79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.11.09 Справа № 14/42
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації
«Рівнегаз», м.Рівне №10-1609 від 05.06.2009р.
на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2009 р.
у справі № 14/42
за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м.Київ.
до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз», м.Рівне.
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 14848008,92 грн.
За участю представників:
від позивача: Працьовита С.М.- ю/к Львівської філії;
від відповідача: Янкевич Л.Д.- ю/к.
Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.Заяв про відвід суддів не поступало.Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги та про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.05.2009 р. позов ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м.Київ задоволено частково, стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз», м.Рівне основний борг за поставлений протягом січня-грудня 2007 року природний газ на підставі договору №06/06-833 від 29.12.2006р. в сумі 7 702 928 (сім мільйонів сімсот дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 73 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з травня 2007р. по лютий 2009р. в розмірі 3 944 659 (три мільйони дев'ятсот сорок чотири тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки з 26.03.2007р. по 24.03.2009 року в сумі 586 502 (п'ятсот вісімдесят шість тисяч п'ятсот дві) грн. 97 коп., 21 009 грн. 45 коп. витрат по держмиту та 97,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовлено в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 2 613 917 (два мільйони шістсот тринадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 41 коп.
При прийнятті рішення, суд мотивував тим, що відповідачем в порушення ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, п.5.1 договору №06/06-833 від 29.12.2006р., договірні зобов»язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків за фактично поставлений природний газ не виконано, тому позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення.
За несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, на підставі ст.625 ЦК України, п.6.2 договору, з відповідача підлягають стягненню річні та інфляційні втрати.
В задоволенні позову про стягнення пені в сумі 2 613 917 (два мільйони шістсот тринадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 41 коп. відмовлено за спливом строку позовної давності. Крім того, позивач проводить розрахунок пені за рік, що суперечить п. 6.3 договору та ст.233 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вимоги позивача про стягнення пені безпідставні.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення заборгованості на суму 7702928,73 грн., вважаючи його таким, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, відповідачем у справі ВАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз», м.Рівне подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду, зменшивши суму заборгованості, яка підлягає до стягнення до 6430314,43 грн., покликаючись, що:
Згідно з договором № 06/06-833 від 29.12.2006р. проводилось постачання природного газу для потреб населення. Розрахунки за отриманий газ проводяться з урахуванням Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств. Відтак, розрахунки проводяться в залежності від надходження коштів на рахунок, і розподіляються відповідно до затвердженого алгоритму.
По розрахунку ВАТ “Рівнегаз”недоплата по даному договору становить 6 430 314, 43грн.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна на газ для населення встановлюється диференційована з урахуванням середньозваженої ціни та в залежності від річного обсягу споживання.
Абзацом першим та другим пункту 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.99 №2246 встановлено, що розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Застосування роздрібних цін у поточному році для споживачів здійснюється залежно від обсягу фактичного використання природного газу у попередньому році.
Крім того, згідно абзацу третього пункту 10 Правил газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1-е січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу окремо по кожному споживачеві залежно від обсягу його фактичного використання у попередньому році та від роздрібних цін, що діяли в зазначеному році.
Таким чином, у разі якщо річний обсяг споживання природного газу за підсумками попереднього року не буде відповідати обсягам, на підставі яких визначалась роздрібна ціна на природний газ, газопостачальне підприємство зобов'язане, станом на 1 січня 2008 року, провести перерахунок оплати вартості використаного природного газу залежно від обсягу його фактичного використання у попередньому році та від роздрібних цін, що діяли в зазначеному році.
Відтак, по закінченні поточного року споживачам робиться перерахунок з урахуванням обсягів споживання за поточний рік, і споживачі переходять з однієї категорії в іншу в залежності (диференційовано від обсягів споживання) природного газу за рік.
Враховуючи вищевикладене, по закінченні 2007р. споживачам природного газу -населенню , був проведений перерахунок з урахуванням обсягів споживання природного газу за попередній рік на суму 1 272 614,30грн. За таких обставин, вважає скаржник, заборгованість перед ДК “Газ України”має бути зменшена на суму перерахунку проведеного для населення. ВАТ “Рівнегаз”було направлено позивачу акт звірки взаєморозрахунків з метою корегування заборгованості, як це передбачено нормами чинного законодавства та пунктом 4.3 договору. Зокрема, договором передбачено, що у разі зміни ціни на газ в сторону зменшення або збільшення, здійснюється перерахунок за новими цінами.
Відтак, з урахуванням проведеного перерахунку населенню, недоплата по договору № 06/06-833 становить 6 430 314, 43грн.
Зокрема і п.4.2 договору передбачає, що загальна сума договору дорівнює вартості переданого покупцю газу.
Вартість переданого газу населенню за 2007рік змінилася, так як певна кількість абонентів підпала під іншу цінову категорію, а відтак змінилася вартість переданого газу населенню по договору № 06/06-833, тобто загальна сума договору за 2007рік зменшилась на 1 272 614,30грн.
Правовідносини між сторонами договору № 06/06-833 виникли, як на підставі даного договору так і на підставі обов'язкових до виконання сторонами нормативних актів, а саме: Закону України «Про нафту і газ», постанови Кабінету України і Національного банку України «Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ», Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, постановою НКРЕ від 19.12.2006р. № 1672 «Про роздрібні ціни на природний газ», постановою КМУ від 27.12.2001р. «Про забезпечення споживачів природним газом», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.99 № 2246 «Про надання населенню послуг з газопостачання»та іншими, які є обов'язковими для сторін договору і не дають можливості ВАТ «Рівнегаз»встановлювати ціну на природний газ, оскільки ціни встановлюються нормативними актами.
Отже, по розрахунках з населенням мають бути застосовані ціни встановлені постановами КМУ та НКРЕ і є підстави для визначення вартості переданого природного газу по договору № 06/06-833 з урахуванням роздрібних цін, диференційованих залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ.
При розрахунку індексу інфляції та трьох відсотків річних позивачем не врахований перерахунок на суму 1 272 614, 30 грн., який проведений ВАТ «Рівнегаз»у січні 2008року, а відтак розрахунок даних нарахувань підлягає перерахунку, зменшенню.
Крім того, скаржник вважає, що вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних безпідставні, так як порядок розрахунку по договору має свою специфіку (кошти щоденно перераховуються на рахунок позивача, а остаточний розрахунок здійснюється до 25 числа, наступного за місяцем поставки газу.
В даному випадку визначити певний логічний та законодавчо прийнятий порядок розрахунку інфляційних та 3% річних є неможливим.
При прийняті рішення судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права щодо визначення ціни договору, що в свою чергу привело до прийняття по суті невірного рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи відхилив, покликаючись, що:
- ДК «Газ України»не є учасником договірних відносин відповідача з населенням, а тому відносини населення з ВАТ «Рівнегаз»не породжують для відповідача відповідних прав і обов»язків;
- Ліцензійні умови провадження господарської діяльності постачання природного газу за регульованим тарифом, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005 № 74 не розповсюджуються на ДК «Газ України», оскільки Позивач не має ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, а ліцензію на постачання природного газу за не регульованим тарифом, тобто ДК «Газ України»вправі самостійно встановлювати ціну на природний газ в умовах конкуренції, що не суперечить Ліцензійним умовам, які затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005 №73;
- Відповідно до п. 4.2 договору, загальна сума договору дорівнює вартості переданого покупцю газу, таким чином Відповідач повинен був сплатити вартість переданого газу, яка встановлена умовами договору;
- Відповідач не виконав зобов»язання належним чином, в зв»язку з чим йому нараховано пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати за весь час прострочення, що не суперечить ст.625 ЦК України.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
29 грудня 2006 року між ДК “Газ України”НАК “Нафтогаз України”, як Постачальником та ВАТ “Рівнегаз”, як Покупцем укладений договір на постачання природного газу №06/06-833.
Згідно з умовами даного договору, ДК “Газ України” зобов'язувалась передати відповідачу протягом січня-грудня 2007 року природний газ, а ВАТ “Рівнегаз” відповідно прийняти та оплатити поставлений природний газ.
ДК “Газ України”свої зобов'язання згідно даного договору виконала в повному обсязі, передавши відповідачу протягом січня-грудня 2007 року природний газ на загальну суму 97 657 738,50 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу.
Відповідно до вимог п.5.1. договору на постачання природного газу остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, сплативши суму заборгованості у розмірі 89 954 809,77 грн.
Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача перед ДК "Газ України" становила 7 702 928 (сім мільйонів сімсот дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 73 коп.
Розрахунок інфляційних та відсотків річних здійснено позивачем у відповідності до ст.625 ЦК України та Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ затверджених роз'ясненням Верховного Суду України від З квітня 1997р. № 6.2.-97р.
Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 2 613 917 (два мільйони шістсот тринадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 41 коп. за період з 24.03.2008р. по 24.03.2009р. та подано заяву про застосування позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Згідно ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи вимоги закону та укладеного між сторонами договору щодо обов»язкового виконання сторонами своїх зобов»язань, недопущення односторонньої відмови від умов договору, відповідальності сторін за порушення виконання зобов»язання та відсутності підстав від звільнення відповідальності за неможливість виконання зобов»язань, місцевий господарський суд прийшов до вірного та обґрунтованого висновку до задоволення позову.
Стягнення місцевим господарським судом інфляційних втрат, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання відповідача є правомірне з огляду на норму ст.625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов»язання та не звільняє боржника за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.
Застосування положень ст.625 ЦК України до боржника у разі порушення ним грошового зобов»язання в незалежності від наявності вини, узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова №25 (21-04-275 від 22.02.2005р.).
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з ВАТ "Рівнегаз" пені в сумі 2 613 917 (два мільйони шістсот тринадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 41 коп. не підлягають задоволенню, оскільки на підставі п.5.1 договору, зобов"язання по оплаті вартості отриманого природного газу виникало у відповідача кожного 25 числа місяця (лютий-грудень 2007 р. та січень 2008р.), наступного за місяцем поставки газу, і, відповідно, з вказаних дат право позивача є порушеним, у зв"язку з несплатою відповідачем вартості газу, і саме з вказаних дат, на підставі ст.261 ЦК України, починається перебіг позовної давності у межах якої позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, в тому числі про стягнення неустойки, так як позивач звернувся в господарський суд 24 березня 2009 року, про що свідчить штамп на поштовому конверті (61.а.с.), тобто з перевищення річного строку від дня спливу строку виконання зобов"язання, то в силу пункту 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу виходячи з наступного:
- згідно ч.2 ст.218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов»язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Крім того, ДК «Газ України»не є учасником договірних відносин відповідача з населенням, а тому відносини населення з ВАТ «Рівнегаз»не породжують для відповідача відповідних прав та обов'язків.
- розрахунок вартості природного газу, переданого відповідачу, здійснено у відповідності до умов договору на постачання природного газу №06/06-833 від 29.12.2006 року. Посилання відповідача на Постанову КМУ від 09.12.1999 р. №2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання" є необгрунтованим, так як, відповідно до п.1 вказаних Правил, ці Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами- споживачами газу. Відтак вказані Правила не можуть застосовуватися до правовідносин між позивачем та відповідачем, які є договірними, і відповідно до вказаних правовідносин не застосовується Алгоритм розподілу коштів та перерахунок оплати вартості використаного природного газу окремо по кожному споживачеві залежно від обсягу його фактичного використання у попередньому році та від роздрібних цін, що діяли в зазначеному році;
- відповідно ж до п.9.6 договору в редакції протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей сторони домовилися, що строк позовної давності по стягненню неустойки встановлюється в один рік, що і застосовано судом при вирішенні даного спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Інші доводи, наведені у апеляційній скарзі, щодо невірно вказаного розміру заборгованості, не мають матеріального підтвердження, що дозволяє не брати їх до уваги.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв відповідне рішення, яке є законним та обгрунтованим, таким, що відповідає чинному законодавству, обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування апеляційним господарським судом відсутні.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2009 р. у справі № 14/42 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації
«Рівнегаз», м.Рівне без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
3.Матеріали справи повернути в господарський суд Рівненської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.