01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.12.2009 № 49/120
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача - Красько Ф.Т.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Українська овочева компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2009
у справі № 49/120 (суддя
за позовом ТОВ "ЛД-Лізинг"
до ТОВ "Українська овочева компанія"
про стягнення 26390,09 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД-ЛІЗІНГ» (далі - ТОВ «ЛД-ЛІЗІНГ») звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська овочева компанія» (далі - ТОВ «Українська овочева компанія») про стягнення 26390,09 грн. заборгованості за договором № 71 від 04.03.2008, в тому числі 7076,36 грн. пені та 19313,73 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2009 порушено провадження у справі № 49/120 за позовом ТОВ «ЛД-ЛІЗІНГ» до ТОВ «Українська овочева компанія» про стягнення 26390,09 грн.
Рішенням господарського суду від 12.06.2009 у справі 49/120 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Українська овочева компанія» на користь ТОВ «ЛД-ЛІЗІНГ» 19313,73 грн. збитків. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 12.06.2009 ТОВ «Українська овочева компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ТОВ «Українська овочева компанія» збитків в розмірі 19313,73 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЛД-ЛІЗІНГ» просило апеляційну скаргу ТОВ «Українська овочева компанія» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2009 у справі № 49/120 залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
Між ТОВ «Українська овочева компанія» (покупець) та ТОВ «ЛД-Лізинг» (продавець) 04.03.2008 укладено Договір № 71 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити на умовах даного договору та відповідно до Специфікації (додаток № 1) товар - Сівалка точного висіву SN 2-130, 4-х рядкова, рама 4,2 м; Дощувальна машина R 4/1 110*450; Штанга зрошувальна, захват 50 м (далі - Товар).
Згідно п. 1.2 Договору визначено, що товар купується для передачі його у фінансовий лізинг Фізичній особі -підприємцю Льонюшкіну Ігорю Володимировичу (лізингоодержувач) на умовах фінансового лізингу.
Відповідно до п. 3.1 договору продавець передає товар покупцеві та лізингоодержувачу однією партією або частинами в строк, встановлений п. 6.2 даного договору.
У відповідності до п. 3.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати частини вартості товару згідно п. п. 5.1.1 даного договору.
Загальна вартість товару, що зазначена в додатку № 1 до даного договору, складає 347961,17 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 57993,53 грн. (п. 4.1 договору).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналіз умов договору № 71 від 04.03.2008 дає підстави вважати, що між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Спір між сторонами виник оскільки на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати понесені витрати, спричинені відмовою відповідача викупати майно, що повернуте лізингоодержувачем відповідно до умов договору фінансового лізингу № ФЛ-2008/03-05.
Між ТОВ «ЛД-Лізинг» і Фізичною особою -підприємцем Льонюшкіним Ігорем Володимировичем 05.03.2008 (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-2008/03-05 від 05.03.2008.
На виконання умов договору № ФЛ-2008/03-05 від 05.03.2008, відповідач за трьохсторонніми актами № 1 від 21.03.2008, № 2 від 15.04.2008 та № 3 від 07.05.2008 в присутності позивача передав товар лізингоодержувачу.
Згідно п. 6.6 Договору сторони визначили, що за умови вилучення чи повернення товару або частини товару від Лізингоодержувача протягом одного року від дати передачі товару, що буде зазначено у трьохсторонньому акті приймання-передачі товару, продавець зобов'язаний викупити цей товар. Викуп товару проводиться продавцем за умови належної його якості з урахуванням нормального експлуатаційного зносу, за викупною ціною у відповідному періоді згідно зміни викупної ціни (додаток № 2), що додається до даного договору. Строк сплати викупної вартості товару -протягом 20 банківських днів з моменту отримання від покупця письмового повідомлення з пропозицією про викуп. Всі інші умови обумовлюються сторонами в окремому договорі купівлі-продажу.
06 вересня 2008 року лізингоодержувач (підприємець Люнюшкін І.В.) повідомив позивача про те, що він повертає частину майна. За Актом від 06.09.2008 про вилучення предмета лізингу майно - Дощувальна машина R 4/1 110*450, Штанга зрошувальна, захват 50м, були повернуті позивачу лізингоодержувачем. Цього ж дня за актом від 06.09.2008 майно передане на відповідальне зберігання підприємцю Люнюшкіну І. В.
08.09.2008 позивач, звернувся до відповідача з пропозицією про викуп поверненого лізингоодержувачем майна за викупною ціною, згідно з Графіком зміни викупної ціни у відповідному періоді, а саме за 142767,20 грн., в т.ч. ПДВ (лист вих. № 254).
У відповіді від 03.10.2008 № 08/10-08-1 відповідач повідомив позивача про необхідність для викупу техніки укладання окремого договору купівлі - продажу, оскільки п. 6.6 договору № 71 від 04.03.2008 не містить істотних умов.
Листом від 01.12.2008 № 340 позивач відправив відповідачу на підписання два примірники проекту договору купівлі - продажу.
Як вбачається з матеріалів справи лист отримано відповідачем 03.12.2008, проте відповіді на нього не надано.
Приймаючи до уваги, що проект договору, що поданий позивачем в обґрунтування позовних вимог, не підписаний самим позивачем, дії останнього, на переконання колегії суддів, не можна вважати пропозицією укласти договір в розумінні ст. 641 ЦК України.
Враховуючи, що відповідачем відповіді щодо укладання договору не було надано, в розумінні положень ст. ст. 640, 642 ЦК України договір купівлі - продажу між сторонами не укладено.
Як підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання - передачі майна на зберігання від 14.01.2009, повернуте лізингоодержувачем майно було передане на зберігання ТОВ Агроресурс 5 на підставі договору зберігання № 2 від 14.01.2009.
В подальшому майно на підставі договору транспортного експедирування № 3 від 16.01.2009 перевезене до м. Мелітополь, що підтверджується актом про надані послуги № СД-0000001 від 16.01.2009.
Задовольняючи позов в частині стягнення суми збитків від понесених позивачем втрат від перевезення, зберігання та сплати кредиту за майно, суд першої інстанції виходив з того, що збитки спричинені відмовою відповідача виконати взяті на себе зобов'язання щодо викупу товару та укладення договору купівлі-продажу визначеного майна, та підлягають відшкодуванню в силу приписів ч. 2 ст. 635 ЦК України, оскільки п.6.6 договору за своєю правовою природою є укладенням попереднього договору про укладення в подальшому договору купівлі-продажу визначеного майна.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Договором, а саме п. 6.6, на який посилається позивач передбачено, що викуп повернутого лізингоодержувачем товару відбувається на основі нового договору купівлі - продажу, проте посилання на обов'язок відповідача укласти такий договір відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що умови п. п. 6.6 договору не є попередніми в розумінні положень ст. 635 ЦК України, а отже, з боку відповідача відсутнє порушення у вигляді необґрунтованого ухилення від укладення договору, передбаченого попереднім договором, що в свою чергу виключає наявність складу правопорушення.
Разом з тим, позивач обґрунтовуючи наявність збитків в якості підстави позовним вимог зазначав не ухилення відповідача від укладення договору купівлі продажу, а відмову у викупі майна.
Проте, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідний договір купівлі - продажу сторонами укладено не було, доказів передання переддоговірного спору на вирішення суду не надано. Враховуючи, наведене, приймаючи до уваги також, що вилучення техніки за актами приймання-передачі проводилось без відповідача, правові підстави для висновків про порушення відповідачем зобов'язань з викупу такої техніки відсутні.
Витрати позивача здійснені після фактичної відмови відповідача укласти договір купівлі - продажу пов'язані з господарською діяльністю позивача щодо збереження та продажу техніки, що належала йому на праві власності.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором купівлі - продажу № 71 від 04.03.2008 виконав належним чином. Причинно - наслідковий зв'язок між понесеними позивачем витратами та нездійсненням відповідачем викупу відсутній.
Згідно п.1 ч.2 статті 22 ЦК України збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.
Отже, правові підстави для відшкодування позивачу збитків відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. Отже, рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська овочева компанія» задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2009 у справі № 49/120 скасувати та прийняти нове рішення.
3. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛД-Лізинг”(01021, м. Київ, вул. М. Грушевського 28/2, Н.П. № 43, код ЄДРПОУ 33831779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська овочева компанія”(02121, м. Київ, вул. Горлівська 226/228, код ЄДРПОУ 22921048) 96,57 грн. (дев'яносто шість гривень 57 коп.) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.
6. Матеріали справи № 49/120 повернути до господарського суду м. Києва.
7. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
14.12.09 (відправлено)