У Х В А Л А Справа № 932/7429/20
Провадження № 2-з/932/75/20
30 червня 2020 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, в особі судді Литвиненка І.Ю., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Рівної Олександри Володимирівни, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, про визнання договору недійсним, скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Разом із позовом ОСОБА_1 подано до суду письмову заяву про забезпечення позову, у якій він прохає:
- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ;
- заборонити приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження, реєстрацію, перереєстрацію, укладання договорів іпотеки, договорів оренди щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 ;
- заборонити державним реєстраторам проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 ;
- заборонити відповідачу та компетентним реєстраційним органам (реєстраційній та міграційній службі України та їх підрозділам) користуватися квартирою АДРЕСА_1 (проживати, здавати в оренду третім особам, реєструвати будь-кого, іншим чином використовувати квартиру), та передати квартиру на відповідальне зберігання позивачу - ОСОБА_1 або його представнику.
В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що предметом спору є недійсність договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладений ним із відповідачем ОСОБА_2 та витребування цієї квартири із чужого незаконного володіння. Договір купівлі-продажу квартири він уклав під примусом, під загрозою фізичного насильства, а також у зв'язку із введенням його в оману, із використанням підроблених документів на квартиру. Він, як продавець, коштів за продаж квартири не отримав. 09 червня 2020 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем - ОСОБА_2 , і з цього часу він має можливість розпоряджатись майном на власний розсуд, в тому числі і продати його. Оскільки відповідач у квартирі не мешкає і не з'являється, вважає, що він примусив його до продажу його єдиного житла з тим, щоб продати квартиру у подальшому. Невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання майбутнього рішення суду у випадку продажу майна. Крім цього, оскільки коштів за квартиру він не отримав, іншого житла не має, є особою літнього віку, прохав не застосовувати зустрічне забезпечення та заборонити не тільки відчуження і розпорядження квартирою, а й користування нею відповідачем та сторонніми особами, і передати її йому на відповідальне зберігання.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. В силу вимог ст. 152 ЦПК України, видами забезпечення позову є, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», яка є узагальненням судової практики з розгляду цивільних справ певної категорії, що імплементовано у державі, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і находяться у нього чи в інших осіб. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Так, предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладено 09 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення про реєстрацію права власності, і запису про право власності відповідача на нерухоме майно.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно, суд, за клопотанням позивача, може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК України), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору, до його вирішення, є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору. Відповідач таке право має, оскільки є зареєстрованим власником майна, про що свідчить наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на спірну квартиру.
Відчуження спірного нерухомого майна відповідачем може створити перешкоди у виконанні можливого рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача. Так, при зміні титульного власника майна відповідач втратить де-факто статус боржника, а права нового власника майна можуть бути порушені судовим рішенням, постановленим щодо особи, яка участі у розгляді справи не брала. Відтак заява позивача в частині заборони відповідачу вчиняти дії із відчуження спірного майна, підлягає задоволенню.
Оскільки факт відчуження майна підлягає державній реєстрації, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити і шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на відчуження (зміну власника) нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . В частині накладення арешту на майно заява задоволенню не підлягає, оскільки вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна є максимально можливим обмеженням прав власника майна, що може обмежити, відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», і право на користування житлом, а тому не буде співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.
Крім цього, не може бути задоволена і вимога щодо заборони відповідачу та реєстраційній і міграційній службі України, їх підрозділам користуватися квартирою АДРЕСА_1 , оскільки така вимога не є співмірною із пред'явленими вимогами, є втручанням у право власника майна на користування своєю власністю, ще до вирішення питання про правомірність правочину. Не може бути задоволена і вимога позивача про заборону передачі квартири в оренду третім особам, оскільки такі дії не утруднять виконання можливого рішення суду. Через те, що передача спірної квартири на відповідальне зберігання позивачу, з урахуванням заявленої ним вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, є фактично тотожною позовній вимогою, вирішенням частину спору до його розгляду по суті, неспівмірним втручанням у права зареєстрованого власника майна, заява позивача в цій частині теж задоволенню не підлягає. З цих підстав, заява підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи те, що заява позивача про забезпечення позову підлягає лише частковому задоволенню у спосіб заборони відповідачу вчиняти дії із відчуження майна, а суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на відчуження (зміну власника) нерухомого майна, для відповідача загрози понесення збитків, за вказаних обставин, не вбачається, тому підстави для зустрічного забезпечення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 260, 353 ЦПК України, -
Заяву позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) вчиняти будь-які дії із відчуження нерухомого майна, що належить йому на праві власності - квартири АДРЕСА_1 .
Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, що спрямовані на зміну власника майна, яким є квартира АДРЕСА_1 .
У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Відповідно до вимог п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів редакції Закону» від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційну скаргу може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання її копії.
Відповідно до вимог п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк, визначений ст. 354 цього Кодексу, на подання апеляційної скарги, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя І.Ю. Литвиненко