Справа № 2-а-1056\1226
2010 рік
02 квітня 2010 року.
Свердловський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Іващенко В.М.,
при секретарі Жирової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області неправомірними та зобов'язання винити певні діі,-
Позивач звернулася до Свердловського міського суду Луганської області, як до адміністративного суду, з дійсним позовом, де в обґрунтуванні своїх вимог зазначив, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про со ціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007 році їй така допомога не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась не в повному обсязі. Верховна Рада України прийняттям ст. ст. 77, 110 Закону України № 489 - V від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п. 12 ст. 71 призупин ла дію ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни”, п. п. 2 п. 41 Розділу ІІ Закону України № 107 - VІ від 28.12.2007 року “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” згідно яких дітям війні до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнав неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п. 3, 12 ст. 71 Закону України № 489- V від 19.12.2006 року, якими зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 41 розділу ІІ Закону України № 107 - VІ від 28.12.2007 року “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Пункт 5 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та п. 6 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України і не може бути оскаржено. Таким чином, позивач, вважає, що несплата їй соціальної допомоги у 2007 році та обмеження її в 2008 році, передбаченої ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є противоправною і такою, що суперечить Конституції України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” становить 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно з Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить з 1 січня 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Згідно Закону України № 107 - 28.12.2007 року “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
На підставі викладеного позивач просить суд винести рішення, яким поновити строк звернення до суду, визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області по несплаті їй щомісячної Державної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в 2007 році та сплаті не в повному обсязі в 2008-2009 роках неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області нарахувати та сплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 09.07.2007 року до 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, за 2009 рік за рахунок коштів Держави.
В судове засідання позивач не з'явилася, але надала письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу без її участі у зв'язку з хворобою.
В судове засідання представник відповідача не з'явилася, але до початку судового засідання надала заперечення, в якому просить суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнає, та в своїх запереченнях посилається на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 вищезазначеного Закону України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Однак, у 2007 році не були прийняті нормативні акти на виконання вказаних вимог закону, не було встановлено порядок виплати таких підвищень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дітям війни виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2008 році таке підвищення позивачеві виплачувалось. Зміни до ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» діяли до 22.05.2008 року. Пунктом 9 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня в розмірі - 48,1 гр., з 1 липня - 48, 2 гр. Просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, у запереченнях проти позову та в судовому засіданні представник відповідача наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачеві був відомий її розмір.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту і гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення війни (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом та посвідченням, згідно яких органи пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи з рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 від 09 липня 2007 року, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком діяло з 09 липня 2007 року.
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 липня 2007 року - 410,06 гривень, з 01 жовтня 2007 року - 415,11 гривень.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-У1, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008. У вказаному рішенні Конституційним Судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з рішення Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Згідно ст. 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008 рік було затверджено прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність, з 01.01.2008 року - 470 гр., з 01.04.208 року - 481 гр., з 01.07.2008 року - 482 гр., з 01.10.2008 року - 498 гр.
Як із заперечення представника відповідача встановлено, що в 2008 році виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалась відповідно до положень п. 8 ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та « Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня в розмірі - 48,1 гр., з 1 липня - 48, 2 гр.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду не навела поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізналася з листа відповідача.
Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню. Крім того, позивачу був відомий фактичний розмір доплати, який їй здійснювався, тому суд приходить до висновку про пропущення строку звернення до суду без поважних причин.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 25.02.2009 року (дата надходження позовної заяви до суду 25.02.2010 року).
Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження, оскільки зазначені суми не були нараховані позивачеві, також йому був відомий розмір виплаченої пенсії.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Стосовно позовних вимог за 2009 рік суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-У1 розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48.1 гр., з 1 липня - 48.2 гр., з 1 жовтня - 49.8 гр. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін до цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком».
Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 25 лютого 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та сплатити на його користь недосплачену йому як „дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 25.02.2009 року з урахуванням виплачених сум.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області неправомірними та зобов'язання винити певні діі - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області по недоплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 25.02.2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області доплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 25.02.2009 року за відрахуванням виплачених сум за рахунок коштів Державного бюджету України.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: