79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.10.09 Справа № 9/85
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Мурської Х.В.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача (скаржник) - ОСОБА_2
від відповідача - ОСОБА_3
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 , б/н від 16.03.2009 року
на рішення господарського суду Чернівецької області від 04.03.2009 року, суддя Бутирський А.А.
у справі № 9/85,
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_5, с.Гериня Долинського району, Івано-Франківської області
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_6, м.Чернівці
про стягнення 59935 грн.
рішенням господарського суду Чернівецької області від 04.03.2009 року по справі №9/85 відмовлено в задоволенні позову ПП ОСОБА_5 до ПП ОСОБА_6 про стягнення 59935 грн., з яких 34704 грн. (еквівалент 4800 Євро) заборгованості за перевезення, 11500 грн. -штрафних санкцій за простій автомобілів, 3890 грн. -витрати на митний супровід автомобілів, 841 грн. -пені, 6000 грн. -моральної шкоди та 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач умови договору №Е-87/П-08 від 25.06.2008 року про перевезення зовнішньоторгових вантажів належним чином не виконав, ввірений йому вантаж до пункту призначення не доставив. Щодо зауважень позивача на те, що відправником надано недостовірні відомості про частину товару та такий вилучено, а решта товару вивантажена на складі, суд зазначив, що відповідач не є відправником вантажу і не несе відповідальності за правильність оформлення документів, а також позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про затримання вантажу та отримання вказівок від відповідача про здачу товару на склад. Таким чином, суд керуючись ч.1 ст.307, ч.2 ст.308 ч.1 ст.314 ГК України та враховуючи умови договору, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 04.03.2009 року по справі №9/85, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, вказуючи на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Зокрема, скаржник вказує на те, що судом не взято до уваги положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та договору, а саме п.6.4, відповідно до якого виконавець не несе відповідальність за прострочення перевезення внаслідок неправильно оформлених перевезень. Поряд з цим, зазначає, що вилучення товару відбулось не з вини перевізника, а також звертає увагу суду на те, що водії неодноразово повідомляли експедитора (відповідача) про вимушену затримку автомобілів.
Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду склад судової колегії змінювався.
Представник скаржника (позивача) вимоги апеляційної скарги та письмових пояснень (від 04.09.2009 року) підтримав, просив задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечила, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просила оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на те, що у документах поданих позивачем із врахуванням вилученого товару та вивантаженого на склад товару виникає недостача вантажу. Поряд з цим, звертає увагу суду на те, що жодних повідомлень від перевізника (позивача) про вилучення товару та передачу товару на склад до відповідача не надходило.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
25.06.2008 року між ПП ОСОБА_6 (в тексті договору -експедитор) та ОСОБА_5 (в тексті договору -виконавець) укладено договір №Е-87/П-08 про перевезення зовнішньоторгових вантажів, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому уповноваженою особою (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоотримувач) у відповідності із умовами даного договору та поданих заявок, які є невід'ємною частиною даного договору. Взаємовідношення експедитора (відповідача) та виконавця (позивача) ґрунтуються на нормах Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Закону України «Про транспорт», Статуту автомобільного транспорту УРСР та Правил здійснення транспортно-експедиторської діяльності під час перевезень зовнішньоторгових та транзитних вантажів. В окремих випадках, застосовуються положення конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів (КДПВ) .
Згідно із п.2.3 договору, на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення (заявка), що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного договору. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін, а факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу.
25.06.2008 року відповідачем направлено позивачу заявки №Е-87/П та №Е-93/П з проханням надати 2 автомобілі для перевезення з м.Тарнов (Польща) до м.Москва (Росія).
Позивачем прийняті вказані заявки та надано 2 автомобілі марки «Даф» №НОМЕР_1 и DAF №НОМЕР_2. Як вбачається із міжнародних товарно-транспортних накладних А №0063831 та А №0063892 вбачається, що автомобілі отримали вантаж в кількості 529 та 580 місць (всього 1109 місць) від відправника ALU PRO 30033 Via A/ EINSTEIN 8 Z.I. NOALE -Italy/ Одержувачем вантажу в даних накладних зазначено ООО ransKargo», м.Москва.
Згідно із п.5.3 договору №Е-87/П-08 про перевезення зовнішньоторгових вантажів від 25.06.2008 року розрахунки з виконавцем (позивачем) за виконану роботу здійснюються на підстав отриманих від виконавця оригіналу СМR, оригіналу рахунку-фактури, податкової накладної, акту виконаних робіт, ліцензії, свідоцтва про реєстрацію, квитанції про оплату єдиного податку.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що робота вважається виконаною, якщо виконавець, згідно заявки експедитора, виконав роботу у повному обсязі та вантаж доставлено до місця призначення, сторони не мають претензій, що підтверджується актом виконаних робіт.
Як зазначає позивач ним вказані документи направлені відповідачу 19.08.2008 року, крім того відповідачу 12.09.2008 року направлялась претензія, з вимогою сплати суми боргу в сумі 50094 грн., проте відповідач оплату за надані послуги не провів.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та правочинів.
За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, умов, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Оскільки спір між позивачем та відповідачем виник з договору про перевезення зовнішньоторгових вантажів (міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом), в якому позивач виступав перевізником, а невідповідність вантажу оформленим документам встановлена на території іноземної держави, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (в подальшому -Конвенція), що підписана в Женеві 19.05.56. СРСР приєднався до неї 01.08.83 і вона стала чинною для нього з 01.06.86. На підставі Постанови Верховної Ради України від 17.09.92 "Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів" (Віденська конвенція) Україна приєдналася до цієї Конвенції.
Згідно із ст. 8 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) при прийнятті вантажу перевізник зобов'язаний перевірити точність записів, зроблених у накладній відносно кількості вантажних місць, а також їх маркування та розмірів. У ст.11 Конвенції зазначено, що для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.
Позивач вказує на те, що 04.07.2008 року автомобілі перевізника затримано органами митного контролю, оскільки в супровідних документах зазначено недостовірну інформацію про товар, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи №1138/38020 від 14.07.2008 року.
Як вбачається із протоколів вилучення речей і документів від 09.07.2008 року, складених інспекторами Рильського митного посту Курської митниці, із вище вказаних автомобілів митницею вилучено картонні короби із виробами виготовленими із алюмінієвого сплаву (вміст алюмінію 95,8%) в кількості 624 місця (по 312 місць з кожного автомобіля), що вбачається із копії постанови від 24.06.2008 року про долучення до кримінальної справи речових доказів, копія якої надана суду Курською митницею на виконання запиту суду щодо надання інформації (від 10.09.2009 року).
Статтею 7 Конвенції передбачено, що відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6; b) даних, зазначених у пункті 2 статті 6; c) будь-яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.
Згідно із п.п.b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 ст.6 Конвенції накладна повинна містити наступні відомості: ім'я та адреса відправника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей.
Поряд з цим, як зазначає позивач, решту товару, вироби із пластмаси в кількості 485 місць, які не були вилучені митницею, передано на склади митниць на зберігання, про що свідчать відмітки на міжнародних товарно-транспортних накладних А №0063831 та А №0063892.
У вказаних накладних зазначено що товар передано на зберігання на склад у кількості 217 місць та 268 місць, разом 485 одиниць. Наведене свідчить, що недостачі виробів у автомобілях не було.
Апелянт також посилається на п.6.4 договору перевезення та положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, зазначаючи при цьому, що виконавець не несе відповідальності за прострочення перевезення, внаслідок неправильно оформлених документів.
Пунктом 4.2.7 договору про перевезення встановлено, що виконавець (позивач) повинен негайно (протягом 5 год.) в письмовому вигляді повідомити експедитора (відповідача) про всі затримки під час перевезення при завантаженні/розвантаженні, митному оформленні. Не пред'явлення інформації про затримку прирівнюється до затримки з вини виконавця (позивача), і претензії в цьому випадку з його сторони не приймаються.
Крім того, у заявках до договору також зазначено, що при будь-яких затримках автотранспорту водій зобов'язаний негайно повідомити експедитора та вказано номери мобільного телефону та тел/факту.
Слід зазначити, що таких письмових доказів на підтвердження затримки під час перевезення вантажу та його митного оформлення позивачем не надано.
Поряд з цим, позивачем не надано суду доказів, на якій підставі решта товару, який не був вилучений не передано вантажоотримувачу. Доказів відмови вантажоотримувача від отримання решти товару позивачем не представлено.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів на обґрунтування та підставності заявлених до стягнення - 34704 грн. - заборгованості за перевезення, безпідставними є також заявлені до стягнення штрафні санкції за простій автомобілів, витрат на митний супровід автомобілів, пеня, моральна шкода та витрати на правову допомогу.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Чернівецької області від 04.03.2009 року по справі №9/85 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Мурська Х.В.