Справа № 199/4144/20
(1-кп/199/419/20)
іменем України
2020 року червня місяця 30 дня м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12020040630000662 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2020, відносно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , який народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрованого і проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_7
обвинувачений - ОСОБА_3
потерпіла - ОСОБА_8
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 25.04.2020, приблизно о 18 годині 00 хвилин, знаходився за місцем проживання своєї сусідки ОСОБА_8 , у квартирі АДРЕСА_2 , де на ручці вхідних дверей кухонної кімнати побачив пакет. Відкривши вказаний пакет, ОСОБА_3 виявив у ньому гаманець, у середині якого знаходились грошові кошти у розмірі 500.00 гривень та дві банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 та AT «Державний ощадний банк України» під № НОМЕР_2 , видані на ім'я ОСОБА_8 , а також аркуші паперу з кодами доступу до карток.
У цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а саме грошових коштів у готівковому вигляді у розмірі 500.00 гривень та які перебували на банківських рахунках АТ КБ «ПриватБанк» та AT «Державний ощадний банк України».
Реалізуючи свій злочинний умисел, який охоплює єдину мету, направлену на таємне викрадення чужого майна (крадіжу), а саме грошових коштів, належних потерпілій ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , у цей же день, приблизно о 18 годині 05 хвилин, перебуваючи в кухонній кімнаті за вищевказаною адресою, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, а отже усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних посягань, шляхом вільного доступу, своєю правою рукою викрав із гаманця ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 500.00 гривень, а також вищезазначені банківські картки, разом з кодами доступу до них.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, які належать ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , у цей же день, приблизно о 18 годині 38 хвилин, прибув до банкомату AT «Державний ощадний банк України», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Кожем'яки, 17, де впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, а отже усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних посягань, шляхом вільного доступу, таємно, скориставшись вказаним кодом доступу, використовуючи раніше викрадену банківську карту з магнітним носієм АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , шляхом механічного набору комбінації цифр ввів код доступу до вказаної банківської карти та здійснив транзакцію зняття грошових коштів у сумі 4000 гривень з банківського рахунку ОСОБА_8 .
Не обмежуючись вчиненими діями, ОСОБА_3 , цього ж дня о 18 годині 42 хвилині, знаходячись у тому ж місці, утримуючи при собі раніше викрадену у ОСОБА_8 банківську карту з магнітним носієм AT «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_2 , видану на ім'я ОСОБА_8 , з кодом доступу до картки, шляхом вільного доступу, таємно, скориставшись вказаним кодом, використовуючи раніше викрадену банківську карту з магнітним носієм AT «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_2 , шляхом механічного набору комбінації цифр ввів код доступу до вказаної банківської карти та здійснив транзакцію зняття грошових коштів у сумі 2000 гривень з банківського рахунку ОСОБА_8 .
Після чого, ОСОБА_3 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, утримуючи при собі грошові кошти, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми умисними діями, ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 6500 гривень.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
2-й епізод:
Крім вказаного, ОСОБА_3 продовжуючи свою злочинну діяльність, того ж дня а саме, 25.04.2020, приблизно о 18 годині 00 хвилини, знаходився за місцем проживання своєї сусідки ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_2 , де на ручці вхідних дверей кухонної кімнати побачив пакет. Відкривши його, ОСОБА_3 виявив у ньому гаманець, у середині якого знаходились грошові кошти у розмірі 500.00 гривень та банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 та AT «Державний ощадний банк України» за № НОМЕР_2 , виданими на ім'я ОСОБА_8 , аркуші паперу з кодами доступу до карток.
В цей день, приблизно о 18 годині 05 хвилин, ОСОБА_3 , розуміючи, що вказані банківські картки є які є офіційними електронними платіжними документами, визначив їх об'єктом свого злочинного посягання та у нього раптове виник злочинний умисел, направлений на викрадення офіційних документів з корисливих мотивів, а саме: банківських карт з магнітними носіями АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 та AT «Державний ощадний банк України» за № НОМЕР_3 , а також кодами доступу до них.
Далі, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення офіційних документів, в цей же день, приблизно о 18 годині 10 хвилин, перебуваючи в кухонній кімнаті за вищевказаною адресою, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, а отже усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних посягань, та маючи прямий умисел на незаконне заволодіння саме банківськими картками на ім'я ОСОБА_8 , оскільки йому було достеменно відомо про їх наявність у гаманці потерпілої, шляхом вільного доступу, своєю правою рукою викрав із належного ОСОБА_8 гаманця вищезазначені банківські карти разом з кодами доступу до них.
Після чого, ОСОБА_3 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, утримуючи при собі викрадені офіційні документи, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ними на власний розсуд.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у викраденні офіційних документів, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 у суді.
Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчинених ним кримінальних правопорушень. Так, ОСОБА_3 пояснив, що 25.04.2020, приблизно о 18 годині 00 хвилин, він знаходився за місцем проживання своєї сусідки ОСОБА_8 , у квартирі АДРЕСА_2 , де на ручці вхідних дверей кухонної кімнати він побачив пакет. Відкривши вказаний пакет, виявив у ньому гаманець, у середині якого знаходились грошові кошти у розмірі 500.00 гривень які він відразу викрав, крім вказаного, йому було достовірно відомо про наявність у гаманці потерпілої банківських карток АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 та AT «Державний ощадний банк України» під № НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_8 , якими він мав намір заволодіти, що і зробив та відразу зняв з них грошові кошти за допомогою кодів доступу. Як вказав обвинувачений всі свої злочинні дії він вчиняв на протязі 10 хвилин.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується, окрім визнання ним своєї вини, показами у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 та письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_8 суду пояснила, що вона здійснює догляд за донькою яка є інвалідом 1 групи. Так, 25.04.2020, приблизно о 18 годині 00 хвилин, до неї за адресою квартира АДРЕСА_2 , прийшов ОСОБА_3 та попрохав позичити грошові кошти в сумі 500.00 гривень, вона йому їх і дала. Потім через деякий час, ОСОБА_3 зайшов аби начебто поговорити із її донькою. Після чого вона відразу замітила пропажу мобільного телефону, вона зателефонувала ОСОБА_3 і він телефон одразу приніс разом з тим, у неї із гаманця пропали грошові кошти в сумі 500.00 гривень, за які вона вирішила у нього і не питати. Наступного дня, вона вирішила перевірити баланс на картках де і виявила пропажу грошових коштів та звернулася до працівників поліції.
Так, 28.04.2020 року до правоохоронних органів з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернулась ОСОБА_8 , яка прохала вжити заходів до її сусіда на ім'я ОСОБА_9 , який таємно викрав банківську карту, та у подальшому зняв з них кошти у сумі 6000 гривень.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.04.2020 року за участі потерпілої ОСОБА_8 оглядалася квартира за адресою АДРЕСА_3 . В ході огляду на кухонному столі був виявлений гаманець у якому знаходились грошові кошти у сумі 7 гривень, а також дві банківські картки.
Відповідно до постанови слідчого від 29.04.2020 року, в якості речових доказів визнано виявлені банківські картки № НОМЕР_4 виданої АТ КБ «Приват Банк», та НОМЕР_2 АТ «Державний ощад банк України», зазначені банківські картки передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 .
Відповідно до постанови слідчого від 29.04.2020 року, в якості речових доказів визнано виписку по банківській картці № НОМЕР_4 виданої АТ КБ «Приват Банк» на 1-му аркуші, та НОМЕР_2 АТ «Державний ощад банк України» на 3-х аркушах, зазначені виписки по банківським карткам вирішено зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Як вбачається з фото таблиць наданих АТ» Ощадбанк», на яких зображені дві особи, які знаходяться біля банкомату, один з яких знімає грошові кошти з банківської платіжної картки за № НОМЕР_2 .
У відповідності до постанови слідчого про залучення до кримінального провадження речових доказів від 11.06.2020 року - визнано в якості речових доказів фотознімки особи, яка знімала грошові кошти 25.04.2020 з рахунку потерпілої ОСОБА_8 на 17 арк., та вирішено зберігати в матеріалах кримінального провадження
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. Об'єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає, оскільки ОСОБА_3 суду пояснив, що він добре розумів протиправність своїх дій, як і добре розумів їх наслідки.
При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.
2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії за 1-м епізодом: правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як такі, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка); 2-м епізодом: правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 357 КК України, як такі що виразилися у викраденні офіційних документів.
3.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Суд не відносить до обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки його каяття і сприяння розкриттю злочину висловлене вже після викриття його злочинних дій, та продиктоване бажанням пом'якшити персональну відповідальність за скоєне, а в свою чергу щире каяття, характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Однак вказане у суб'єктивному ставленні обвинуваченого до вчиненого ним злочину відсутнє. Навпаки ОСОБА_3 , будучи в силу ст. 89 КК України не судимим, розумів, що вчинювані ним дії відносно особи, яка здійснює догляд на інвалідом - є злочинними, при цьому він розумів наслідки своїх злочинних дій, та на день розгляду справи судом не вжив заходів з метою добровільного відшкодування спричиненої шкоди потерпілій.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
4.Мотиви призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочинів, які скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, віднояться до невеликої та середньої тяжкості злочинів, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав, офіційно не працевлаштований, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, має на утриманні малолітніх дітей, за місцем проживання скарг не надходило, раніше в силу ст.. 89 КК України не судимий.
Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:
вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України, позицію потерпілої, яка просила призначити покарання на розсуд суду, обвинувачений просив суворо не карати, також суд враховує відсутність обставин що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України та у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 357 КК України із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України.
Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом із наведеним, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 , без реального відбування покарання та прийшов до висновку про звільнення від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Призначення ж покарання у виді штрафу, який є найбільш м'яким видом кримінального покарання, не буде відповідати меті покарання, оскільки ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, офіційного доходу (заробітку) не має, а тому є вірогідність того, що покарання у виді штрафу особисто ОСОБА_3 виконано не буде. Тобто, такий вид покарання як штраф буде суперечити вимогам ст.65 КК України, та не сприяти вихованню ОСОБА_3 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо.
5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 - не обирався.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 185 КК України, ч.1 ст. 357 КК України і призначити йому покарання:
-за ч.1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
-за ч.1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання - у виді позбавлення волі на строк 2 ( два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ:
- фотознімки особи, яка знімала грошові кошти 25.04.2020 з рахунку потерпілої ОСОБА_8 - зберігати в матеріалах кримінального провадження
-банківські картки № НОМЕР_4 виданої АТ КБ «Приват Банк», та НОМЕР_2 АТ «Державний ощад банк України», на ім'я ОСОБА_8 - залишити за належністю останній.
-виписку по банківській картці № НОМЕР_4 виданої АТ КБ «Приват Банк» на 1-му аркуші, та НОМЕР_2 АТ «Державний ощад банк України» на 3-х аркушах, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
-толстовку синього кольору з надписом «Reebok», що зберігається у камері схову АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області- повернути за належністю ОСОБА_10 .
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Амур-Нижньодніпровського
районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_11 -Почтовик
30.06.2020