79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.12.09 Справа № 11/216-3/295
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Чаплик І.,
з участю представників:
від скаржника (позивача) - з”явився,
відповідача - з”явився,
розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз»в особі структурного підрозділу Богородчанського управління по експлуатації газового господарства, смт.Богородчани
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2009 року, суддя Фриз М.М., в справі за №11/216-3/295
за позовом НАК «Нафтогаз України»відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз»в особі структурного підрозділу Богородчанського управління по експлуатації газового господарства, смт.Богородчани
до відповідача державного підприємства «Теплокомуненерго», смт.Богородчани
про стягнення коштів в сумі 1220698,68 грн.,
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог НАК «Нафтогаз України»відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз»в особі структурного підрозділу Богородчанського управління по експлуатації газового господарства про стягнення з державного підприємства «Теплокомуненерго»474851,86 грн. заборгованості по курсовій різниці, що виникла в зв»язку з несвоєчасною сплатою боргу за спожитий газ в період 1998 року.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено виникнення та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості на суму 474851,86 грн., оскільки така не підтверджується жодними документами. При цьому, судом зазначено, що позов розглядається в межах змінених позовних вимог на підставі заяви №4001 від 21.05.2009 року, проте, не вчинено жодної процесуальної дії щодо прийняття відмови позивача від решти первісно заявленої суми позову.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в зв”язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що сума заборгованості в розмірі 474851,86 грн. виникла в результаті непогашеної частини курсової різниці національної грошової одиниці до долару США через несвоєчасне внесення плати за використаний в 1998 році природний газ та підтверджується поданим суду розрахунком.
При цьому, скаржник покликається на те, що факт несвоєчасної оплати боргу за поставлений газ відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки розрахунків станом на 01.01.1999 року, 26.05.1999 року, 01.08.1999 року та 01.04.2000 року.
Скаржник також зазначає, що в 2006 році було проведено взаєморозрахунок відповідно до постанови КМУ від 22.05.2006 року №705, на підставі якого із суми заборгованості по курсовій різниці 1074851,86 грн. погашено заборгованість на суму 600000 грн. Залишок боргу відповідача по курсовій різниці становить суму позову в даній справі і в даний час провести окремий розрахунок спірної суми неможливо, оскільки заборгованість станом на 01.07.1998 року відповідачем погашалася частинами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що ні укладеним між сторонами в справі договором 01.01.1998 року за №1 на постачання природного газу, ні жодними іншими нормативно-правовими документами не передбачено можливості нараховувати курсову різницю, що свідчить про відсутність підстав для її нарахування та відповідно стягнення. Крім цього, відповідач зазначає, що у нього на спірний період не існувало затримки у сплаті боргу за газ, жодних первинних документів в підтвердження зазначеного скаржником не подано, а тому і з тих підстав спірна сума боргу стягненню не підлягає
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом позовних вимог в даній справі є стягнення з відповідача 474851,86 грн. заборгованості по курсовій різниці, що виникла в зв»язку з несвоєчасною сплатою боргу за спожитий газ в період 1998 року, а підставою цих вимог позивач зазначає договір на постачання природного газу №06 від 1 березня 2000р., розрахунок суми заборгованості за 1998 -2000 р.р., акти відпуску-отримання газу від 01.12.1998р., 31.12.1998р., 3 серпня 1998р., 1 вересня 1998р., 2 листопада 1998р., 1 жовтня 1998р., акти звіряння розрахунків від 4.01.1999р., від 26 травня 1999р., від 19 квітня 2000р. та станом на 01.08.99р, а також акт звірки розрахунків від 15 червня 2009р., який відмовився підписати відповідач.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не подано, а судом не встановлено доказів, які би підтверджували факт виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості по курсовій різниці за спірний період, оскільки не обґрунтовано ні наявності підстав для стягнення цієї різниці, ні факту її виникнення, ні факту наявності у відповідача заборгованості за спірний період за поставлений та спожитий газ.
Наданий скаржником договір на постачання природного газу встановлює лише відповідні договірні права та зобов"язання сторін, проте, не є доказом їх фактичного виконання, а розрахунок суми боргу в розмірі 1074851,86 грн. є лише зведенням певних цифрових показників, які не підтверджуються жодними первинними бухгалтерськими документами.
Акти відпуску отримання газу є належним доказом отримання газу в період, який вказаний в акті, проте, подані суду акти є окремими документами за окремі періоди, які не відображають цілісної картини договірних взаємовідносин сторін в спірному періоді. Таким чином, такі документи не можуть бути доказом факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по відшкодуванню курсової різниці на суму позовної вимоги, оскільки розрахунки між сторонами в спірному періоді проводилися своєчасно. Іншого позивачем не доведено. Аналогічний висновок стосується актів звіряння 1999-2000р.
Доказів в підтвердження сальдо на 1.08.2006р. /курсова різниця/ на суму 1074851,86 грн. скаржником суду не подано.
Крім цього, за умовами угоди від 22.08.2006р., підписаної представниками обох сторін, у випадку затвердження на засіданні Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Договору про проведення взаєморозрахунку укладеного сторонами, що наявне в спірному випадку, втрачають чинність та підлягають знищенню акти звірки розрахунків, підписані сторонами на загальну суму заборгованості в розмірі 1074852,0 грн. /п.2 договору/.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, а тому, враховуючи, що акт звірки розрахунків на суму 1074851,86 грн. визнано сторонами таким, що втратив чинність, інших доказів /бухгалтерських/ в підтвердження цієї суми скаржником не подано, акт звірки розрахунків від 15 червня 2009р. не може бути належним доказом по суті спору.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог НАК «Нафтогаз України» відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз»в особі структурного підрозділу Богородчанського управління по експлуатації газового господарства про стягнення з державного підприємства «Теплокомуненерго»474851,86 грн. заборгованості по курсовій різниці, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виникнення такої заборгованості.
Місцевим судом також підставно зазначено про відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 745836,2 грн. заборгованості, про що подано відповідну заяву №4001 від 21.05.2009 року, проте, безпідставно зазначено про це лише в мотивувальній частині рішення без вирішення цього питання в резолютивній частині, а тому з цих підстав рішення місцевого суду слід частково скасувати.
В решті рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування в цій частині апеляційний суд не вбачає.
Керуючись п.4 ч.1 ст.80,ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2009 року в справі за номером 11/216-3/295-частково скасувати.
В частині позовних вимог про стягнення 745836,2 грн. заборгованості провадження в справі припинити.
В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз»в особі структурного підрозділу Богородчанського управління по експлуатації газового господарства -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко