17.12.09 Справа № 16/348-06нр.
за позовом: Приватного підприємства «ЮВІС», м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації»
про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Лиховид Б.І.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
За участю секретаря судового засідання Ейсмонт М.О.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-готельного комплексу (який входить в проект реконструкції та будівництва 8-го кварталу), який знаходиться за адресою м. Суми, вул.. Червоноармійська (біля Єпархіального Управління) на земельній ділянці площею приблизно 0,06 га; зобов'язати Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» здійснити державну реєстрацію права власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-готельного комплексу (який входить в проект реконструкції та будівництва 8-го кварталу), який знаходиться за адресою м. Суми, вул.. Червоноармійська (біля Єпархіального Управління) на земельній ділянці площею приблизно 0,06 га.
16.12.09 року до суду надійшла заява представника Приватної виробничо-будівельної фірми «Інтербудсервіс», в якому він просить залучити до участі у даній справі Приватну виробничо-будівельну фірму «Інтербудсервіс» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, посилаючись на те, що рішення по даній справі вплине на права ПВБФ «Інтербудсервіс» як законного користувача земельної ділянки по вул.. Соборна, 29/1, яка фактично співпадає на місцевості з земельною ділянкою по вул.. Червоноармійська, 10/1, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-готельного комплексу, про визнання права власності на який розглядається спір у даній справі.
Господарський суд відхиляє заяву Приватної виробничо-будівельної фірми «Інтербудсервіс» про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки до заяви не додано документів на підтвердження обставин, викладених у заяві в обґрунтування підстав для такого залучення відповідно до вимог ст.. 27 ГПК України.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України..
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Рішенням господарського суду Сумської області від 29.06.2006 р. по даній справі позов задоволено: визнано за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-готельного комплексу (який входить до проекту реконструкції та будівництва 8-го кварталу), який знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Червоноармійська (біля Єпархіального Управління) на земельній ділянці площею приблизно 0,06 га та зобов'язано відповідача вчинити дії по реєстрації права власності позивача на вказаний об'єкт незавершеного будівництва. Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2009 р. касаційне подання заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Сумської міської ради задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 29.06.06 р. у справі № 16/348-06 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.11.2009 року призначено новий розгляд даної справи на 17.12.2009 р. та запропоновано сторонам по справі подати письмові обґрунтування своїх позицій з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2009 р.
Представники сторін у судове засідання 17.12.2009 року не з'явились, вимог ухвали суду не виконали.
16 травня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-сервісним підприємством "Спецмонтажбуд" (Продавець) та Приватним підприємством "ЮВІС" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, який належить Продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 5 квітня 1999 року.
20 травня 2002 року Продавцем та Покупцем був підписаний акт приймання - передачі об'єкта незавершеного будівництвом, адміністративно-готельного комплексу, який знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Червоноармійська (біля Єпархіального Управління) на земельній ділянці, площею приблизно 0,06 га.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на підставі вищевказаних документів, йому було відмовлено у реєстрації за ним права власності на вказане нерухоме майно. Як вбачається зі змісту позовної заяви та доповнень до неї, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до ст..1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відповідна державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав не нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, тому відмовивши позивачу у реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, відповідач фактично не визнає права власності позивача на вказане майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не виплаває із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлено постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2009 р., фактично спір у даній справі виник внаслідок відмови відповідача здійснити реєстрацію права власності. Отже, між сторонами існує спір не про право цивільне, а спір, що виникає з адміністративно-правових відносин.
Однак, спір щодо законності дій відповідача - відмови у оформленні права власності на об'єкт незавершеного будівництва не може бути предметом розгляду у господарському суді (за правилами ГПК), а належать до компетенції адміністративного суду.
Так, в силу п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно п.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Предметом позову в даній справі є, зокрема, зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно відповідно до п.1.3 Тимчасового положення здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць).
Вказане свідчить, що бюро технічної інвентаризації на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином бюро технічної інвентаризації в розумінні п.7 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень. Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить про те, що дана справа, в частині позову про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію прав власності, є справою адміністративної юрисдикції, тому суд відмовляє в позові в цій частині.
Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 20.10.09 р. предметом доказування під час розгляду спору щодо права власності є встановлення юридичних фактів, які є підставою для набуття права власності на спірне майно, а не дослідження законності дій відповідача щодо його відмови оформити таке права, яке є похідним.
Відповідачем у такому спорі може бути особа, від якої відповідне право перейшло до позивача, або особа, яка може претендувати на таке право, а не особа, яка здійснює його оформлення, тобто фактично видає документ, що посвідчує факт належності такого права -свідоцтво про право власності.
Відповідно до ст.. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Враховуючи, що позивач у судове засідання не з'явився, письмових пояснень з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2009 року, в тому числі і щодо залучення до участі у справі іншого відповідача, повинного відповідати за цим позовом, тобто особу, що оспорює чи не визнає право власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна, не подав, вимоги позивача про визнання права власності задоволенню не підлягають, оскільки комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» не є належним відповідачем по даній справі.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Приватної виробничо-будівельної фірми «Інтербудсервіс» про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - залишити без задоволення.
2. В позові - відмовити.
СУДДЯ Б.І.ЛИХОВИД
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 21.12.2009 р.
Суддя