01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.12.2009 № 34/388
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився.
від відповідача - ОСОБА_1
від третьої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009
у справі № 34/388 (суддя
за позовом Акціонерне страхове товариство "Бусін"
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
третя особа позивача
третя особа відповідача ОСОБА_2
про стягнення 37541,02 грн.
Акціонерне страхове товариство „Бусін” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства „А.Т.Н.”, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 37541,02 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.03.2009 року замінено неналежного відповідача приватне підприємство „А.Т.Н.” на належного відповідача фізичну особу - підприємця ОСОБА_3.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.04.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь акціонерного страхового товариства “Бусін” 37 541,02 коп. відшкодування шкоди, а також 375,41 коп. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/388, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Фізична особа ОСОБА_3 не є учасником спору в якості суб'єкта господарювання. Договір оренди транспортного засобу від 05.07.2007 року є дійсним оскільки сторони при його укладанні дійшли згоди щодо усіх істотних умов. На момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб “Рута-20”, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, знаходився в розпорядженні приватного підприємства „А.Т.Н.” на підставі договору № 047 від 06.06.2007 року для перевезення пасажирів та багажу на маршрутах №№ 716, 717, 718, 719, 820, 820-Д, 226, 366, 366-Д.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2009 року апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2009 року повернуто відповідачу без розгляду.
Виправивши недоліки, які були зазначені в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2009 року, відповідач через відділ документального забезпечення господарського суду м. Києва повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/388, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2009 року повернуто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2009 року скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 року у справі № 34/388 та направлено справу до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 34/388. Розгляд справи призначено на 01.12.2009 року о 10 год. 10 хв.
В судове засідання 01.12.2009 року представник третьої особи не з'явився про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 17.12.2009 року.
Розпорядженням від 17.12.2009 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Зеленіна В.О. розгляд апеляційної скарги у справі № 34/388 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. - головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.
В судове засідання 17.12.2009 року представник позивача не з'явився. Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Акціонерне страхове товариство „Бусін” у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 34/388 від 13.04.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи 12.10.2006 року між акціонерним страховим товариством „Бусін” (Страховик) та ОСОБА_5 (Страхувальник) було укладено договір № 000750/КАВТ добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого Страховик, відповідно до Закону України “Про страхування”, “Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного)” від 25.05.2003 року, здійснює страхування транспортних засобів та зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.
23.08.2007 року о 10:00 год. в м. Києві по вул. Кільцева дорога - вул. С. Борщагівка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу “Рута-20”, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, транспортного засобу “Фольксваген”, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 та транспортним засобом “Хундай”, державний номерний знак НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_6.
Як вбачається з довідки ГУ МВС України в м. Києві УДАІ від 10.09.2007 року, постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2007 року у справі № 3-32064 2007р., ОСОБА_2, 23.08.2007 року в 10.00 год., керуючи автомобілем “Рута-20”, державний номерний знак НОМЕР_1 на Кільцевій дорозі поворот на вул. С. Борщагівка не дотримався безпечної дистанції до попереду рухаючого автомобіля “Фольксваген”, водій ОСОБА_5, який після зіткнення по інерції, в свою чергу, зіткнувся з автомобілем “Хундай”, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.13.1 ПДР України.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу було завдано технічних пошкоджень, що підтверджується довідкою ДАІ про перелік пошкоджень транспортного засобу та протоколом огляду транспортного засобу № 2553 від 28.08.2007 року, відповідно до чого ОСОБА_5 зазнав матеріального збитку.
Відповідно до акта № 2553 товарознавчого дослідження від 15.10.2007 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу “Фольксваген”, державний номерний знак НОМЕР_2, склала 63129,02 грн.
На виконання умов договору № 000750/КАВТ добровільного страхування наземного транспорту від 12.12.2006 року акціонерне страхове товариство „Бусін” виплатило ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 62529,02 грн., з яких: авансова виплата страхового відшкодування у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується страховим актом № 654 від 11.09.2007 року, наказом № 570 від 11.09.2007 року та платіжним дорученням № 1131 від 12.09.2007 року; страхове відшкодування у розмірі 42529,02 грн., що підтверджується страховим актом № 680 від 30.10.2007 року, наказом № 606 від 01.11.2007 року та платіжним дорученням № 1374 від 07.11.2007 року.
Позивачем понесемо додаткові витрати у розмірі 650,00 грн., а саме: огляд транспортного засобу (складання акту огляду, фотографування, визначення вартості відновлювального ремонту) у розмірі 365,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 839 від 21.10.2007 року та платіжним дорученням № 1420 від 14.11.2007 року; отримання довідки ДАІ у розмірі 85,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 745 від 30.09.2007 року та платіжним дорученням № 1329 від 23.10.2007 року; послуги аварійного комісара у розмірі 200,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 619 від 31.08.2007 року та платіжним дорученням № 1273 від 17.10. 2007 року.
16.11.2007 позивач звернувся до відповідача з претензією № РГ/2007/008/01 з вимогою сплатити у найкоротший термін, але не пізніше 16.02.2008 року погасити заборгованість перед акціонерним страховим товариством „Бусін” у розмірі 38039,02 грн.
У відповідь на вищевказану претензію відповідач повідомив, що його цивільно-правова відповідальність застрахована в закритому акціонерному товаристві “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс”, згідно полісу № ВВ/1774222 від 07.06.2007 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В подальшому, позивач звернувся до закритого акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” з претензією про погашення заборгованості № РГ/2007/318/2 від 10.12.2007 року, відповідно до чого закрите акціонерне товариство „Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” визнала вищевказану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та сплатила обов'язковий ліміт відповідальності у розмірі 25638,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1619 від 11.03.2009 року.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як слідує з наявних матеріалах справи документах, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємством «А.Т.Н.» укладено договір № 047 від 07.06.2007 року, предметом якого є організація приватним підприємством «А.Т.Н.» перевезення пасажирів та багажу автомобілем “Рута-20”, державний номерний знак. АА 34-45 СТ, який належить на праві власності ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії ААС № 140426).
Згідно умов даного договору приватне підприємство «А.Т.Н.» на маршрутах №№ 716, 717, 718, 719, 820, 820-Д, 226, 366, 366-Д розпоряджається (без права відчуження) наданим автомобілем “Рута-20”, державний номерний знак НОМЕР_1, згідно із встановленим графіком руху, з виконанням вимог законів, правил, рішень та умовами цього договору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з матеріалів даної справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу “Рута-20”, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, даним транспортним засобом, на підставі договору № 047 від 06.06.2007 року розпоряджалось приватне підприємство «А.Т.Н.» для перевезення пасажирів та багажу на маршрутах №№ 716, 717, 718, 719, 820, 820-Д, 226, 366, 366-Д.
Також, в судовому засіданні 17.12.2009 року третя особа - ОСОБА_2 надав суду усні пояснення про те, що він не перебував у трудових відносинах з фізичною особою ОСОБА_3 та відсутні будь-які підтвердження про отримання заробітної плати, окрім цього останній зазначив, що під час дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем транспортним засобом “Рута-20” на маршруті № 717.
До матеріалів даної справи залучено довідку приватного підприємства «А.Т.Н.» від 25.02.2008 року №08/02-08, з тексту якої вбачається, що на серпень 2007 року останній дійсно був закріплений водієм за автомобілем ТЗ “Рута-20”, згідно наказу 12/07-07 від 31.07.2007 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що заявлений позов щодо стягнення саме з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 37 541,02 грн. є необґрунтованим та не відповідає встановленим вимогам законодавства.
Суб'єктом відповідальності за шкоду, що заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, тобто так званий титульний володілець.
Титульного володільця характеризують дві основні ознаки: юридична та матеріальна.
Юридична ознака полягає в тому, що володільцем визнається ли ше та особа, яка має відповідні правові підстави на володіння відповідним об'єктом, діяльність щодо якого створює відповідну небезпеку. З огляду на за пропонований перелік, можна дійти висновку, що всі ці правові підстави (пра во власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) мають цивільно-правовий характер. Матеріаль на ознака титульного володільця полягає в тому, що особа, яка має всі правові підстави щодо цього об'єкта, повинна ще й здійснювати фактичне володіння (експлуатацію), тобто передбачену законом потенційну небезпечну діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням даного об'єкта. За загальним правилом обидві ознаки повинні бути поєднані для того, щоб визнати особу титульним володільцем.
Акціонерним страховим товариством „Бусін” не було доведено факту перебування водія ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в трудових відносинах. Автомобілем Рута-20” на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 на маршруті 717, знаходився у фактичному володінні (експлуатації) приватного підприємства «А.Т.Н.», згідно договору № 047 від 06.06.2007 року, який не визнано в судовому порядку недійсним.
Крім того, автомобіль Рута-20”, державний номерний знак НОМЕР_1, відповідно до довідки приватного підприємства «А.Т.Н.» від 25.02.2008 року №08/02-08, на серпень 2007 року був закріплений водієм за автомобілем ТЗ “Рута-20”, згідно наказу 12/07-07 від 31.07.2007 року.
Договір оренди транспортного засобу від 05.07.2007 року не був підписаний з боку фізичної особи ОСОБА_3, нотаріально не посвідчений відповідно до вимог статей 220, 799 Цивільного кодексу України, а тому не створює для ОСОБА_3 та ОСОБА_2 будь-яких зобов'язань.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/388 скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову акціонерного страхового товариства „Бусін” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.
2. Стягнути з акціонерного страхового товариства “Бусін” (03110, м. Київ, вул. Клименко, 23-А, р/р 26507200045173 в АКБ “Сітібанк” (Україна), МФО 300584, ідентифікаційний код 19492371) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (03134, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4) 187,71 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
3. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.
4. Справу № 34/388 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
23.12.09 (відправлено)