Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" грудня 2009 р. Справа № 42/259-09
вх. № 7720/1-42
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Чулакова А.О. (дов.)
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків
до ПП "Імідж-К", м. Харків
про стягнення 163189,07 грн.
Позивач, ФО П ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ПП "Імідж-К", про стягнення заборгованості в сумі 163189,07 грн., в т.ч. основна заборгованість - 112878,07 грн., інфляційні втрати - 16798,79 грн., пеня - 29548,64 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами - 3963,57 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 001/08 від 25.06.2008р.
У судовому засіданні позивач надав заяву про часткову відмову від позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 110718,07 грн. основної заборгованості, 16549,23 грн. інфляційних втрат, 13790,80 грн. пені, 3960,23 грн. 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати.
Розглянувши дану заяву, суд розцінює її як уточнення позивачем позовних вимог.
Позивачем надані докази направлення копії заяви про уточнення позовних вимог на адресу відповідача.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав.
Судом встановлено, що відповідач також не з'являвся в судові засідання, призначені на 20.10.2009р., 17.11.2009р., про час та місце проведення яких повідомлявся належним чином на адресу, по якій він зареєстрований.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за відсутності відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.
Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
25 червня 2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позивач) та Приватним підприємством "Імідж-К" (відповідач) було укладено договір № 001/08 купівлі-продажу камінно-щебеневої продукції (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу гранітну каменево-щебеневу продукцію на умовах СРТ (п. 1.1. Договору), а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити товар. Кількість, характеристики та ціна товару, що має бути поставлений, визначається згідно заявки, що надається покупцем (відповідачем) продавцю (позивачу), на підставі якої сторони підписують доповнення до Договору (п. 1.3, п. 2.3 Договору).
Умовами Договору передбачено, що оплата за поставлений Товар має бути здійснена покупцем (відповідачем) протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту повідомлення покупця про прибуття Товару на залізничну станцію, де покупець має отримати товар згідно умов Договору (п. 4.1. Договору).
25 червня 2008 року позивач та відповідач уклали Доповнення № 1 до Договору. Згідно даного Доповнення позивач відповідно до замовлення відповідача від 25.06.2008р. зобов'язався поставити протягом червня-липня 2008р. продукцію - щебінь фракції 5-20 в кількості 1800 тон загальною вартістю 205200,00 грн., а також щебінь фракції 20-40 в кількості 1800 тон загальною вартістю 169200, 00 грн.
На виконання умов договору позивачем були зроблені наступні поставки товару :
- 05.07.2008р. відповідно до видаткової накладної № 64 від 05.07.2008р. на загальну суму 32399,85 грн.
- 08.07.2008р. відповідно до видаткової накладної № 49 від 08.07.2008р. на загальну суму 33180, 08 грн.
- 09.07.2008р. відповідно до видаткової накладної № 68 від 09.07.2008р. на загальну суму 39824,40 грн.
- 03.10.2008р. відповідно до видаткової накладної № 58 від 03.10.2008р. на загальну суму 19452,53 грн.
Таким чином, позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 124856,86 грн.
Позивачем на кожну поставку виставлявся рахунок на оплату, а також видавалась податкова накладна.
Отримання відповідачем товару по вищезазначеним накладним свідчить про те, що він був повідомлений про прибуття товару на залізничну станцію, а отже у нього виникло зобов'язання щодо оплати товару протягом трьох банківських днів з дня отримання товару.
Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив отриманий товар, несплаченим залишився товар на загальну суму 110718,07 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії акту звірки взаєморозрахунків, станом на 25.12.2008р. відповідач визнавав наявність заборгованості в сумі 112878,07 грн.
28.08.2009р. позивач звернувся з листом до відповідача, в якому зазначено, що 06.08.2009р. відповідачем на користь позивача перерахована заборгованість у сумі 2160,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить відповідача погасити залишок заборгованості з урахуванням нарахованої пені.
Вказаний лист отриманий директором відповідача, що підтверджується відміткою про прийняття, а також директором зазначено, що він зобов'язується погасити борг в строк до 20.09.2009р.
У судовому засіданні представник позивача зазначає, що відповідач з серпня 2009р. не погасив заборгованість та підтверджує, що на теперішній час основна сума заборгованості складає 110718,07 грн.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 110718,07 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Умовами договору, а саме п.8.4 договору передбачено, що за прострочку оплати товару протягом 15 днів покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивач) пеню в розмірі 0,1% від суми поставленого, але неоплаченого товару, за кожен день прострочення.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.3 даного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем наданий розрахунок пені, згідно якого сума нарахованої пені складає13790,80 грн.
Розглянувши наданий розрахунок, суд встановив, що вказаний розрахунок відповідає положенням норм діючого законодавства, відповідає умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами.
Суд приймає наданий позивачем розрахунок пені та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких складає 3960,23 грн. грн., а також інфляційних втрат, сума яких складає 16549,23 грн.
Надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, відносинам, що склалися між сторонами, а тому ці суми підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
З врахуванням вимог ст. 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним держмито в сумі 1450,18 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства „Імідж-К" (61142 м. Харків, вул. Гарібальді, 26, к. 225, код 32029738, п/р 26007295910010 в АКБ "Базис" м. Харків) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у відділенні № 1 ХГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк", м. Харків, пр. Леніна, 38, МФО НОМЕР_3) основну заборгованість у сумі 110718,07 грн., інфляційні втрати в сумі 16549,23 грн., пеню в сумі 13790,80 грн., 3% річних у сумі 3960,23 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1450,18 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 08.12.2009р.