Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2916/20
Номер провадження2/711/1458/20
(заочне)
26 червня 2020 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого судді Демчик Р.В.,
секретаря судового засідання Бузун Л.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування.
Позов обґрунтовують тим, що позивач вона є співвласником 66/100 частини домоволодіння в АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у даному будинку та не знімається з реєстрації добровільно, у зв'язку із чим, створює позивачу перешкоди у здійсненні її права власності на майно, а саме позбавляє останню отримувати відповідно до чинного законодавства пільги та субсидію, і крім того, не оплачує комунальні послуги. Тому позивач була вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12.05.2020р. провадження у даній справі відкрито та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились. Від представника позивача - адвоката Манзар Т.В. надійшла заява, в якій зазначено, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити, не заперечують проти винесення заочного рішення. Також просили проводити розгляд справи за відсутності позивача та її представника.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У відповідності до ст. 280 ЦПК суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником 66/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.03.2019р., договором купівлі-продажу частки житлового будинку від 15.03.2019р. та договором дарування 23/100 частини будинку від 29.04.2004р. (а.с. 8, 9-10, 11, 12).
Згідно адресної картки вказаного домоволодіння, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28.11.2006р. (а.с. 13).
Згідно акту опитування сусідів від 27.05.2020р. №140, встановлено, що ОСОБА_2 з 2010 року не проживає в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та особистих речей в будинку немає (а.с. 40).
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав: Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Відповідно до правової позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2014 року по справі № 6-158цс14 ; від 29.01.2018 року у справі № 766/1955/16-ц де зазначається, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності у особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Відповідно до ст.156 ЖК члени сім'ї власника жилої квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Разом з тим, частиною 2 статті 405 ЦК передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідач не проживає за зареєстрованим місцем проживання вже десять років, не користується цим житлом і не виконує обов'язків, передбачених ч.3 ст.156 ЖК. Проте в добровільному порядку знятись з реєстраційного обліку за цією адресою він не бажає.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Зі змісту ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» випливає, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 16.01.2012р. справа №6-57цс11.
Отже позивачами обраний належний спосіб захисту, який передбачений ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У пункті 39 Постанови пленуму ВССУ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина 1 статті 405 ЦК). Таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. Тому стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним застосовуються положення статті 405 ЦК. Відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом, і у цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Враховуючи, що відповідач відсутній протягом десяти років за місцем свого проживання, не користується житловим приміщенням, не виконує обов'язки наймача житла і не бажає в добровільному порядку знятися з зареєстрованого місця проживання, то позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, то суд враховує відсутність в матеріалах справи будь-яких клопотань з боку позивача про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 273, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 316, 405, 526, 815 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відоме, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відоме, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Р. В. Демчик