Справа № 199/2166/20
(1-кп/199/311/20)
26.06.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження №12019040000000278 відносно ОСОБА_4 , уродженця смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, студента Національного технічного університету «Дніпропетровська політехніка», працюючого продавцем-консультантом магазину «Самсунг-1», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 травня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 був продовжений запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк якого спливає 10 липня 2020 року.
25 червня 2020 року під час судового засідання прокурор ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання прокурора ОСОБА_7 підтримав повністю.
Вимоги клопотання й узагальнені доводи особи, яка її подала.
Клопотання обґрунтовується тим, що 17.01.2020 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби до 14.03.2020 року та покладено на нього обов'язки: не залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження у період часу з 21:00 год. до 06:00 год.; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомити про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України, та в'їзд в Україну..
Ухвалою слідчого суді від 12.03.2020 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) діб, із забороною залишати житло з 21-00 до 06-00 години, з покладанням певних обов'язків.
У подальшому ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2020 року строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 продовжено до 10.07.2020 року.
На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України зберігаються.
Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, переховування від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить те, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, легальних джерел доходів не має, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто стійкі соціальні зв'язки в нього відсутні, усвідомлює, що він обвинувачується у скоєнні необережного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років у разі визнання винуватості.
Крім того, ОСОБА_4 жодним чином не відшкодовує завдані злочином збитки.
Про наявність ризику, передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, незаконного впливу на свідків, експертів та потерпілих у кримінальному провадженні свідчить те, що ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків та потерпілих, тому може незаконно впливати на потерпілих та свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню.
Крім того, свідок ОСОБА_8 суттєво змінив надані ним під час допиту 23.03.2019 показання, у частині швидкості руху керованого ним автомобіля «Nissan Х-trail», руху автомобіля «Рено Кліо», траєкторії руху невстановленого автомобіля типу «Мерседес Спринтер» білого кольору, який нібито обмежував видимість автомобіля «Рено Кліо» загиблої ОСОБА_9 .
Про наявність ризику, передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_4 маючи стаж водіння т/з менше одного року, допускає грубі порушення ПДР України, а саме небезпечну та агресивну манеру водіння на мосту, значно перевищуючи більш ніж удвічі допустиму швидкість руху 40 км/год.Крім того, протягом судового розгляду встановлено нові обставини, які підвищують заявлені ризики, та які не враховано судом першої інстанції при винесенні ухвали від 12.05.2020.
Так, 03.06.2020 обвинувачений ОСОБА_4 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, без поважної причини не з'явився до суду, не повідомивши суд про причини своєї неявки, чим порушив обов'язки покладені на нього ухвалою суду про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також, 29.03.2020 обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, а саме перевищив встановлені обмеження швидкості руху у місті 50 км/год, рухаючись зі швидкістю 109 км/год.
Таким чином, після вчинення ДТП зі смертельним наслідком, у причинному зв'язку з настанням якої знаходиться перевищення швидкості руху у місті, обвинувачений ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив та повторно допустив аналогічне порушення ПДР України.
Таким чином, вище наведені факти вчинення ОСОБА_4 нових правопорушень, а також порушення ним умов раніше обраного запобіжного заходу, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу та не були враховані судом при продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, свідчать про неможливість запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити його належну процесуальну поведінку шляхом застосування до нього будь-яких менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Позиції інших учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 , захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання.
Мотиви суду.
Суд, вирішуючи заявлене прокурором клопотання, вислухавши думки учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободі людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою обвинуваченому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У відповідності з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою та подальше продовження перебування особи під вартою повинно бути законним і обґрунтованим. Законність полягає у дотриманні встановленої законом процедури застосування цього запобіжного заходу та на підставі рішення суду, а обґрунтованість - у вимозі взяття особи під варту і подальше продовження перебування особи під вартою лише за наявності передбачених в законі підстав.
Загальною декларацією прав людини (статті 3,9) та Конвенцією (стаття 5) проголошено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. У Рекомендації підкреслюється, що з погляду на презумпцію невинуватості, тримання під вартою особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушенні, має бути винятком, а не правилом. В окремих випадках тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньої необхідності і як останній захід; воно не повинно застосовуватися з каральних міркувань.
Наголос на винятковому характері застосування тримання під вартою до судового розгляду, коли йдеться про осіб, які підозрюються у вчиненні правопорушення та на застосуванні лише у тих випадках, коли цього суворо вимагають особливі обставини окремої справи, відображають вимоги статті 5 Конвенції, розвинені Судом. Ця практика, зокрема, встановила, що рішення про тримання будь-кого під вартою не може ґрунтуватися лише на минулому підозрюваної особи або на тому, що певні злочини, можливо були вчинені.
У відповідності зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отримані якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявність доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.
Під винятковими випадками у цьому разі слід розуміти відсутність постійного місця проживання у підозрюваного, обвинуваченого, систематичні пияцтво та дебош у сім'ї, порушення запобіжного заходу, непов'язаного з позбавленням волі, вчинення конкретних дій, спрямованих на перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, продовження злочинної діяльності, ухилення від відбування покарання тощо, про що на теперішній час відносно обвинуваченого - суду невідомо.
Обвинувачений ОСОБА_4 є особою, яка народилась на території України, та є громадянином України.
З часу народження по теперішній час обвинувачений постійно проживав на території України, середню освіту отримав на території України та на теперішній час отримує вищу освіту на території України, крім того, офіційно працевлаштований, тобто, є платником податків. На досудовому слідстві не встановлено і суду не надані докази про те, що ОСОБА_4 має у розпорядженні в закордонних країнах грошові кошти на банківських рахунках або нерухомість, має близьких родичів в іноземних країнах, що він до затримання багато чисельно та вільно перетинав державний кордон України або має численні тісні зв'язки в закордонних країнах, або має та у нього вилучено декілька іноземних паспортів різних країн. Закордонний паспорт громадянина України вилучено у ОСОБА_4 під час досудового розслідування.
В матеріалах кримінального провадження які має суд у своєму розпорядженні не зафіксовано також висловлювання і наміру ОСОБА_4 отримати іноземне громадянство та виїхати з території України в іншу закордонну країну для постійного проживання або переховування. Крім того, ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та проживання у Дніпропетровської області, неподалік від міста Дніпро, де він проживає разом з батьками.
ОСОБА_4 на обліку лікаря нарколога, психіатра не перебуває, не судимий, суду не надані відомості, що обвинувачений перебуває у розшуку, відомості щодо інших кримінальних проваджень у відношенні обвинуваченого відсутні.
Вищевказані факти свідчать про міцні зв'язки ОСОБА_4 з державою, у якій його переслідують, тобто, з Україною і задовільну характеристику обвинуваченого.
Суд вважає, що одного лише висловлення думки прокурором, що обвинувачений не виконає покладених на нього процесуальних обов'язків, буде намагатися чи намагатиметься переховуватися від суду чи вчиняти інші дії, направлені на протидію судового розгляду, недостатньо. Зазначене повинне підтверджуватися відповідними матеріалами і доказами, та які не були надані суду стороною обвинувачення.
Крім того, відповідно вимогам Конвенції і рішенням ЄСПЛ, міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою «не може бути виправдана очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі».
Так, у рішенні «Ноймайстер проти Австрії» від 27.06.1968р., Суд вказав, що «позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі».
Всупереч практики Суду, вказаним рішенням Суду і КПК України сторона обвинувачення - прокурор, використовуючи тільки загальні фрази, за стандартним шаблоном, формально, посилаючись тільки на тяжкість злочину, винність за скоєння якого може бути встановлена тільки за вироком суду, і «абстракту можливість ОСОБА_4 в майбутньому к чомусь», вмотивувала та обґрунтувала своє клопотання також тим, що «03.06.2020 року обвинувачений ОСОБА_4 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, без поважної причини не з'явився до суду, не повідомивши суд про причини своєї неявки, чим порушив обов'язки покладені на нього ухвалою суду про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також, 29.03.2020 обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, а саме перевищив встановлені обмеження швидкості руху у місті 50 км/год, рухаючись зі швидкістю 109 км/год».
Суд відхиляє вказані доводи прокурора як підставу для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки неприбуття до суду останнього не носить системного характеру, має одиничний випадок, а адміністративне правопорушення було скоєне ОСОБА_4 29.03.2020, тобто, до продовження строку домашнього арешту як запобіжного заходу, визначеного ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2020 та за часом, коли обвинувачений не був обмежений у вільному пересуванні та мав право не знаходитися за місцем проживання, визначеного судом для виконання ним умов та обов'язків запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Слід також, зауважити, що прокурором суду не надані будь які докази про порушення обвинуваченим ОСОБА_4 умов домашнього арешту та покладених на нього обов'язків, а звернення, заяви до правоохоронних органів, від потерпілих, свідків, експертів, про здійснення тиску, погроз з боку обвинуваченого на їх адресу з приводу досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, відсутні.
Крім того, суд відхиляє доводи прокурора як підставу для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу, що під впливом обвинуваченого - «свідок ОСОБА_8 суттєво змінив надані ним під час допиту 23.03.2019 показання, у частині швидкості руху транспортних засобів, траєкторії руху невстановленого автомобіля, який нібито обмежував видимість автомобіля загиблої ОСОБА_9 », оскільки відсутні заяви свідка про тиск на нього збоку обвинуваченого, а покази свідка підлягають перевірки під час його допиту у судовому засіданні та цей свідок ще судом не допитувався.
З огляду на викладене, керуючись Конвенцією, правовими нормами КПК України, суд вважає, що саме запобіжний захід для обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, буде заходом забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та правової норми, яку містить ст.177 КПК України, та є втіленням щодо забезпечення дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина на такому ж рівні, як вони гарантуються Європейською Конвенцією з прав людини та основоположних свобод, тому клопотання прокурора ОСОБА_7 не може бути задоволено.
Керуючись ст.ст. 183-187, 193-196, ч.2 ст.376, ст.ст.369-372 КПК України, суд,
Відмовити в задоволенні клопотання, заявленого прокурором ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення повного тексту ухвали.
Суддя: ОСОБА_1