01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.12.2009 № 36/90
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
Від прокуратури: Хруленко О.В. - старший прокурор відділу Військової прокуратури Центрального регіону України,
Від позивача: представник - Заболотна Ю.С. - за довіреністю,
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Від третьої особи 1: представник не з'явився,
Від третьої особи 2: представник не з'явився,
Від третьої особи 3: представник не з'явився,
Від третьої особи 4: представник не з'явився
Від відповідача : представник - Коваль О.Б. - за довіреністю,
Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : представник - Коваль О.Б. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжнародний аеропорт „Київ” (Жуляни)
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2009
у справі № 36/90 (суддя
за позовом Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)
до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Київська міська державна адміністрація (виконавчий орган Київської міської ради)
2. Київська міська рада.
3. Солом'янська районна у місті Києві рада.
4. Головне управління комунальної власності м. Києва
виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської
державної адміністрації),
третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
5. Міністерство оборони України
про розподіл житла пропорційно внесеним пайовим часткам
за участю Військової прокуратури центрального регіону України,
В лютому 2009 року Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт „Київ” (Жуляни) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України про розподіл житла (готелю „Авіа” на Повітрофлотському проспекті, 84, що знаходиться на балансі позивача) між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт „Київ” (Жуляни), Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України пропорційно внесеними пайовими частками (інвестиції) в реконструкцію об'єкту та власником спірного майна - Київською міською радою згідно рішення від 08.06.2000 року № 189/910.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, зокрема, на те, що на виконання рішення Київської міської ради від 08.06.2000р. №189/910 між позивачем та Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України був укладений Договір від 23.11.2004 р. № 191-2004 про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін (надалі - Договір). Згідно Додаткової угоди від 19.03.2007 р. № 4 про зміну сторони у Договорі, стороною Договору від Міністерства оборони України є Центральне територіальне управління капітального будівництва Міноборони. Відповідач не має наміру визначити частки у спірному майні кожної із сторін та Київської міської ради шляхом внесення змін до зазначеного Договору, а пов'язує таку можливість лише з відповідним рішенням Міністерства оборони України, що не є власником спірного майна.
Окрім того, розподіл майна, запропонований відповідачем, а саме 10 % реконструйованого майна передається місту або позивачу, 90 % відповідачу мінус 2% експлуатуючій організації, не влаштовує позивача, як балансоутримувача і порушує його права та, на його думку, порушує права власника - Київської міської ради.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що згідно п. 3.1.2. Договору від 23.11.2004 р. № 191-2004 про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін після здачі об'єкту в експлуатацію Пайовик отримує дев'яносто відсотків житла. Відповідно до абз. 2 п. 2.4. Договору сторони погодили і встановили, що загальна площа житлових приміщень Об'єкту остаточно буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації та документації, що буде оформлена БТІ. Відповідно до визначеної фактичної загальної площі житлових приміщень буде остаточно визначено розмір частки Пайовика, але у будь-якому випадку процентне співвідношення часток, встановлене п.3.1.2 цього Договору, не підлягає зміні. Відповідно до п.п. д п. 4.1. Договору Замовник зобов'язаний після оформлення Акту Державної комісії передати Пайовику дев'яносто відсотків загальної площі квартир будівлі об'єкту та залишає за собою десять відсотків житла згідно рішення Київської міської ради від 08.06.2000 р. № 189/91 та технічних умов.
Відповідно до Технічного паспорту від 03.11.2008 на житловий будинок, що розташований за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 84, - загальна площа квартир об'єкту становить 3425,8 кв. м., а 90% загальної площі квартир становить 3083,22 кв. м. Згідно з п.п. ж, п. 4.2. Договору Пайовик зобов'язаний вимагати передачу загальної площі Об'єкту у відповідності до п. 3.1.2. Договору.
Пайовик своїм листом від 15.01.2009р. № 10/39 в порядку ст. 530 ЦК України звернувся до Замовника з вимогою виконати умови Договору та передати Міністерству оборони України профінансовану частку житла. Станом на день подання позову відповіді від позивача не надходило, що свідчить про порушення зі сторони Замовника умов Договору та вимог чинного законодавства України в частині передачі Пайовику профінансованого житла. На думку відповідача, зазначені вище дії Замовника спричиняють значні збитки держави в особі Міністерства оборони України, оскільки позбавляють останнього можливості оформити право власності на квартири.
Третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у письмових поясненнях зазначає, що позивач в позовній заяві просить суд переглянути розподіл квартир в будинку на Повітрофлотському проспекті, 84, з чого випливає, що умови договору від 23.11.2004р. № 191-2004 мають бути змінені, однак підстави для цього, передбачені законодавством, відсутні та позивачем не наведені. Згідно з п. 3.1.2 та п.п. “д” п. 4.1 Договору відбувся розподіл квартир у реконструйованому будинку, згідно з яким позивач добровільно передав відповідачу 90% житла, що підтверджується, зокрема, додатком до Додаткової угоди від 20.02.2006р. № 2 до Договору. Враховуючи зазначене, третя особа 1 вважає, що перегляд питання перерозподілу площі будинку, що розташований за адресою: Повітрофлотський проспект, 84, між позивачем та відповідачем є недоцільним.
Третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у письмових поясненнях позовні вимоги Комунального підприємства Міжнародний аеропорт “Київ” (Жуляни) підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі з посиланням на рішення Київської міської ради від 02.04.2009р. № 151/1207 “Про згоду на передачу житлового будинку комунальної власності територіальної громади м. Києва”, яким Київська міська рада надала згоду на безоплатну передачу з комунальної власності територіальної громади м. Києва до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва житлового будинку за адресою: проспект Повітрофлотський, 84, по відновній вартості, яка включає залишкову вартість колишнього готелю “Авіа” та витрати, понесені Міністерством оборони України у зв'язку з реконструкцією будівлі. На підставі п. 2 цього рішення Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) разом з Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт “Київ”(Жуляни) доручено здійснити у встановленому порядку передачу вищезазначеного майна територіальній громаді Солом'янського району м. Києва.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 05.08.2009 р. у даній справі позивачу у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як незаконне і необґрунтоване та прийняти нове, яким задовольнити позов.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на те, що місцевий господарський суд порушив вимоги ст.652 Цивільного кодексу України, де зазначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Таким чином, виникла необхідність уточнення частки кожної із сторін за Договором та частки Київради у спірному майні відповідно до балансової вартості будинку, витрат відповідача та виникла необхідність виконання рішення Київради від 12.04.2009 р. № 151/1207. Зазначені вище обставини, на думку апелянта, не були досліджені судом, чим порушено вимоги ч.1 ст. 4 ГПК України, відповідно до якої судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2009 - без змін.
Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, не використали наданого їм законом права на участь своїх представників у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення сторін про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, з метою надання представникам сторін можливості реалізувати своє право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного.
Статтею 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Як вбачається з матеріалів справи, Готель “Авіа”, що розташований за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 84, є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, від імені якої права суб'єкта комунальної власності здійснює Київська міська рада.
Відповідно до частини 1 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Київської міської ради № 189/910 від 08.06.2000р. “Про деякі питання реконструкції колишнього готелю “Авіа” на Повітрофлотському проспекті, 84 на підставі п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та, враховуючи згоду Комунального підприємства Міжнародного аеропорту “Київ”(Жуляни), надано погодження останньому на укладення інвестиційних угод з Управлінням експлуатації фондів, розквартирування військ та капітального будівництва Військ протиповітряної оборони України та військовою частиною 3030 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на інвестування відповідних коштів в реконструкцію приміщень колишнього готелю “Авіа”, визначивши цими угодами порядок розподілу реконструйованих приміщень при умові передачі місту 10 відсотків житла.
Комунальним підприємством Міжнародного аеропорту “Київ”(Жуляни) (Замовник) з Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Пайовик) було укладено договір від 23.11.2004р.№ 191-2004 про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін. Пунктом 1.3. Договору визначено, що Об'єктом є реконструкція будівлі готелю “Авіа”, що розташована за адресою: Повітрофлотський проспект, 84, в Солом'янському районі м. Києва, яка знаходиться на балансі Замовника, під 68-квартирний житловий будинок, згідно з затвердженою в установленому порядку проектно-кошторисною документацією (ПКД).
Відповідно до п. 2.1 Договору його предметом є реконструкція у порядку пайової участі сторін Об'єкту, який знаходиться на балансі Замовника і розташований за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 84, для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.
Згідно п. 2.2. Договору реконструкція Об'єкту, що визначено пунктом 2.1. Договору здійснюється Пайовиком або визначеними останнім спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями зі всією інженерною та соціальною інфраструктурою згідно архітектурно-планувальним завданням, технічним умовам (надалі - ТУ) та ПКД.
Умовами Договору сторони погодили і встановили, що для досягнення мети цього Договору і розмежування повноважень між сторонами, Замовник передає, а Пайовик приймає повноваження на виконання функцій замовника будівництва Об'єкту, перелік яких міститься в п. 3.4. Договору.
Відповідно до п.п. б) п. 4.1. Договору Замовник приймає на себе обов'язок згідно п. 3.4. цього договору передати пайовику функції замовника реконструкції (будівництва) Об'єкту з оформленням двостороннього акту.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами складений двосторонній акт від 23.11. 2004 р. № 191-2004/2 передачі функцій замовника, згідно якого Замовник передав, а Пайовик прийняв функції Замовника, перелік яких міститься в згаданому акті.
У зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, виконання зобов'язань за Договором від імені Міністерства оборони України були передані Центральному територіальному управлінню капітального будівництва, з яким позивачем було укладено Додаткову угоду від 19.03.2007 року № 4, якою здійснено заміну сторони по Договору - Пайовика на Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі.
В силу ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно абз. 1 п. 2.4. Договору сторони узгодили і встановили, що умови, порядок, терміни реконструкції Об'єкту, строки та умови передачі житла, що передається Замовником Пайовику для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, визначаються Сторонами цього Договору та можуть уточнюватися, шляхом укладання відповідних договорів, що є додатками до цього договору і є його невід'ємними частинами.
Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до абз. 2 п. 2.4. Договору сторони погодили і встановили, що загальна площа житлових приміщень Об'єкту остаточно буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації та документації, що буде оформлена Бюро технічної інвентаризації (надалі - БТІ). Відповідно до визначеної фактичної загальної площі житлових приміщень буде остаточно визначено розмір частки Пайовика, але у будь-якому випадку процентне співвідношення часток, встановлене п. 3.1.2. цього Договору, не підлягає зміні.
За змістом п.3.1. Договору сторони дійшли згоди про те, що після введення Об'єкту в експлуатацію розмір частки Замовника, яку він має отримати за результатами реконструкції Об'єкту, складається із будівлі Об'єкту та десяти відсотків житла, згідно рішення Київської міської ради від 08.06.2000р. № 189/910, номери квартир і їх загальна площа остаточно уточ нюється Сторонами, відповідно до документації БТІ після здачі Об'єкту в експлуатацію; Пайовик отримує дев'яносто відсотків житла, номери квартир і їх загальна площа остаточно уточнюється Сторонами, відповідно до документації БТІ після здачі Об'єкта в експлуатацію.
Згідно виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна 03.11.2008р. Технічного паспорту на житловий будинок по проспекту Повітрофлотському, 84 загальна площа квартир об'єкту становить 3 425,8 кв. м.
Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 30.12.2008р. житловий будинок по Повітрофлотському проспекту, 84 у Солом'янському районі міста Києва було прийнято в експлуатацію.
Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація розпорядженням № 2285 від 30.12.2008р. затвердила акт від 30.12.2008р. державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта: “Реконструкція колишнього готелю “АВІА”(гуртожитку) під житловий будинок за адресою : м. Київ, Повітрофлотський проспект, 84 у Солом'янському районі міста Києва”.
Судова колегія встановила, що підписуючи редакцію Договору, позивач фактично погодився з передбаченими цим Договором умовами, зокрема, з істотною умовою щодо розподілу житла між сторонами по закінченню реконструкції. Позивач на момент укладення Договору не скористався наданим йому законом правом згідно ч.4 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов Договору скласти протокол розбіжностей до даного Договору.
Оскільки Договір був підписаний сторонами, тобто укладений за взаємним волевиявленням і сторони у передбаченому порядку та формі досягли згоди щодо його умов, Договір вважається укладеним відповідно до положень частини 2 статті 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України.
Слід зазначити, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування” встановлює, що акти ради, прийняті в межах наданих повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт “Київ”(Жуляни), з однієї сторони, та заступник голови Київської міської державної адміністрації - начальник Головного управління житлового забезпечення, з другої сторони, склали акт 26.12.2008р. № 418 про те, що перший передав, а другий прийняв 4 (чотири) квартири загальною площею 322,3 кв. м. в рахунок 10% відрахувань за житловий будинок у м. Києві, за адресою: м.Київ, Повітрофлотський проспект, 84, з оздобленням згідно рішення Київради № 189/910 від 08.06.2000р.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відбулося часткове фактичне виконання Договору, що, в свою чергу, також свідчить про прийняття позивачем умов Договору.
Судова колегія зазначає, що звернувшись з позовними вимогами про розподіл житла між сторонами Договору та Київською міською радою, пропорційно внесеними пайовими частками в реконструкцію об'єкту, позивач намагається змінити умови Договору, в тій частині, яка за погодженням сторін Договору не підлягає зміні.
Відповідно до ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зміна договору згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що договір може бути змінено у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Судова колегія погоджується із висновком місцевого суду про те, що обставини з приводу належності або неналежності виконання відповідачем умов Договору не досліджуються, оскільки позивач не посилається на ці обставини як на підставу для задоволення позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно ч. 2 зазначеної статті якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не наводить існування обставин, які істотно змінились після укладення Договору, і якими сторони керувалися при укладенні Договору, що є підставою для його зміни в частині розподілу житла.
Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено що, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок надання доказів покладається на сторони.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст..ст. 33, 34 ГПК України наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції з огляду на вищевикладені обставини.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким повністю відмовлено в задоволені позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Окрім того, колегія суддів погоджується, що місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжнародний аеропорт „Київ” (Жуляни) на рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2009 р. у справі № 36/90 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2009 р. у справі №36/90 залишити без змін.
3. Матеріали справи №36/90 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді