"21" грудня 2009 р.Справа № 10/104-2148
Господарський суд Тернопільської області у складі
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптова компанія "Дарниця", м. Київ, вул. Мечнікова, 8/22 (поштова адреса: м. Вишневе, вул. Балукова,7 Київської області)
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
За участю представників:
позивача: Поворозник А.І.- представника , довіреність від 01.07.2009 року
відповідача: не прибув.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія "Дарниця", м. Київ звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль про стягнення 5 154,00 грн. загальна заборгованість, з яких 3 854,59 грн. -основного боргу; 237,55 грн. -пені, 32,70 грн. - сума річних відсотків, 963,64 грн. -штрафу за прострочення оплати, 64,52 грн. -інфляційних збитків; відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору поставки №90, укладеного між сторонами 21.04.2009 року, видаткові накладні та інші документа, які знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 26 листопада 2009 року судове засідання призначене о 15 год. 20 хвилин 08 грудня 2009 року.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 08.12.2009 року представника відповідача , в порядку статті 77 ГПК справу слуханням було відкладено до 15 годин 21 грудня 2009 року.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судові засідання 08 грудня 2009 року та 21 грудня 2009 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином , що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення , заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не надав , а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарський суд встановив наступне:
В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).
У судовому засіданні встановлено, що 21 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ Оптова компанія "Дарниця“, м. Київ (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль (Покупець) було укладено Договір поставки №90.
Згідно умов договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві лікарські засоби і вироби медичного призначення (надалі -товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно оплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов даного договору (п. 1.1. Договору).
Сторони встановили, що передача товару здійснюється окремими партіями, в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в специфікаціях (витратних накладних), які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. Договору).
Згідно пунктів 5.1.,5.5. Договору, Покупець зобов'язаний здійснювати розрахунок за кожну поставлену партію у формі попередньої оплати вартості партії товару або шляхом відстрочки платежу на розсуд Постачальника; Покупець сплачує кошти за партію товару банківським безготівковим переказом на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника з обов'язковим зазначенням в документах, необхідних для перерахування коштів, конкретної дати поставки відповідної партії товару, номер і дату договору та специфікації (витратної накладної), згідно яких здійснюється оплата.
На виконання умов договору, ТОВ “ Оптова компанія "Дарниця“, м. Київ поставило Приватному підприємцю ОСОБА_1, м. Тернопіль продукцію, що підтверджується копіями видаткових накладних, зокрема: № Lv-904164 від 01.06.2009р. на суму 522,00 грн.; № Lv-904161 від 02.06.2009р. -662,26 грн.; № Lv-904170 від 02.06.2009р. -22,54 грн.; № Lv-904432 від 10.06.2009р. -1 655,83 грн.; № Lv-905020 від 01.07.2009р. -87,54 грн.; № Lv-905021 від 01.07.2009р. -960,21 грн. ( знаходяться в матеріалах справи ).
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Беручи до уваги доводи позивача та оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Остання поставка товару була здійснена 01.07.2009р.. Відповідно до умов видаткових накладних за вказаним договором, розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом відстрочки платежу на 30 днів, тобто до 01.08.2009р.. Але на час подання позову відповідач за отриманий товар не розрахувався і станом на 18.11.2009р. у ПП ОСОБА_1 перед позивачем за Договором №90 від 21.04.2009р. залишилась заборгованість в сумі 3 854,59 грн.
Таким чином, на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості поставленого йому позивачем товару повному обсязі, що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 3 854,59 грн. підлягали до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.
Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 ЦК).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.
Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України -відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.
Пунктами 8.1., 8.2., 8.3. Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної поставки партії товару Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки; у випадку несвоєчасної оплати партії товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУЦ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% вартості неоплаченого вчасно товару ; у випадку несвоєчасної оплати партії товару Покупець зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у повній сумі понад штрафні санкції.
Згідно представлених розрахунків позивача розмір нарахованої пені та штрафу за порушення терміну оплати за поставлений товар становить 237,55 грн. та 963,64 грн.
При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те, що у нього є правові підстави для стягнення пені та штрафу за порушення терміну оплати поставленого товару, а тому позовні вимоги в частині стягнення 237,55 грн. пені та 963,64 грн. штрафу, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.
Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, відповідачем по справі: Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль своєчасно не була погашена заборгованість за отриманий товар, а тому сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних.
Позивач по справі представив суду розрахунки суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, які приймається судом, а тому позовні вимоги в сумі 65,52 грн. ( інфляційна сума ) та 32,70 грн. (3% річних), підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.
У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором поставки №90 від 21.04.2009 року, видатковими накладними, позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за поставлену продукцію, а тому позовні вимоги про стягнення 3 854,59 грн. основного боргу, 237,55 грн. -пені, 32,70 грн. -3% річних, 963,64 грн. -штрафу, 64,52 грн. -інфляційних збитків, підтверджені документально та підлягають до задоволення.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193, 222 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія "Дарниця", м. Київ, вул. Мечнікова, 8/22, ідентифікаційний код 24381128 -3 854,59 грн. основного боргу; 237,55 грн. -пені; 32,70 грн. -3% річних; 963,64 грн. -штрафу; 64,52 грн. -інфляційних збитків; 102 грн. в повернення сплаченого державного мита; 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.
4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Суддя