Справа № 2-а-1064\1226
2010 рік
02 квітня 2010 року.
Свердловський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Іващенко В.М.,
при секретарі Жирової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області неправомірними та зобов'язання винити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Свердловського міського суду Луганської області, як до адміністративного суду, з дійсним позовом, де в обґрунтуванні своїх вимог зазначив, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2009 році їй така допомога не виплачувалась не в повному обсязі.
Верховна Рада України прийняттям ст. ст. 77, 110 Закону України № 489 - V від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п. 12 ст. 71 призупинила дію ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни”,
Але, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнав неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п. 3, 12 ст. 71 Закону України № 489- V від 19.12.2006 року, якими зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 41 розділу ІІ Закону України № 107 - VІ від 28.12.2007 року “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Пункт 5 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та п. 6 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України і не може бути оскаржено.
Таким чином, позивач, вважає, що несплата їй соціальної допомоги передбаченої ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є противоправною і такою, що суперечить Конституції України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України “Про Державний бюджет на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність,який діяв у грудні 2008 року, становить 498 гривень.
На підставі викладеного позивач просить суд винести рішення, яким поновити строк звернення до суду, визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області по несплаті їй не в повному обсязі щомісячної Державної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в 2009 році неправомірними, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області нарахувати та сплатити на її користь недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2009 рік за рахунок коштів Держави.
В судове засідання позивач не з'явилася, але надала письмову заяву в якій просить суд розглянути справу без її участі, у зв'язку з хворобою.
В судове засідання представник відповідача не з'явилася, але до початку судового засідання надала заперечення, в якому просить суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнає, та в своїх запереченнях посилається на наступне, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 вищезазначеного Закону України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Однак, у 2007 році не були прийняті нормативні акти на виконання вказаних вимог закону, не було встановлено порядок виплати таких підвищень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дітям війни виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2008 році таке підвищення позивачеві виплачувалось. Зміни до ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» діяли до 22.05.2008 року. Пунктом 9 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня в розмірі - 48,1 гр., з 1 липня - 48, 2 гр. Просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, у запереченнях проти позову та в судовому засіданні представник відповідача наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачеві був відомий її розмір.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту і гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення війни (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом та посвідченням, згідно яких органи пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У судовому засіданні було встановлено, що строк звернення до суду позивачем за захистом своїх порушених прав був пропущений нею з поважних причин, оскільки вона є людиною похилого віку, постійно хворіє, у зв'язку з чим вона потребує постійного догляду та не мала змоги звернутись до суду.
У зв'язку з чим суд вважає за необхідним відновити позивачу строк звернення до суду та визнати неправомірними дії УПФУ в м. Свердловську Луганської області по сплаті не в повному обсязі щомісячної Державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2009р., та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити на її користь недосплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2009р.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни», визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-У1 розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48.1 гр., з 1 липня - 48.2 гр., з 1 жовтня - 49.8 гр. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін до цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком».
Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та сплатити на її користь недосплачену йому, як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу підлягають задоволенню, а саме з 01.01.2009 р.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області неправомірними та зобов'язання винити певні дії - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області по недоплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області доплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 року за відрахуванням виплачених сум за рахунок коштів Державного бюджету України .
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: