01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.12.2009 № 6/403
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: Базильчук О.М. - довіреність № 575 від 01.10.2009 р.
відповідача: Письменна Н.В. - директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2009
у справі № 6/403 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту"
про визнання договору розірваним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2009 р. у задоволені позову Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (далі - АК “Київводоканал”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична агенція “Лінія захисту” (далі - ЮА “Лінія захисту”, відповідач) про визнання договору розірваним було відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що даний спір між сторонами не підвідомчий господарським судам, так як вимога про визнання договору розірваним є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення.
На думку суду, юридичні факти можуть встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, а встановлення факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
В обґрунтування своїх висновків господарський суд посилається на постанови Верховного суду України, однак, не зазначає які саме постанови, по яким справам, та не зазначає чи відповідає предмет спору у справах, що розглядав Верховний суд України, предмету спору у даній справі.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач пояснив, що апеляційні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, рішення таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалою від 09.09.2009 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 13.10.2009 р.
В судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та пояснення на неї, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.
23.12.2003 р. між ЮА “Лінія захисту” (виконавцем) та АК “Київводоканал” (замовником) було укладено договір № А-1908/03 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1), виконавець зобов'язується надати, а замовник - приймати та оплачувати юридичні послуги по задоволенню кредиторських вимог замовника (надалі - обслуговування) шляхом витребування заборгованості з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (боржник) за надані послуги з постачання питної води та водовідведення на загальну суму 33 000 000 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору, за обслуговування, що буде здійснюватись виконавцем за цим Договором, замовник зобов'язується сплатити виконавцю протягом десяти днів з моменту укладання договору аванс у розмірі 35 000 грн., після набрання чинності рішенням суду, що є остаточним для виконання, про задоволення позову замовника до боржника - кошти у сумі 0,65% від суми коштів, задоволеної судовим рішенням, в тому числі кошти у сумі 0,1% сплачуються замовником протягом десяти днів після прийняття остаточного рішення. Після фактичного задоволення вимог замовника до боржника - щоквартально 3% від фактично задоволених вимог замовника одержаних за квартал коштів до десятого числа місяця, наступного за звітнім періодом.
За твердженнями позивача зобов'язання за Договорами виконувались останнім не в повному обсязі, що призвело до відсутності очікуваного результату від співпраці з відповідачем та недосягнення мети, з якою укладався спірний Договір, що суперечить інтересам ВАТ “АК “Київводоканал”, про що зокрема було повідомлено відповідача листом від 10.09.2008 р. №2195/12.
10.09.2008 р. листом № 2195/12 АК “Київводоканал” повідомив ЮА “Лінія захисту” про відмову від Договору № А-1908/03 і його розірвання з 15.10.2008 р. (поштова квитанція від 12.09.2008 р. № 9178; реєстр від 12.09.2008 p.).
Позивач 16.10.2008 р. факсограмою № 8921/12 звернувся до Відповідача з вимогою повернення ВАТ “АК “Київводоканал” в термін до 17.10.2008 р. оригіналів документів (виданих Відповідачу з метою виконання договірних зобов'язань) в зв'язку з втратою чинності Договору № А-1908/03 від 23 грудня 2003 p.
Відповідач на виконання вимог викладених в факсограмі повертав відповідні документи на адресу ВАТ “АК “Київводоканал”, що підтверджується описами і конвертами, копії яких додаються до даної позовної заяви, а також підтверджується актами - прийому передачі маршрутних карт від 07 листопада 2008 року, від 19 листопада 2008 р.
За надані послуги за договором № 1908/03 від 23.12.2003 р. позивач здійснив оплати відповідачу у повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 9193087 від 28.11.2008 p., копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Незважаючи на вказане, АК “Київводоканал” звернулось до господарського суду з позовом до ЮА “Лінія захисту” про розірвання договору № 1908/03 від 23.12.2003 р.
Оскаржуваним рішенням в задоволені позову було відмовлено.
Судова колегія не погоджується з оскаржуваним рішення і вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.
В позовній заяві про визнання договору розірваним апелянт просить визнати розірваним договір А-1908/03 від 23.12.2003 з 15.10.2008.
Судова колегія щодо права позивача на розірвання договору зазначає наступне.
Умовами спірного договору не передбачено порядку припинення або умов розірвання договору. П. 5 договору передбачає, що сторони спочатку врегульовують спірні питання шляхом переговорів, у випадку неможливості досягти згоди шляхом переговорів, спір підлягає розгляду у господарському суді.
Таким, чином до вказаних правовідносин застосовуються норми передбаченні чинним законодавством України.
Спірний договір є змішаним договором і містить в собі елементи двох договорів, договору доручення і договору про надання послуг, що пояснюється наступним.
Статтями 637 та 213 ЦК України, сторонам надано право тлумачити зміст правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, представництво виникає на підставі договору (ч. 3 ст. 237 ЦК України).
Відповідно до умов спірного Договору на Відповідача покладено представництво інтересів Позивача, тобто чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити Відповідачу, що підтверджується п. 1.2., п. 2.5.4. Договору. Крім того, умовами договору передбачено видання Відповідачу довіреностей на право представлення інтересів Позивача (п. 2.1.2 Договору), що є безумовною ознакою представництва (п. З ст. 244 ЦК України).
Враховуючи наведене вище, спірний договір (п. 1.2., п. 2.1.2, п. 2.5.), містить ознаки договору доручення які визначені ст.ст. 1000, 1003, 1004, 1006 ЦК України.
З огляду на зазначене до спірних відносин застосовується глава 68, яка регулює відносини доручення і глава 63 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини щодо надання послуг.
Згідно ч. З ст. 651 ЦК України “У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим”.
Згідно ст. 1008 ЦК України “договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору”.
Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час (ч. 2 ст. 1008 ЦК України).
Якщо повірений діє, як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніше як за один місяць до його припинення (ч. 3 ст. 008 ЦК України). Відповідне повідомлення зі сторони Позивача було здійснено, що підтверджується доводами викладеними у матеріалах справи і доданими документами (лист від 10.09.2008 р. № 2197/12; факсограма від 16.10.2008 р.8921/12).
З огляду на зазначене, право Позивача на розірвання договору доручення є непорушним і відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною (ч. 2 ст. 1008 ЦК України).
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 ЦК України).
Враховуючи зазначене, у Позивача є непорушне право на відмову від договору.
Доводи Відповідача, які ґрунтуються на Постанові Київського апеляційного господарського суду у справі № 42/491, щодо того, що до спірного договору не застосовуються положення гл. 68 ТЖ України, не можуть братися до уваги, в зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 5 ст. 35 ГПК України “Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку”.
Отже, враховуючи вищевикладені доводи, вважаємо, що припущення ТОВ “Юридична агенція “Лінія захисту”, щодо фактів, які вважаються встановленими, спростовані в загальному порядку.
Враховуючи наведені вище доводи, Позивач вважає, що договір об'єднав в собі два елементи договорів: договору про надання послуг та договору доручення і є відповідно змішаним.
Разом з тим, положення договору про надання послуг містить в собі норму про розірвання договору про надання послуг (ст. 907 ЦК України), а договір доручення містить в собі норму про і припинення договору доручення (ст. ст.1008, 1009 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
П. 4.1. Договору встановлено, що «сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством України за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору».
Ст. 611 ЦК України надає право стороні на припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови або розірвання договору.
Крім того, договором не встановлено порядку припинення зобов'язань, розірвання договору.
З огляду на зазначене, Позивач виконав умови визначені ст. 1008 ЦК України (повідомив Відповідача про відмову від договору у встановлений термін) та вимоги ст. 907 ЦК України (щодо одностороннього розірвання договору).
У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України правовим наслідком розірвання договору є його припинення.
Отже, Позивач скориставшись наданим законом правом, здійснив дії щодо розірвання спірного договору, що має для Позивача важливе юридичне значення, оскільки Відповідач неправомірно продовжує нараховувати винагороду за спірним договором (докази чого були надані до Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні), а отже, Відповідач не визнає того факту, що договірні зобов'язання є припиненими, а договір є розірваним з 15.10.2009.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 p. № 11 “Про судове рішення” зазначається, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є припинення правовідношення.
Згідно з абзацами 2 і 11 ч.2 ст.20 ГК України способами захисту прав суб'єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав та припинення господарських правовідносин. Вимога про визнання договору розірваним за своєю суттю є вимогою про припинення господарських правовідносин з цим договором, а тому спір стосовно розірвання договору підвідомчий господарським судам.
Тому посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на невідповідність пред'явленого позову про визнання договору розірваним встановленим законодавством способам захисту цивільних прав.
Дана позиція стосовно способу захисту цивільних прав та підвідомчості спорів про встановлення юридичних фактів, що мають значення для господарюючих суб'єктів підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2008 у справі № 05-6-6/418.
При вирішенні даного спору суд не визначив правову природу спірних відносин і право, яке порушено.
Також, посилання суду в оскаржуваному рішенні на те, що рішенням господарського суду від 08.04.2008 у справі 37/62 було стягнуто з апелянта на користь Відповідача (ТОВ “Юридична агенція “Лінія захисту”) боргу, в тому числі, за даним спірним договором, не може бути підставою для відмови у позові про визнання спірного договору розірваним, оскільки стягнення боргу з апелянта у справі № 37/62 було проведено в примусовому порядку, а рішення господарського суду у справі 37/62 скасоване постановою Вищого Господарського Суду України від 12.02.2009.
Згідно ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене вище, судова колегія прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” - задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2009 р. в справі № 6/403 - скасувати, та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати договір № А-1908/03, укладений 23.12.2003 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична агенція “Лінія захисту” та Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” розірваним з 15.10.2008 р.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична агенція “Лінія захисту” (вул. Ш.Руставелі, 44, офіс 22, м. Київ, 01033 код ЄДРПОУ 32245569, Р/р 26003030000716 в Київській філії АКБ “Індустріалбанк”, м. Київ, МФО 320962) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664, р/р 2600155030771 в КРФ ВАТ КБ “Хрещатик” м. Київ, МФО 300830) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита за подання позовної заяви, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Справу № 6/403 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
21.12.09 (відправлено)