 від 07.08.2019 року на суму 150 000, 00 грн. (а.с. 78);
- платіжне доручення №19798 від 08.08.2019 року на суму 200 000, 00 грн. (а.с. 79);
- платіжне доручення №20176 від 09.08.2019 року на суму 200 000, 00 грн. (а.с. 80);
- платіжне доручення №20552 від 12.08.2019 року на суму 400 000, 00 грн. (а.с. 81);
- платіжне доручення №20883 від 13.08.2019 року на суму 600 000, 00 грн. (а.с. 82);
- платіжне доручення №21164 від 14.08.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн. (а.с. 83);
- платіжне доручення №21399 від 15.08.2019 року на суму 1 350 000, 00 грн. (а.с. 84);
- платіжне доручення №21622 від 16.08.2019 року на суму 1 034 604, 18 грн. (а.с. 85);
- платіжне доручення №21623 від 16.08.2019 року на суму 500 000, 00 грн. (а.с. 86);
- платіжне доручення №21917 від 19.08.2019 року на суму 500 000, 00 грн. (а.с. 87);
- платіжне доручення №21918 від 19.08.2019 року на суму 1 050 000, 00 грн. (а.с. 88);
- платіжне доручення №22474 від 20.08.2019 року на суму 650 000, 00 грн. (а.с. 89);
- платіжне доручення №22706 від 21.08.2019 року на суму 1 000 000, 00 грн. (а.с. 90);
- платіжне доручення №23467 від 22.08.2019 року на суму 2 000 000, 00 грн. (а.с. 91).
Спір у справи на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідач здійснив оплату товару з порушенням строків, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 856 507, 10 грн., з яких: 132 383, 27 грн. пеня, 108 808, 15 грн. 3 % річних та 615 315, 68 грн. штрафні санкції
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Колегія судді погоджується із судом першої інстанції, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, що було також встановлено вище, отже на день подання позову відповідачем оплачено товар повністю, але не своєчасно.
При цьому колегія суддів зазначає, що місцевий господарський сул вірно відхилив доводи відповідача стосовно порушення строків поставки товару позивачем, у зв'язку із цим відповідач скористався передбаченим ч. 3 ст. 538 ЦК України правом на відстрочення виконання своїх зобов'язань з оплати товару на що також відповідач посилається в апеляційній скарзі виходячи з наступного.
Згідно з п.6.2.4. покупець має право відстрочити виконання своїх зобов'язань з оплати товарів за цим договором у разі наявності простроченого виконання зобов'язань постачальника за іншими діючими договорами з покупцем або за штрафними санкціями, передбаченими цим договором, до моменту належного виконання постачальником таких зобов'язань.
Тобто право на відстрочення виконання своїх зобов'язань з оплати товарів залежить від наявності прострочення виконання зобов'язань за іншими договорами або за штрафними санкціями, передбаченими цим договором.
Однак відповідно до п. 4.2. договору покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 35-ти та не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 цього Договору.
Згідно з п. 5.8. договору датою поставки товарів за цим Договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього Договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступні документів:
5.8.1 Видаткової накладної;
5.8.2 Оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника товарів на кожну одиницю (або партію) товару;
5.8.3Документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар;
5.8.4 Інструкції з експлуатації;
5.8.5 Рахунок-фактури;
5.8.6 Товарно-транспортної накладної.
Крім того, вказана умова договору не ставиться в залежність від обов'язку продавця сплатити штрафні санкції.
Матеріали справи містять акти приймання продукції за кількістю від 07.02.2019 року та від 08.04.2019 року, які підписані відповідачем без зауважень, тобто на думку колегії суддів відповідач не мав наміру скористатися правом відстрочення оплати товарів.
Колегія суддів також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів наявності простроченого виконання зобов'язань постачальника (позивача) за іншими діючими договорами з покупцем (відповідачем), а також і доказів того, що у позивача наявні зобов'язання за штрафними санкціями, передбаченими цим договором.
Окрім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача №1001ВИХ-193111 від 19.07.2019 року в якому відповідач у відповідь на претензію позивача щодо оплати боргу та штрафних санкцій зазначив, що АТ «Укртрансгаз» здійснило часткове погашення заборгованості. (а.с. 36). Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем в даному листі також не зазначено того, що він має намір скористатися правом відстрочення оплати товарів, або щодо наявності прострочення виконання зобов'язань х боку позивача.
Відповідачем не доведено факт прострочення з боку позивача строків поставки. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензією щодо порушення строків поставки та застосування штрафних санкцій передбачених умовами договору щодо прострочення строків поставки. (п. 6.2.5., п. 6.3.1. та п. 7.1. договору).
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Тобто, частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено пунктом 7.2. Договору разі порушення покупцем строків оплати за цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Отже, здійснивши власний перерахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача у відповідності до умов п. 7.2. Договору, за розрахунком суду становить 128 229, 39 грн., оскільки при розрахунку пені позивачем не вірно визначено періоди нарахування та взято більшу кількість днів прострочки по сплаті суми поставленого товару по видатковим накладних.
Частиною 2 ст. 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано взято до увагу, що ч. 6 ст. 231 ГК України на яку посилається позивач, в обґрунтування штрафної санкції, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені, оскільки умовами спірного договору встановлений розмір пені у розмірі 0, 01 % від суми простроченого платежу, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми у розмірі 615 315, 68 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний перерахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем невірно вказано періоди нарахування, а саме взято більшу кількість днів, а тому сума 3% річних, яка підлягаю стягнення з відповідача становить 106 306, 31 грн.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.
За положенням частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам (якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій) так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (суд апеляційної інстанції на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18).
Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано належних доказів в розумінні ст. 76 - 79, 80, 269 ГПК України (ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції) винятковості випадку, виходячи з інтересів сторін, важкого фінансового становища, погашення боргу.
Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Водночас, той факт, що ГПК України (в діючій редакції) не встановлено такого застереження, не впливає на суть застосування судами терміну «виняткового випадку». У кожній конкретній справі суд має право, дослідивши правовідносини сторін, виходячи з конкретних обставин знайти (або не встановити таких) «виняткових обставин», тощо.
Враховуючи, що відповідач не навів причин неналежного виконання ним зобов'язання, не подав доказів скрутного фінансового становища, розмір штрафних санкцій не є надмірно великим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у справі №910/14387/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у справі № 910/14387/19 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року №910/14387/19.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14387/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.07.2020 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз