73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
14.12.2009 Справа № 2/417-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
до Херсонської міської Ради, м.Херсон
третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Управління комунальної власності м.Херсона
про стягнення 18097 збитків
за участю представників сторін:
від позивача - представник ОСОБА_2 дов. №28 від 07.09.09 р.
від відповідача: нач. юр. відділу Мороз А.І. дов. № 9-62-9/21 від 28.11.06 р.
від третьої особи: гол. спец. Копилова А.С. дов. № 507 від 01.06.09 р.
Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовом до управління комунальної власності міста Херсона (відповідач) про стягнення збитків у розмірі 30132,85 грн. та моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. у зв'язку з вчиненням недійсного правочину. Позовні вимоги ґрунтуються на ствердженні про те, що 17 серпня 2004 року приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та управлінням комунальної власності м.Херсона (відповідачем) укладено нотаріально посвідчений договір оренди комунального майна міської територіальної громади. Предметом договору є передача Орендодавцем у строкове платне користування нежилого приміщення, розташованого в місті Херсоні по вул.Комунарів/Червонофлотська, 7/33, загальною площею 194,7 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності.
Рішенням суду від 30.10.08 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.08 апеляційна скарга приватного підприємця ОСОБА_1 залишена без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду від 16.06.09 рішення господарського суду Херсонської області від 30.10.08 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.08 у справі № 2/417-08 скасовано в частині позовних вимог про стягнення 18097 грн. збитків з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог.
В постанові зазначено, що при новому розгляді позивачу слід уточнити підстави заявленого позову ( ч.2 ст.216 чи ст.1173 ЦК України), оскільки на відміну передбаченої ст.1173 ЦК України позадоговірної шкоди, яка підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування незалежно від вини цього органу, норма ч.2 ст.216 цього Кодексу виходить із необхідності встановлення вини сторони недійсного правочину у завданні збитків внаслідок вчинення недійсного правочину.
Касаційна інстанція також вважає за необхідне на підставі ст. 111 Господарського процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи з достовірністю встановити наявність чи відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями останнього щодо вчинення недійсного правочину та завданою позивачу шкодою від втрати права на компенсацію вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого нерухомого майна, а також вирішити питання про необхідність залучення до участі у справі відповідного територіального відділення Держказначейства України в якості іншого відповідача, оскільки виходячи з вимог ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, а за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.
За постановою ВГСУ визначено, що місцевому господарському суду також слід з'ясувати, чи вірно обрано позивачем спосіб захисту цивільних прав у спірних правовідносинах з огляду на положення п.1 ч.З ст.1212 ЦК України, яким стороні недійсного правочину надається право вимагати повернення виконаного за таким правочином, в тому числі і витрат орендаря на поліпшення орендованого майна за недійсним договором оренди.
Також касаційна інстанція зазначила, що судами попередніх інстанцій не досліджувалися належним чином наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями управління комунальної власності м. Херсона як виконавчого органу Херсонської міської ради при здійсненні ним своїх повноважень та завданою шкодою.
Відповідно до ст. 111-12ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання постанови ВГСУ у справі позивач уточнила підстави заявленого позову у частині стягнення 18097 грн. В заяві вона зазначила:
Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до ч.3 ст. 140 Конституції України та ст.11,54 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" Херсонська міська рада є органом місцевого самоврядування, за чий бюджетний рахунок і повинна відшкодовуватись шкода, завдана третьою особою - управлінням комунальної власності. Враховуючи норми вищезазначеної статі та рішення у справі № 13/373-О від 17.08.04 управління комунальної власності, як орган, який підпорядкований Херсонській міській раді уклав договір оренди з особою, яка не була власником об'єкту оренди, тим самим заподіявши шкоду в позбавленні права приватного підприємця ОСОБА_1 - орендаря на компенсацію його витрат на обладнання газової системи. Так як право на звернення про відшкодування витрат відповідно до ч.1,2 ст.27 ЗУ " Про оренду державного майна " та п.11.3 договору оренди від 17.08.04 було втрачено, тому відшкодування поліпшень в якості шкоди, заподіяної управлінням комунальної власності щодо вчинення недійсного правочину слід розглядати з урахуванням ч.2 ст.216 ЦК України. В прохальній частині позивач просить стягнути суму збитків 18097 грн. з тільки Херсонської міської ради ( т.2 арк.2). Також позивач просив суд визнати управління комунальної власності як третю особу, а не відповідача-1 у справі.
Суд задовольнив клопотання позивача та ухвалою від 08.09.09 замінив - управління комунальної власності з відповідача та третю особу у справі.
В подальшому справа розглядається в частині стягнення збитків на суму 18097 грн., що складає вартість обладнання газової системи з урахуванням уточнень та зміни відповідача.
Рішенням у цій справі, яке набрало законної сили, встановлено наступні факти.
Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради №631 від 29.12.2005р. скасовано назване розпорядження міського голови від 10.08.2004р. №1177-р "Про видачу свідоцтв про право власності" в частині видачі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення, загальною площею 194,7 кв.м. по вул.Комунарів, 7/ вул.Червонофлотській, 33 та анульоване свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.08.2004р. № 268948, видане Херсонській міській раді на згадані нежилі приміщення. Цим же рішенням виконавчого комітету вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення виконкому від 21.09.2004р. в частині затвердження розпорядження міського голови від 10.08.2004р. №1177-р щодо видачі свідоцтва про право власності Херсонській міській раді. Також з рішення виконкому №631 від 29.12.2005р. вбачається, що однією з підстав його прийняття є рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 02.02.2005р., яким визнано незаконними правові акти, що видані органами місцевого самоврядування на підтвердження права комунальної власності Херсонської міської ради. В рішенні Суворовського районного суду м.Херсона констатовано відсутність доказів фактичної передачі у комунальну власність нежилого приміщення, площею 194,7 кв.м. по вул.Комунарів/вул.Червонофлотській, 7/33 в м.Херсоні. Натомість, в рішенні суду з цивільної справи, яке набрало законної сили і є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України, констатується факт, що спірні приміщення не передавалися до комунальної власності м.Херсона з житловим фондом, а були продані в грудні 1991 року Херсонському торгівельному підприємству "Торгрічтранс" Херсонським річковим портом.
З посиланням на положення ст.ст.216 ч.2, 1173 ЦК України, позивач після уточнень підстав позовних вимог вказує, що в результаті вчинення вказаного договору, йому завдані збитки, які полягають у витратах понесених ним на покращення стану вказаних нежитлових приміщень, зокрема, позивачем були понесені витрати на обладнання газової системи в сумі 18097,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на норми ч.2 ст.216 ЦК України, згідно якої якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Тобто, із наведеної норми витікає, що позивач просить відшкодувати збитки, які витікають із договірних правовідносин.
В той же час позивач обґрунтував позовні вимоги ст.1173 ЦК України., згідно якої шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Тобто, із наведеної норми витікає, що органи влади, виконуючи свої адміністративні повноваження за незаконність своїх дій несуть цивільну відповідальність.
Таким чином, ст.1173 ЦК України та ч.2 ст.216 ЦК України є різними за своєю природою підставами для обґрунтування позовних вимог щодо стягнення збитків. При розгляді справи за кожної із зазначених підстав вони доводяться різними доказами, у них різні складові. По своїй суті кожне обґрунтування є самостійним позовом, тому позивач, уточнивши обґрунтування позовних вимог, об'єднав два різні позови, що є недопустимим в розумінні ст.54 та 58 ГПК України.
Зазначене свідчить, що позивач не виконав вимоги постанови ВГСУ від 16.06.09 щодо належного уточнення обґрунтування позовних вимог.
Чинне законодавство відшкодування збитків, які витікають із договірних правовідносин регулює ст. 610, 614, 623 ЦК України 218,224 ЦК України.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 того ж кодексу, в тому числі і відшкодування збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу, необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (п.1 ст.614 ЦК України).
Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушень у сфері господарювання.
При розгляді судових справ щодо відшкодування збитків, які витікають із договірних правовідносин на кредитора покладається обов'язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому, кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, підтвердити їх документально. Отже, пред'явлення вимог про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків.
Статті 218 ГК України і 614 ЦК України визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.
Притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між противоправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
При розгляді справи щодо стягнення збитків, які витікають із договірних правовідносин суд має досліджувати наявність складу господарського правопорушення.
Із огляду на надані матеріали в підтвердження розміру збитків за обладнання системи опалення у сумі 18097 грн. позивач надав договір поставки від 19.04.06, за яким КСП "Лідер" прийняв на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи по газозабезпеченню магазина непродовольчих товарів за адресою м. Херсон, вул. Комунарів 7/вул. Краснофлотська,33, також позивач надав акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2006 року на загальну суму 18096 грн. 00 коп., затверджений та погоджений кошторис щодо зазначеного обсягу робіт, платіжні доручення № 283 від 12.07.06 та 273 від 04.07.06 на загальну суму 18096 грн.
Таким чином, позивач довів розмір збитків, які він зазнав та просив стягнути з відповідача - Херсонської міської ради.
Однією із складових правопорушень, які витікають із договірних правовіносин є наявність вини відповідача.
Судом встановлено, що за недійсним договором оренди від 17.08.04 стороною є управління комунальної власності міста Херсона, у той же час, позивач визначив відповідачем у справі - Херсонську міську раду. В уточнення обґрунтування позовних вимог позивач не навів вини відповідача в причиненні йому збитків у сумі 18096 грн., та в чому полягають дії або бездіяльність відповідача, які завдали позивачу збитки.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм права, враховуючи фактичні обставини справи та досліджені докази, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем факту спричинення йому збитків відповідачем - Херсонською міською радою у розумінні норм цивільного господарського законодавства та статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, а отже вважає необґрунтованими вимоги до Херсонської міської ради про стягнення збитків у заявленій сумі.
Посилаючись на положення ст. 1173 ЦК України, ПП ОСОБА_1 вказує, що Херсонська міська рада визначена нею відповідачем, оскільки Херсонська міська рада є органом місцевого самоврядування, за чий бюджетний рахунок і повинна відшкодовуватись шкода, завдана третьою особою - управлінням комунальної власності. Однак, в ст. 1173 ЦК України містяться правила відшкодування шкоди, завданої органами влади та місцевого самоуправління, в яких реалізується її деликтоспроможність.
Ст. 1173 ЦК України є спеціальною, оскільки передбачає певні особливості, а саме наявність власно-адміністративного, одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоуправління; завдання шкоди незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю указаних суб'єктів; настання відповідальності незалежно від вини цих органів.
Діями органів влади чи місцевого самоврядування можуть бути дії у формі адміністративних актів, а також безпосередньо дій (примусове вилучення, застосування сили, власних повноважень, тощо).
Таким чином, у спорах, де орган самоврядування виступає як учасник цивільних правовідносин не можуть бути застосовані правила ст.1173 ЦК України, оскільки вони регулюють питання відшкодування шкоди, які витікають із правовідносин, де органи самоврядування виступають як учасники адміністративних правовідносин.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 22.12.2009р.