79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.12.09 Справа № 5/177
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Кордюк Г.Т.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускваецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства (далі ПП) «Добро-Буд», б/н від 12.11.2009 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 21.09.2009 року
у справі № 5/177, суддя Петрик І.Й.,
за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів», м. Пустомити Львівської області
до ПП «Добро-Буд», с .Черкаси Пустомитівського району Львівської області
про стягнення 16 505,94 грн.,
за участю представників
від позивача: Янків Л.Б., Корилкевич П.П. -представники;
від відповідача: Шпирка І.П. -директор.
Розпорядженням голови суду від 15.12.2009р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Давид Л.Л. введено суддю Якімець Г.Г.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.09.2009 року у справі № 5/177 позов Відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів»задоволено. З рахунку ПП «Добро-Буд»на користь позивача у справі стягнуто 14 150.01 грн., 2 037, 60грн. інфляційних, 318, 33 грн. річних, позивачу відшкодовано судові витрати.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПП «Добро-Буд»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.09.2009 року у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення -залишити без змін з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків викладених у судовому акті дійсним обставинам справи, реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем по накладних №2 від 04.01.08, №43 від 28.01.08, №109 від 20.02.08, №240 від 20.03.08, №382 від 09.04.08, №678від 14.05.08, №1136 від 18.06.08, №1318 від 04.07.08, №1523 від 01.08.08, №1793 від 05.09.08, №1814 від 03.10.08 було відпущено відповідачу товар на загальну суму 69 911. 11 грн.
За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 55 761, 10 грн.
19 травня 2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією за № 44 щодо сплати в добровільному порядку існуючої заборгованості в розмірі 14 150, 01 грн. Дану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.
У зв'язку з тим, що відповідач в повному обсязі не виконав зобов'язання, яке полягало в оплаті за отриманий товар, позивач звернувся з позовом до господарського суду про примусове стягнення заборгованості, в тому числі інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що матеріалами справи стверджується відпуск позивачем відповідачу товару на загальну суму 69 911. 11 грн., а неоплачена відповідачем сума становить 14 150, 01 грн., тому, окрім основного боргу, стягнув нараховані позивачем 2 037, 60 грн. інфляційних втрат та 318, 33 грн. річних за період з 02.10.2008р. по 17.07.2009р.
Однак, судова колегія не погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачем інфляційних та річних за вказаний період з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як було зазначено вище, позивачем по накладних було відпущено відповідачу товар на загальну суму 69 911. 11 грн., за який відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 55 761, 10 грн. Таким чином, заборгованість відповідача становить 14 150, 01 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ст. 193 ГК України, яка кореспондує зі статтею 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч.2 ст.689 ЦК України, покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивач, окрім основного боргу, просив стягнути з ПП «Добро-Буд»на його користь 2 037, 60 грн. інфляційних та 318, 33 грн. річних за період з 02.10.2008р. по 17.07.2009р.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання сторонами не був встановлений, судова колегія вважає неправомірним розрахунок позивача, доданий до позовної заяви.
Так, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Претензія до відповідача була заявлена позивачем 19.05.2009 року, тому через 7 днів, з 27.05.2009 р. у позивача виникло право на застосування до боржника відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України.
З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд безпідставно задоволив позовні вимоги позивача, стягнувши з відповідача інфляційні та річні за період з 02.10.2008р. по 17.07.2009р.
Після проведеного судом апеляційної інстанції перерахунку інфляційних нарахувань та відсотків річних, стягненню з ПП «Добро-Буд»на користь позивача, окрім основної суми боргу в розмірі 14 150,01 грн., підлягає 141, 50 грн. інфляційних за період з 27.05.2009р. по 17.07.2009р. та 60, 48 грн. відсотків річних (розрахунок суду наявний в матеріалах справи).
Доводи скаржника про скасування судового рішення в частині стягнення основного боргу, оскільки станом на 12.11.2009р. заборгованість відповідачем частково погашена і сума основного боргу фактично складає 10 850 грн., є безпідставними, оскільки на момент прийняття судового рішення у відповідача існувала перед позивачем заборгованість в розмірі 14 150,01 грн.
З врахуванням вищевикладеного, оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» задоволити частково. Стягнути з рахунку ПП «Добро-Буд»на користь позивача 14 150.01 грн., 141, 50 грн. інфляційних за період з 27.05.2009р. по 17.07.2009р., 60, 48 грн. відсотків річних, 143, 52 грн. в повернення державного мита та 312,50 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.09.2009 року у справі № 5/177 скасувати та прийняти нове судове рішення.
Позов задоволити частково.
Стягнути з рахунку ПП «Добро-Буд»на користь Відкритого акціонерного товариства «Пустомитівське заводоуправління вапнових заводів» 14 150.01 грн., 141, 50 грн. інфляційних за період з 27.05.2009р. по 17.07.2009р., 60, 48 грн. відсотків річних, 143, 52 грн. в повернення державного мита та 312,50 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. На виконання даної постанови місцевому господарському суду видати наказ.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Якімець Г.Г.